Хочу та й курю. Або «вчи українську»

Весняний ранок. Міжміська маршрутка... І раптом запах сигаретного диму розповсюдився по салону автобуса. Всі звикли до того, що водій може дозволити собі перекур в дорозі і мало хто зробить йому зауваження. Але цього ранку знайшовся пасажир, який не переносить табачного запаху і звернувся до водія з проханням викинути сигарету...

«Не викину! Що хочу, те і роблю» – буркнув водій і продовжив палити.

Пасажиром виявився турист зі столиці, який розмовляв російською мовою. І на повторне зауваження водію, чоловік почув у відповідь: «Ти спочатку навчися говорити українською і тоді я її викину».

Така поведінка водія обурила пасажирів автобуса і вони стали на захист київського гостя. Розгорівся конфлікт.

Можливості сучасності дозволили чоловіку знайти в Інтернеті номер телефону автостанції і зв’язатися зі службою підтримки громадян. Там йому пообіцяли, що розберуться з цією ситуацією і приймуть відповідні міри!

Всі кричать про єдність українців і любязність «западенців». «Єдина краіна/Единая страна». А тут,  раптом, у мешканця Прикарпаття прокидається своєрідний расизм «не викину, бо ти розмовляєш російською».

Нажаль, такі випадки непоодинокі. Людям слід бути привітнішими і уважнішими один до одного. Адже через таких зарозумілих людей як цей водій і розгораються конфлікти, що переростають у війну...