"Український Ухань": інфікований коронавірусом мер міста Монастириська розповів про ситуацію в райцентрі

Монастириський район найбільше в Тернопільській області потерпає від пандемії Covid-19. Тиждень тому очільник Тернопільщини Володимир Труш заявив, що лікарні області забезпечені усім необхідним, аби надавати допомогу пацієнтам з Covid-19. Натомість лікарі і громадські активісти наполягають на іншому.

Місцеві медики розповідають: на початку поширення інфекції вони допомагали хворим ледь не голими руками. Інфекційне відділення монастириської лікарні закрите ще з 2016 року, тому умов для роботи з такими хворими не було. Але тепер, за рішенням обласної влади, районна лікарня перетворена у суцільний інфекційний шпиталь з усім, як запевняють в обласному керівництві, необхідним для прийому хворих на Covid-19, пише 0352.

Серед тих, хто нині потребує допомоги вже й міський голова міста Монастириська Андрій Старух. Кілька днів тому ПЛР-тест виявив у керівника міста зараження.

Як інформує "Главком", в інтерв'ю мер розповів про своє самопочуття, ситуацію в місті, та пояснив, чому десятки місцевих медиків заразилися.

Як сталося, що ви захворіли на Covid-19, як почуваєтеся зараз?

У мене стабільне самопочуття. Особливо важких симптомів, які описують лікарі при цій хворобі, у мене немає. Єдине, відчуваю сильну втому. Сьогодні (2 квітня ) ще хіба температура трохи підвищилася. Скільки днів хворію, сказати важко. Другий день удома сиджу.

Чи вживаєте якісь ліки, що лікарі прописали?

Які можна вживати ліки, якщо їх ніхто не винайшов?

Лікарі кажуть, що лікують симптоми.

Якщо у мене немає ніяких важких симптомів, відповідно, нічим не лікують.

Чому спалах захворюваності на Covid-19 стався саме у вашому місті?

Збіглось кілька чинників. Ми – містечко у Західній Україні, громада утворена в бідному і доволі депресивному районі. Відповідно, у нас багато трудових мігрантів, а це ключовий фактор розповсюдження хвороби. Другий фактор – не всі розуміють важливість дотримання протоколів безпеки. Поки не настала біда, поки не почали показувати Італію і поки знайомі не почали масово хворіти, люди цим не переймалися. А тоді як сталося, то різко скоротилася кількість відвідувачів будь-яких закладів. А спочатку приходили (до міської ради) одразу з заробітків за якоюсь довідкою, якої зараз не треба брати. Або казали, що потрібно оформити документи на землю, щоби час не втрачати. Різні моменти були. Я не хочу казати, що лише заробітчани є причиною спалаху, але ми розуміємо, що в цього захворювання іноземне походження.

Чому люди так легковажно поставилися до проблеми? Можливо, бракує інформації про коронавірус?

Це питання нігілізму. Це прокурор, який знає закон, але бере хабарі. Дещо подібне і в нашому випадку.

На своїй сторінці у Facebook ви написали, що закрилася єдина газова заправка у місті. Охарактеризували це як "панічну реакцію" на масові зараження (пізніше міський голова прибрав зі свого повідомлення словосполучення "панічна реакція").

Чи вирішити проблему?

Я дав доручення своєму заступнику зв’язатися зі службою, яка захищає права споживачів. Він (заступник), до речі, нині також на карантині, адже так само інфікований. Ми його (власника заправки) не можемо змусити працювати, ми йому не можемо і перешкоджати. Намагаємося вирішити питання перемовинами. Інших законних методів я не знаю.

Учора з’явився відкритий лист громади Монастириськ до президента, в якому люди застерігають, що ваше місто може перетворитися на "український Ухань".

Ви поділяєте це занепокоєння?

Це системна проблема. Якщо у нас державна політика завжди зводилася до того, що якась привілейована меншість збирала ресурси у більшості і виводила за кордон в офшори, то того, що лишалося в бюджеті хронічно не вистачало на медицину, освіту. Якщо ти не можеш ізолювати людину, яка приїхала з-за кордону ані методом переконання, ані методом сили, то що робити? Поліція не може покарати людину, якщо у неї немає попередження від лікаря в тому, що людина інфікована. От я, наприклад, особливих симптомів, характерних для цієї хвороби, не відчуваю. Тобто я, як носій, якби ходив по вулицях, міг би заражати людей.

