Як живе Італія в умовах карантину. Історії від прикарпатців-заробітчан

Чи не найбільше наших заробітчан — в Італії. У цій країні 13 березня зафіксовано смерть українки. А загалом на 60-мільйонне населення на 16 березня — 24 747 випадків зараження коронавірусом; 1809 осіб із числа інфікованих померли.

Розповіді про життя в умовах карантину від прикарпатців закордоном зібрав Голос України.

«Спочатку італійці нехтували інформацією про короновірус. А тепер дотримуються приписів медиків та влади. Навіть діти розуміють, що треба сидіти в хаті. Вони законослухняні. Карантин. На 8 Березня поїхала до Венеції. Вперше за дев’ять років перебування в Італії побачила порожнє місто. Аж страшно. Там зазвичай голці нема де впасти. А тут — ні душі. Італійці виходять на балкони і співають пісні. Гарно й цікаво. Підбадьорюють один одного. І кажуть: «Forza, Italia! (Будь сильна, Італіє!)», — розповіла уродженка міста Городенка Галина Березовська, котра нині працює неподалік Венеції.

«Усе буде добре», — пишуть на простирадлах італійці й вивішують у себе на балконах. Коли фотографував це, мене запримітила через вікно італійка і через мить з’явилася з дитиною та помахала рукою», — поділився враженнями ще один уродженець Городенки, а нині мешканець італійського міста Ріміні Микола Левицький.

У Ріміні загалом багато городенківців. Серед них і Людмила Луцик. Жінка каже, що в Італії із введенням карантину запізнились. Треба було оперативно діяти ще тоді, коли запровадили обмеження в регіоні Ломбардія. Може, не було б стільки жертв. За словами Людмили, офіційно працевлаштовані співвітчизники залишаються здебільшого в Італії. Медицина тут на високому рівні. Тож якщо є страховка — все більш-менш гаразд. Додому повертаються ті заробітчани, котрі мають короткотермінові контракти, або нелегали. Натомість жінка стурбована нашою легковажністю. Бо ж в українців традиційно — поки грім не вдарить…

«Рятуйтеся, щоб не було запізно. Ця ситуація, яка є у всьому світі, має навчити нас дивитися по-іншому на життя та його цінності, бути добрішими, вдячними, любити одне одного, допомагати берегти нашу планету», — акцентує Людмила Луцик.

Наші співвітчизники наголошують, що все залежить від влади, наскільки серйозно вона ставиться до проблеми. А то страшний сигнал, бо якщо в Україні вже є перші випадки інфікованих, то ці одиниці в лічені дні можуть перерости в сотні. Флоренція до карантину була переповнена туристами. А нині спустошені вулиці. Всі заходи скасовані (навіть на похорони не можна запрошувати рідних і близьких). Міста, села спорожніли, стоять, мов привиди. Такого ще не було. В крамницях продукти і все необхідне є в достатній кількості. Але впускають певну кількість покупців, решта — в черзі, один від одного на відстані метр. Так само в аптеках: один вийшов, другий зайшов, всі інші чекають за дверима на вулиці на відстані метра. Групами ходити не можна. Дітей не видно. Бари, кінотеатри, музеї закриті, спортивні змагання скасовані. Заборонено переїжджати з одного населеного пункту в інший (окрім на роботу, чи якщо є старі батьки, або до лікаря, на це треба мати відповідний документ). На велосипеді переміщатися взагалі не можна. Поліцейська машина їздить часто, все під контролем. За недотримання вимог карантину — 250 євро штрафу, або до трьох місяців в’язниці. Італійці сприймають приписи спокійно, слухняно, надівають маски, дотримуються дистанції між собою. Бо розуміють, що насамперед це треба їм.