Брав участь у параді ганьби

Михайло Арсенич працював волонтером та духівником на Сході. До терористів потрапив випадково, сприйняв їх за своїх.

— Вони маскувалися під синьо-жовтими прапорами. Організували блокпост недалеко від Вол­новахи. Думав, що то свої, і прийшов просто їм в руки, — розказує священик. — Трохи покопали, кілька ребер зламали, надірвали селезінку. А потім відвели в камеру — 2 на 3. У ній було ще четверо побратимів. Перших три дні зовсім не годували, не давали пити. Далі на добу нам виділяли літру води на всіх. Найстрашніше було, коли вивозили до розбомблених сіл. Там люди не розбиралися, хто винен, а зганяли всю злість на нас. Терористи змушували давати інтерв'ю російським каналам. Лякали, що вб'ють друга по камері — а це найстрашніше. Час од часу погрожували розстрілом. Виводили, всіх шикували, прицілювалися. А потім вели назад.

Отець Михайло був одним із тих, кого бойовики вивели 24 серпня на парад ганьби в центрі Донецька.

— Нарешті побачив Божий світ. Людей, хоч злих, але живих і без зброї. Тоді відчув найбільшу гордість, бо йшов поруч з українськими солдатами. Нам стріляли під ноги, щоб ми вклякли, але цього ніхто не зробив. Зрештою через відео, що показали терористи, мене впізнали рідні. І вже за якийсь час нас почали звільняти з полону.

Священик удома майже місяць, лікує рани. Збирається знову їхати волонтером на Схід.