Громадські активісти і лікарі з вашого міста звинувачують голову ОДА Володимира Труша у недостовірній інформації щодо забезпечення райлікарні.

Яким є це забезпечення насправді?

Ми ж у пострадянській країні живемо. Розуміємо, що за рівномірного навантаження на лікарню, 1-5 апаратів штучної вентиляції легень вистачає лікарні. Але такої кількості не вистачає при пандемії. Тому формально ми ніби забезпечені, а фактично, з урахуванням поточної ситуації, наші потреби інші. Сьогодні дали 50 спеціальних халатів. Зараз лікарня ними забезпечена. Але на сьомий чи на п’ятий день роботи вона уже не буде ними забезпечена. Звичайно, дає якусь допомогу і область. Але, мабуть, треба було б і більше на наше місто дати, враховуючи особливість ситуації.

Керівник управління охорони здоров’я Тернопільської облдержадміністрації Володимир Богайчук в інтерв’ю розповів, що лікарню Монастириськ спочатку не планували включати до таких, які прийматимуть коронавірусних хворих, але рішення через ситуацію в районі довелось змінити.

Натомість громадські активісти і лікарі у відкритому зверненні нарікають, що уже кілька років не функціонує інфекційне відділення лікарні. То в яких умовах перебувають хворі, як їм надають допомогу?Звичайно, наше інфекційне відділення було закрите. Наша лікарня не на утриманні громади, вона на утриманні району. Мабуть, було ухвалене рішення (закрити інфекційне відділення) через відсутність коштів, як я розумію. Тому що весь тягар видатків скинутий на місцеві бюджет. Але нині є 14% недовиконання усіх (місцевих) бюджетів, Асоціація міст України оприлюднила такі дані. Зараз піде посівна, аграрії звільнені від орендної плати за землю…

Як, за які гроші утримувати лікарню, вчителів, які вимушено перебувають вдома, технічних працівників, працівників дитячих садочків?

За гроші з місцевого бюджету.

Але якщо вашу лікарню включили до переліку тих, які здатні надати допомогу коронавірусним хворим, значить, фінансування є?

Інфекційне відділення було, та його будівля закрита. Вона зараз непридатна для хворих. А шпиталь відкрили на базі хірургії, на базі реанімації. Просто поміняли табличку. Якщо це вважати це відкриттям інфекційного відділення, то так, воно тепер є.

Чи говорили ви очільнику області про ситуацію, яка склалася в місті, в лікарні. Як він реагує на обурення, яке висловлюють люди?

Я ж не активіст, не можу собі дозволяти вільне трактування будь-чого в світі. Я два дні на самоізоляції. До цього я був на зустрічі штабу, створеного у нас. Був присутній при розмовах, коли з керівництвом області були наради. Безумовно, говорили про проблеми, про потреби. Очільник області питав, скільки у вас апаратів штучної вентиляції легень? Я кажу, що чотири. А скільки тяжких хворих? Кажу, що два. Ну, значить вам вистачає цих апаратів, він сказав.

Про які потреби лікарні і міста ви говорили керівництву області?

Медицина в нас – під управлінням районної ланки влади. Якщо вже район звернувся до області, сказав про наші потреби, то ми, як місто, не маємо ж дублювати ці запити. Грошей в бюджеті від кількості запитів не додасться.

У вашому районі захворіло чи не найбільше в Україні лікарів. Це сталося через брак засобів захисту у них, чи від незнання правил поведінки з пацієнтами, хворими на Covid-19?

Є ще інші варіанти. По-перше – це кумулятивний ефект. Був неправильний протокол. Коли лікарі діагностували один вид грипу, на той час вважалося, що іншого виду грипу не може бути (тобто на інші захворювання, в тому числі коронавірус не діагностували). Лікарі діяли методом виключення. По-друге так, на початках не було достатньої кількості засобів індивідуального захисту лікарів. Були і інші проблеми. Наприклад, «швидка» поїхала на виклик, повернулася і її водій каже: нехай мені хтось продезінфікує машину. А санстанції у районі взагалі немає. Люди на наступний виклик не їдуть, бо кажуть, що автомобіль заражений і себе наражати на небезпеку не будуть. Такий випадок також був. Тоді один з активістів пішов і помив їм машину.

Історія з першим померлим від Covid-19 на Тернопільщині була затьмарена скандалом. Рідні померлого літнього чоловіка обвинувачували лікарів у некомпетентності, а також у відмові допомогти їм транспортувати тіло чоловіка. Чому людям ніхто не допоміг?

