Сергій Григорян намалював “Станиславський синдром” та “Гуцулів на Марсі”

У малому залі Музею мистецтв Прикарпаття відкрилася виставка молодого івано-франківського художника та скульптора Сергія Григоряна під назвою “Станиславський синдром”.

Місто не лише надихає, але й мучить своїх мешканців, вважає митець із вірменським коріням, який народився і живе в Івано-Франківську. Мешканці віддячують містові навзаєм — так народжується синдром, схожий до Стокгольмського, коли заручник стає залежним від свого викрадача (жертва від ката) і не може жити без нього. Своїм живописом, графікою та скульптурами Сергій Григорян пропонує кожному подумати про свої залежності, а заодно й про те, як завдати містові меншого болю.

“Місто, впродовж століть опиняючись в полоні різноманітних диктатур і порядків, що по-різному намагаються перекроїти його на свій лад, лишає на собі відбитки політично-архітектурної ідеологічної діяльності, - міркує митець. - Одні покоління зодягають вулиці міста у розкішні шати культових споруд і аристократичних резиденцій. Інші – піддають руйнації все, що не вкладається у занадто мізерній, нікчемній свідомості. Встановлюють монументи тоталітарним збоченцям, ламають антикварну натуру, ґвалтують місто потворними багатоповерхівками і незрозумілими ідеологічними гаслами”.

У відповідь на тортури, зауважує Сергій Григорян, Івано-Франківськ дивним чином зберігає свою самобутність ще й відплачує нам тінистими заквітчаними алеями, теплим бруком вулиць, які кличуть до затишних кав’ярень, і прохолодним затінком внутрішніх двориків старовинних будівель. “З іншого боку, ми – заручники старовинного Франика, полонені станиславівського менталітету, який “червоною лінією” проходить крізь усі наші думки, вчинки, почуття. Інколи ми ненавидимо його розбиті дороги, відсутність перспектив для самореалізації, бюрократичне свавілля та багато інших незручностей. Але, перебуваючи десь закордоном, завжди мріємо повернутися у рідне місто. А хто кого більше мучить — вирішувати глядачам.”

Сергія Григоряна вабить також гуцульска тема. Попри те, що існує чимало інтерпретованих зображень Довбуша, образ благородного розбійника, на думку художника, залишається розкритим не до кінця. “Зображують недолугого дядька з топірцем, це нецікаво. Довбуш – це стихія, надлюдина, безжальний месник, супергерой масової культури, незрозумілий і зраджений коханою жінкою. Це трагедія чоловіка, який вибрав шлях воїна і опинився по той бік любові”. Серед картин Григоряна на цю тематику також “Гуцули на Марсі”.

На виставці представлено також роботи на вірменську тематику та серія робіт у стилі еротичного мілітарі, натхненних улюбленим стилем художника арт-деко.