150 років тому з'явилась одна з найганебніших заборон української мови

"Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может", - це фраза з "валуєвського циркуляра", який вийшов саме півтора століття тому. Чому українцям варто пам'ятати цю сторінку історії?

Таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва наказувало призупинити видання значної частини книг українською мовою. Зокрема, заборонялась публікація релігійних, навчальних і освітніх книг, однак дозволялась публікація художньої літератури. Мотивом до видання циркуляру історики називають підозри царської влади, що публікації книг українською мовою стимулюють зростання сепаратистських, пропольських та антицарських настроїв. «Я в печатании книг на малороссийском языке, предназначаемых для простонародья, не нахожу ни пользы, ни необходимости», - підтримав циркуляр шеф жандармів.

Дію валуєвського циркуляру закріпив і розширив Емський указ російського імператора Олександра ІІ, підписаний у 1876 році. Згідно з ним видання творів українською мовою заборонялося практично повністю.

Та ще раніше, вже через 8 років після появи валуєвського циркуляру українська література, за висловом історика Миколи Костомарова, фактично припинила своє існування в кордонах Російської імперії.

Історики наводять загалом близько півсотні різноманітних заборон та обмежень використання української мови в різних сферах життя, і валуєвський циркуляр - лише один із таких документів. Але найголовніше - те, що ідейні спадкоємці царського міністра і сьогодні готові обмежувати, звужувати використання української мови в різних сферах життя, здобуваючи політичний капітал на спекуляціях навколо "утисків російської мови". За прикладами не треба далеко ходити - достатньо пригадати минулорічний скандал навколо ухвалення Закону “Про засади державної мовної політики”. 

Так, катастрофічних наслідків цей передвиборчий піар-хід Партії регіонів (а як інакше назвати сумнозвісний закон?), дякувати Богу, не приніс. Але навіть у Рівному за останній рік побільшало російськомовних вивісок, чого не було в попередні роки незалежності. А чимало високопосадовців навіть і не намагаються публічно висловлюватись українською. Тому валуєвський циркуляр, скажемо відверто, - не просто архівний документ. Це ланка великого ланцюга, яким сковували українську мову впродовж століть. І який нікуди не зник досьогодні - валуєви поряд із нами: у парламенті, у владних кабінетах, у душах багатьох українців, які досі в душі - "хохли"...