Тезка легендарного “карпатського месника”: як лісівник “Довбуш” із Прикарпаття боронить Україну від окупантів

Володимир із позивним «Довбуш» у мирному житті вісім років пропрацював старшим майстром лісу.

Раніше він беріг рідні карпатські ліси в ДП «Осмолодське лісове господарство» Івано-Франківщини від незаконних рубок, а зараз боронить Україну від чужоземних загарбників. Бойові побратими недарма з повагою та шаною назвали свого молодого командира саме на честь легендарного ватажка карпатських повстанців Олекси Довбуша. Кажуть, що він наче мужній та безстрашний опришок веде хлопців до перемоги.

Про це пише “Галка” з посиланням на “Екоінформ”.

“Коли ворог у 2014 році напав на Україну, я був ще юним студентом. Вивчився, отримав вищу лісівничу освіту, а ще звання молодшого лейтенанта на військовій кафедрі нашого Львівського лісотехнічного вишу. Тож у 2022 році без вагань пішов на службу, – розповідає 31-річний офіцер Збройних сил України Володимир «Довбуш». – Став єгерем – командиром взводу. До речі, разом зі мною у 68-ій окремій єгерській бригаді ЗСУ служать ще 54 лісівники з Івано-Франківщини. З них п’ятеро земляки-лісівники: Михайло «Дід», Богдан «Хома», Богдан «Шах», Андрій «Вовк», Юрій «Беркут». Є працівники державної лісової охорони, є «технарі», водії”.

“Ми дуже добре знайомі у мирному житті. Всі – вихідці з Карпатських гір. Добре знаємо, як поводитись на природі у будь-яку пору року. Був нещодавно випадок, коли професійні лісівничі здібності неабияк допомогли нам.

Москалі дуже жорстко та нахабно атакували наші позиції. Кидали снаряди, міни, бомби. Потім пішла москальська диверсійно-розвіду­вальна група, за нею повномасштабна атака. Але ми не поступились ані кроком української землі. А коли побачили, що росіяни видихаються, самі вдарили у контратаку. Так що окупанти тікали, як зайці. І ось бачимо у заростях сліди берців. Відбиток підошви «не наш». Що за «свинособаки» десь тут вештаються? Так у рідних Карпатах ми ретельно шукали по слідах «чорних лісорубів». І тут невдовзі знайшли двох непроханих гостей, які тихенько зачаїлись наче миші. Один рядовий з Ленінградської області, а другий – старший сержант із Сімферополя, колишній український військовий, який давно переметнувся на бік окупантів. Це була російська морська піхота. Так ми і взяли їх «тепленькими». От такі наші бойові будні”, – ділиться “Довбуш”.

“Ми дуже тісно товаришуємо та спілкуємось із усіма хлопцями-лісівниками з сусідніх областей України, що служать у нашій 68-ій окремій єгерській бригаді. А ще у нас є талісман – «Нива» з єгерською символікою мисливських угідь «Яструб». Річ у тім, що в угіддях нашого держлісгоспу розташовані приватні мисливські угіддя господарства «Яструб». Керівник цього господарства Богдан «Шах» – затятий мисливець та любитель природи, теж пішов на фронт і став мінометником. Так ми всі разом полюємо на особливий вид істот – «свинособак», яких тваринами не можна вважати. Бо тварини – лагідніші, розумніші, «людяніші» за це кодло. І наш колега-мисливець «працює» своєю ж службовою «Нивою» з символікою цього господарства та емблемою єгерської служби. Щоб «свинособаки» тремтіли щомиті на українській землі.

Загалом, волонтери дуже добре допомагають нам із бойовими «кониками». Вірою й правдою у нас служать волонтерські автомобілі – ГАЗ-66, КрАЗ, УАЗ, станції радіозв’язку, безпілотник від Осмолодського держлісгоспу. «Фольксваген Таурег» нам передали працівники Болехівського держлісгоспу. «Тойоту Ленд Крузер», КрАЗ, УАЗ – працівники Вигодського держлісгоспу. Позашляховик «Міцубісі Л-200» ми отримали від народного депутата України Олександра Матусевича”, – додав Володимир.

“Довбуш” із колегами-лісівниками щиро вдячні за всебічну допомогу та підтримку.

Автор: Володимир Романенко, газета “Природа і суспільство”