“Портрет на тлі гір”: у Франківську презентували документальний фільм про гуцульську мисткиню

Сьогодні, 10 лютого, в Івано-Франківську презентували документальний фільм про гуцульські мисткиню Параску Плитку-Горицвіт “Портрет на тлі гір”.

Режисер та оператор фільму – Максим Руденко. У старовинному гуцульському селі Криворівня в оселі легендарної місцевої мешканки було знайдено коробку з фотонегативами, які вважалися втраченими. Саме з цієї події почалась історія цього фільму, інформує Місто.

“Портрет на тлі гір” знятий у жанрі креативної документалістики. В ньому – таємний зв’язок сьогодення і минулого, відображеного на випадково знайдених плівках.

В мистецькому арсеналі зроблена виставка робіт цієї відомої мисткині.

Франківськ безпосередньо пов’язаний з цим фільмом, адже місто видідило багато коштів на цей проєкт. Стосовно самого фільму, то до будинку, де жила Параска Горицвіт, я потрапив зовсім випадково. Коли ми шукали ці плівки, то на початку думали, що там можуть бути фото Параджанова, який знімав там фільм “Тіні забутих предків”. Проте цих фото ми так і не зайшли. Проте її світлини все ж зацікавили мене. Тоді і виникла ідея фільму, – каже режисер Максим Руденко.

Директорка кінотеатру Люм’єр каже, що якщо люди будуть цікавитись цим фільмом, то його візьмуть у прокат.

Все зроблено на реальних фактах. Параска вивчала космос, в думках була індіанкою. В неї було важке життя, але попри все вона багато зробила для української культури. Ми дякуємо режисеру фільму, адже якщо б не він, то знімки, які зробила Параска, були б просто втрачені та забуті , – каже один з головних героїв фільму Василь Прокоп’юк.

Довідково:

Параска Горицвіт була художницею, письменницею, філософом, етнографом та фотографом. Народилась в 1927 році, а померла в 1998 році. Параска закінчила лише чотири класи школи, але завдяки батькові знала іноземні мови. У 1945 році долучилась до національно-визвольного руху, була арештована і 9 років провела в таборах. Після амністії у 1954 оселилась у Криворівні. Спершу активно включилася у громадське життя, але згодом, поступово усамітнилась для виконання даної ще в ув’язненні обітниці – славити Мир Божий на землі. Відтоді вела аскетичний спосіб життя. Разом з тим, вирішила взяти до рук фотокамеру і знімати навколишній світ. Останні роки прожила в злиднях і немощі, майже втратила зір. Негативи її робіт довгий час вважалися загублені.