Франківські велосипедисти хочуть цьогоріч організувати марафони на 600 та 1 200 км

Веломарафони планують провести у липні і серпні. Про це повідомив Суспільному голова велоклубу “Franko Bicycle Club” Володимир Чернишенко. 

Раніше такі веломарафони франківський клуб проводив спільно з велосипедистами Львова і Тернополя. А з 2021 року “Franko Bicycle Club” самостійно займався організацією бреветів (організований велозаїзд) на 200 - 300 - 400 кілометрів.

У 2022 році івано-франківський велоклуб “Franko Bicycle Club” вперше планує організувати на Прикарпатті марафони для велосипедистів на 600 км та 1 200 км.

Володимир Чернишов підмітив, що марафони були доволі успішними. Кількість учасників була вдвічі більшою, ніж очікували. Крім того, на веломарафон були й учасники з інших міст. 

Франківці стали також в рази активнішими в участі у марафоні. 

"Це є одним із наших завдань — “розгойдати” місто, бо велосипедистів є багато, а їхати в інші міста, щоб взяти участь, може не кожен. З’явилася така можливість, і нею скористалися більше людей, ніж ми очікували", — розповів Володимир Чернишенко.

 Відштовхуючись від велоклубу AUDAX Club Parisien велозаїзди організують на “стандартні дистанції” у 200 км, 300 км, 400 км, 600 км, 1 000 км та 1 200 км. Щоб отримати звання “суперрандоннера”, велосипедист за один сезон має проїхати чотири марафони на 200 км, 300 км, 400 км і 600 км.

"При складанні календаря на 2022 рік ми подали маршрути та таймінг марафонів у 600 км та 1200 км. Оскільки на 200 км, 300 км і 400 км ми вже провели минулого року. Паризький клуб схвалив їх, і тепер ми маємо можливість проводити ці марафони”, — говорить Володимир.

При організації велосипедних марафонів є певні правила. Зокрема  вони мають відбуватися безпечно для його учасників. Маршрут потрібно прокласти так, щоб дороги були мінімально завантажені автомобільним транспортом.

"Є дві сторони медалі: з одного боку, ми хочемо хороших доріг, щоб велосипедисти їздили не полями у болоті й бруді, а з іншого — там, де хороші дороги, є інтенсивний трафік. Це була перша складність. Друга складність — це те, що залежно від довжини марафону треба обов’язково розраховувати контрольні пункти з харчуванням і відпочинком для спортсменів. Також має бути кілометраж, якщо це — 400 км, то 400 км. Треба так прорахувати маршрут, щоб у 400- та у 600-кілометрових марафонах і старт, і фініш були з Івано-Франківська. Можна або не дотягнути, або перетягнути відстань”, — розповідає Володимир Чернишенко, який займався розробкою трас.

Варто враховувати також, щоб маршрути різних клубів не перетинались. Наприклад, львівський велоклуб також проводить марафони у Карпатах.

До марафону потрібно готуватись незалежно від пори року. 

"У людей, які “катаються” по місту і трохи за містом, є початок “сезону” і є закінчення. У нас сезон не закривається. Для того, щоб підтримувати та вдосконалювати форму, переходимо на різні види тренажерів. Але “розкатуватися” та виїжджати ми починаємо, як тільки температура стає +5°C і немає снігу та дощу", — каже Володимир Чернишенко.

Такі марафони прийнято вважати більше подорожами ніж змаганнями. Проте є ліміт часу. Бревети потрібно долати комфортно, а не швидко.

Читайте також: Бред Пітт, Адель та Дональд Трамп: у Буковелі з'явився музей воскових фігур