Щодо належного, чи неналежного лікування я не можу нічого сказати. Проте можу розповісти про поховання. Зазвичай, коли людина помирає, громада кожного села організовує поховання. Ми з моїм заступником приїхали до людини з поваги, аби віддати останню шану. Ми привезли чотири пари рукавичок, маски, аби забезпечити якийсь захист. Просто те, що було під руками. Повірте, на той момент жодна міська рада не мала у себе в кабінетах, жоден міський голова не тримає про всяк випадок 50 костюмів індивідуального захисту. Що було можливим і доступним, те привезли. А були в нас хороші будівельні рукавиці прорезинені, індивідуальні маски, дезінфекційні засоби.Священника не було, бо він був на самоізоляції.

Отже, приїхав автобус, вийшли рідні покійного, зять і донька, й виявилося, що немає кому ховати. То ми із заступником взяли цю померлу людину, опустили труну, засипали землею, помолилися. Розумієте, староста вишукував у місті, хто б допоміг це зробити. Проте всі, боялись за своє здоров’я, не розуміючи механізму поширення хвороби, відмовлялися. Від лопати, якою засипається земля ще ніхто не захворів, але все одно люди побоялися. До речі, наші активісти в місті, які все знають і є спеціалістами у всіх галузях, не надали ніякої допомоги цим людям у похованні.

Якої саме допомоги насамперед потребує місто зараз?

Наприклад, апарати штучної вентиляції легень потрібні найбільше. Ми не можемо знати: одночасно у нас 50 людей лежатиме в лікарні чи семеро. Не вистачає також пробірок одноразових для тестів.Ще такий момент: коли ми були перші і єдині, де фіксували випадки зараження, лабораторія після отримання від нас біоматеріалу давала результати до кінця цього ж дня. А тепер потрібно чекати по 2-4 дні на ці результати тому, що лабораторія переавантажена. Люди там у кілька змін працюють.

Днями вам телефонував міський голова Києва Віталій Кличко. Про що з ним говорили, чи надаватиме Київ допомогу?

Кличко дзвонив поцікавитися станом мого здоров’я. Він спитав, чи я, чи мої рідні не перебувають у важкому стані. Він є головою Асоціації міст України. Я йому поставив кілька запитань про те, як нам вести боротьбу з пандемією, коли нам обрізають бюджети.

Що він порадив?

Він не може мені нічого порадити, бо питання Києва теж не вирішене, йому бюджет також обрізали (мова про скорочення дохідної частини бюджету Києва через пандемію Covid-19 насамперед через рішення Кабінету міністрів скоротити державні субвенції).

За словами Головного державного санітарного лікаря Віктора Ляшка, від МОЗ до вас у район вирушить перевірка. Хто саме і коли приїде?

Так, ми її чекаємо. Вже дзвонили, питали дозволу посадити вертоліт на нашому міському стадіоні. Інших подробиць не знаю, бо я на самоізоляції і не можу бити присутній, брати участь у тих подіях. (на брифінгу 3 квітня Віктор Ляшко повідомив, що особисто сьогодні, 3 квітня вирушає до Тернопільщини).

Який режим діє у вас в місті?

Потрібно дотримуватися соціального дистанціювання у півтора метра, закриті магазини, які торгують побутовими речами, одягом зокрема. Крамниці, які торгують продуктами харчування, товарами першої необхідності, антисептичними засобами. працюють. Заклади харчування, садки, школи давно закриті. Силами міської ради ми намалювали розмітки коло банкоматів, аби люди разом не стояли, а тримали дистанцію, щоби люди ходили в масках, багато хто ходить в рукавичках.

Церкви будуть відчинені на Великдень?

Обряд буде здійснюватися, але без масової присутності віруючих. Може бути в церкві хіба що священник, дяк чи паламар. Все. Священники звернулися до людей з проханням не ходити, ми всі поширили їхнє звернення, окремо від себе ми додатково не зверталися. Це тонка матерія, держава відділена від церкви. Тут важлива етика і самосвідомість, і вона працює. Священники є авторитетом для людей. Вони ж не світська влада, вони авторитет не втратили.

Чого бракує в аптеках Монастириськ?

Парацетамолу, гліцерину, спирту немає взагалі. Дезінфікуючі розчини відсутні, але їх десь замовляють. Маски загалом є, як одноразового, так і багаторазового використання.