Торгова війна… і Прикарпаття

Під час україно-російської «торгової війни», що точилася  у серпні, франківські експортери відбулися легким переляком. За даними держвідомств та громадських організацій, серйозних збитків не зазнав жоден підприємець області. Та з кожним днем наближення листопадового саміту «Україна-ЄС» у колах бізнесменів наростають неспокійні настрої. І, як пише Західний кур'єр, хоч усі в один голос заявляють, що втрата російського партнера – річ, м’яко кажучи, не бажана, усе одно готуються до можливого продовження «бойових дій», «озброюючись» новими партнерами та запасними ринками збуту. 

Без «поранених»
Директор ПАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» Володимир Стороженко, підприємство якого експортує до РФ, каже: про те, що відбувається «торгова війна» з Росією, дізнався зі ЗМІ. Очільник м’ясокомбінату запевняє: їхні поставки без перебоїв рухалися з митниці на прилавки російських крамниць від Москви та Санкт-Петербурга до Пермі та Ярославля. 
«Може це тому, що в нас невеликі партії товарів, – міркує виробничник. – Ми не сильно помітні, тому до нас ніяких питань і не було». 
Ще один місцевий підприємець-експортер, що побажав лишитися інкогніто,  упередженості з боку росіян теж не помітив.

«Знаючи, що відбувається на кордоні, наші російські партнери нам всіляко сприяли, готові були йти на компроміс, – веде мову комерсант. – Вони теж були зацікавлені, щоб товар йшов без затримок. З наших (мається на увазі прикарпатських – ред.) постраждали лише ті експортери, які самостійно відмінили партії товарів у Росію через повідомлення про затримки. Це в першу чергу ті, в кого товар має обмежений термін придатності. Вони хотіли перестрахуватися, а даремно». 
Проте у підсумку, як переконує підприємець, серйозних збитків не зазнали і вони. 
Підтверджують інформацію нашого співрозмовника й у Івано-Франківському регіональному об’єднанні Федерації роботодавців України.

«Збираючи інформацію для ФРУ, із 60-ти підприємств, які входять до нашого обласного об’єднання, ми не отримали жодного нарікання чи жодного випадку, який би свідчив про те, що наші підприємства постраждали від цих, скажімо так, непростих взаємовідносин з Російською Федерацією», – запевнив голова Івано-Франківського об’єднання ФРУ Василь Чуднов. 

Чому «пронесло»? 
Чому прикарпатські підприємці у розпал «торгової війни» відчули лише слабке відлуння  «бою» – фахівці пояснюють кількома факторами. 
«До Росії у нас є лише дрібні чи разові поставки, – пояснює начальник обласного департаменту економіки Володимир Попович. – Мова йде і про деревину, і продукти хімічної переробки, і обладнання. Якщо подивитися в цілому, як митні затримки торкнулися України, то побачимо, що постраждали лише серйозні компанії, власники яких відіграють помітну роль в політичному житті країни. Простого виробника ніхто не чіпав».

«Івано-франківський бізнес більше все-таки зорієнтований на європейські ринки, ніж на російський, – наводить ще одне пояснення «вцілілості» наших експортерів Василь Чуднов.  – Саме наше розміщення, близькість кордонів до Польщі, Румунії чи Угорщини спрощує заміну тих втрат, які ми можемо мати на ринках Росії», – вважає голова місцевої Федерації роботодавців і для закріплення наводить приклад. Мовляв, у тому році під час так званої «сирної війни» потрапив в опалу «Городенківський сирзавод». «Були проблеми, але ми знайшли шляхи їх вирішення, – пояснює Василь Чуднов. – Переорієнтувалися більше на українські ринки, частину замінили європейськими». 
Про те, що не буває лиха без добра, говорить і головний економіст області Володимир Попович.

«У зв’язку з зупинкою «Карпатнафтохіму» обсяги експорту до Росії у цьому році, порівняно з минулим, в області зменшилися на 81%. Це явище тимчасове, поки завод не відновив роботу. Але тут показово видно інше: якщо по Росії у нас зменшилися обсяги експорту на 81%, то в цілому по області відбувся спад лише на 57%». 
Це, за словами Володимира Поповича, красномовний показник того, що Прикарпаття перекрило збитки від невідбулого в Росію експорту за рахунок експорту в інші країни. 
«Зокрема зріс експорт до країн Азії – на 14,8%», – зазначив Попович. 

Міняти коней  на переправі
Незважаючи на тяжіння Західної України, і зокрема Прикарпаття, в бік Європи, росіяни залишаються одними з важливих партнерів Прикарпаття у зовнішньоекономічних відносинах. За даними Українського союзу промисловців та підприємців, частка російського експорту складає понад 22% від сукупного експорту області. Лише у першому півріччі цього року за товари, поставлені до Росії, Прикарпаття вторгувало 47 мільйонів доларів США. Російського імпорту, для порівняння, на Івано-Франківщину завезли значно менше – лише на 25 з половиною мільйонів.  
Втрачати Росію, як великого торгового партнера, франківські підприємці, ясна річ, не бажають. Кому ж вигідно міняти коней на переправі? Щоб там в уряді не говорили про «нові перспективи» та як би не закликали оцінювати ситуацію як «стимул до розвитку», представники бізнесу відповісти на такі заклики конкретними діями поки що не готові.  
«Щоб перейти на західний ринок, нам треба буде змінити багато стандартів виробництва, – говорить директор м’ясокомбінату Володимир Стороженко. – До того ж там дуже висока конкуренція. Там більший попит на сировину, ніж на готову продукцію».

Внутрішній український ринок також дуже щільний та «тяжкий», нарікають підприємці.  
«Але в той же час ми розуміємо, що російські бізнесмени такі ж самі заручники політичної ситуації, як і ми. Тому треба перестраховуватися і їм, і нам. Що ми в даний час і робимо», – ділиться роздумами підприємець-анонім. 
За словами комерсантів, багато хто в ролі першого нового експортного майданчика розглядає близьку до України за багатьма ознаками Польщу. Тим більше, після нещодавньої заяви одного з польських європарламентарів про те, що в ЄС, як жест солідарності до України, готові обмежити російський імпорт на своїх прилавках. 

Операція «переорієнтація»
Нові торгові горизонти в західному напрямку підприємцям радять шукати і в «білому домі». 
«Офіційний курс держави, оголошений Президентом, це курс на Європу, – напучує бізнесменів начальник департаменту економіки області Володимир Попович. – Не чекаючи вже навіть підписання угоди в листопаді, ми повинні переорієнтовуватися на країни західного ринку. Поступово переходити через усі бар’єри, непрості умови, які диктує цей ринок».  

За словами чиновника, нові ринки шукають сьогодні на рівні держави. Офіційний Київ все частіше поглядає в напрямі Китаю, активно шукаючи з азійським «драконом» можливі торгові точки дотику. Що стосується, власне, нашого регіону, то нам, звісно, ближче Європа. 
Зі слів місцевих експортерів, гарячкових пошуків нових бізнес-партнерів у їхніх лавах наразі немає. Але, порівняно з минулими періодами, процес і справді відчутно пожвавився. В активному пошуку партнерів, за словами підприємців, нині в більшій чи меншій мірі перебувають майже усі експортери.  
Чи знадобляться запасні ринки українським підприємцям – покаже час, якого до листопада залишається все менше.