Чи буде у «біженців» дах над головою?

Внутрішня міграція в Україні не припиняється. А вирішення житлових проблем, з якими стикаються внутрішньо-переміщені особи, - загострюються, оскільки держава поки не озвучила свого курсу в цій сфері. Як припускають багато експертів, - насправді у влади є ресурси для розселення громадян, які залишили Крим і Донбас, проте, з невідомих причин, вони поки нічого не роблять.

Які є варіанти вирішення цієї проблеми? Свою думку озвучили громадські діячі, експерти. До речі, всі вони - донеччани.

«У першу чергу держава повинна визначитися: наскільки швидко вона збирається повертати до складу України території, окуповані Росією і колабораціоністами. Від цього багато залежить, в тому числі і алгоритм вирішення житлового питання. Ситуація постійно ускладнюється, і, відповідно, затягується розгляд низки проблем, вирішувати які треба вже зараз. Схоже, що наш уряд розраховував на швидке звільнення Донбасу, тому й не займався питанням забезпечення переселенців житлом. Всі припускали, що швидко повернуться додому...», - вважає голова Правління Центру стратегічних досліджень, координатор Коаліції патріотичних сил Донбасу Павло Жовніренко.

На його думку, якщо все-таки розглянути варіанти того, що історія з окупацією затягнеться надовго або навіть на невизначений час, то вирішення житлових проблем може бути наступним.

«В першу чергу, треба зробити відкритий, з публікацією на спеціальному сайті, реєстр незайнятого житла по всій Україні, - а його досить багато в селах. Ще варіант - будинки, які спочатку будувалися, наприклад, під офіси, але їх можна пристосувати для проживання. Так, у Києві на Львівській площі є недобудований корпус інституту кіномистецтв. Цей великий шестиповерховий будинок стоїть без вікон. Таких будівель по містах України досить багато і їх, відносно швидко і незатратно, можна пристосувати під житло. Також, на мій погляд, потрібно активніше залучати кошти міжнародних організацій та їх можливості: збірні будиночки, табори... », - упевнений експерт.

Павле, але чим складний варіант, якщо окупація триватиме невизначений термін?

Для людей складність у невизначеності. Людина, не маючи постійного житла, не може планувати своє майбутнє: свою відпустку, кар'єру, і вона "сідає на голку" матеріальної допомоги. Люди швидко звикають і маргіналізуються - досить глянути на табори для палестинських біженців... Тому, якщо є тимчасова невизначеність, потрібно планувати і готуватися до того, що це може бути назавжди, а значить, паралельно потрібно вирішувати не тільки питання з проживанням переселенців, але й із забезпеченням їх роботою, а також майбутнім для їхніх дітей. Це не означає, що потрібно все життя платити їм допомогу, ні. Просто людина повинна знати, що у неї є постійне місце роботи. Повірте, це дуже важливо! І з боку держави має бути обов'язкове працевлаштування переселенців за фахом, а також преференції по прийому на роботу для роботодавців. Ймовірно, доплати на перший період, знижене оподаткування або взагалі зняття його для тих, хто сам вирішив займатися малим або середнім бізнесом. Тобто по максимуму зробити так, щоб людина працювала там, де вона бачить себе і через рік, і через два, і через десять. У підсумку вона сама зможе собі заробити на нове житло. З приводу окремих держпрограм, що сприяють придбанню квартири або будинку, кредитування для переселенців має бути нульовим, а для молодих сімей пільги повинні бути не у відсотках. Наприклад, молода сім'я отримує житло за нульовою ставкою, при народженні однієї дитини - третина цього кредиту знімається, народили двох дітей - 70% знімається, а якщо сім'я народила трьох дітей, то вона взагалі не повинна платити. І це не фантазії. Країни, які думають про свій генофонд, ті країни, де є бажання влади стимулювати народження дітей, вони так і роблять!

У свою чергу, президент компанії "КДУ - ріелті груп" (Київ, Донбас, Україна), блогер Олена Маленкова вважає, що варіант вирішення житлової проблеми може бути таким:

Близько мільйона (за офіційними даними) і близько двох мільйонів (за нашими соціологічними підрахунками) виїхали із зони АТО. І їм потрібно десь жити... Цих людей умовно можна поділити на три категорії:

Перша- люди, які виїхали до обстрілів (травень - початок червня), вони не встигли продати своє майно, але, швидше за все, мають якусь суму на руках. При цьому багато хто з них планували повернутися додому до 1-го вересня, бо сподівалися, що все скоро закінчиться. На жаль, надії не виправдалися. Відповідно, багато не планували жити поза домом довго, оскільки всі винаймали квартиру і розуміли, як тільки все налагодиться, то "з першим танком Нацгвардії" вони повернуться до Донецька.

Друга категорія - працюючі люди, які втекли від обстрілів (липень-серпень), досить активні, працездатного віку. Після переїзду, декількох місяців адаптації, вони, як правило, знайшли роботу на новому місці.

І третя категорія - це люди, що не мають ніякої позиції, які втекли просто від війни. Ці люди, переважно не мають нічого, в тому числі і бажання працювати... Ця категорія буде все життя чогось чекати або жити на допомогу. Тому для цієї категорії потрібно вводити якісь закони, що забороняють їм "сидіти на соціалці".

Найкомфортніші умови надають сьогодні забудовники в Івано-Франківську. Сам забудовник дає кредит на три роки майже без відсотків. Тобто, такі програми працюють, але проблема в тому, що в цьому регіоні проблема з роботою

Оскільки моя основна сфера - нерухомість, я бачу для першої та другої категорії людей таке рішення проблеми: цим людям не потрібні пільги, адже багато з них навіть не зареєстровані як переселенці. Для них потрібна програма пільгового кредитування і для того, щоб вона не потрапила під корупційні схеми, вона повинна мати жорсткий відбір: повинна бути довідка переселенця і донецька прописка. І повірте, є маса західних фондів, готових сьогодні допомагати і фінансувати подібні проекти. Але для прозорості реалізації подібних ініціатив, західний фонд повинен безпосередньо працювати з державним банком, підключати громадські організації, які будуть жорстко контролювати фінансові потоки. Завдяки таким проектам, за умови щомісячного внеску при 3-5%, люди за 20 років погасять свої кредити і матимуть власне житло. Тобто людина, яка зараз орендує квартиру за 7-12 тисяч гривень, може купити собі будиночок, котедж або таун-хаус від 100 квадратних метрів, - розповіла Олена. Але, на її думку, про це, в першу чергу, повинна думати держава і надавати гарантії.

«Якщо такі програми з'являться, тоді 70-80% людей зможуть забезпечити себе житлом. Це не обов'язково Київ, мова йде про всю країну. Наприклад, найкомфортніші умови надають сьогодні забудовники в Івано-Франківську. Сам забудовник дає кредит на три роки майже без відсотків. Тобто, такі програми працюють, але проблема в тому, що в цьому регіоні проблема з роботою. Крім іншого, на будівельних об'єктах обов'язково потрібно задіяти ще й українських виробників будматеріалів і стимулювати внутрішнє споживання. До того ж, подібні програми змусять самих переселенців задуматися: де можна застосувати себе?! Що стосується тимчасових колективних центрів, які створювалися в оперативному режимі в Донецькій області для тієї категорії, яка готова жити на соціалку, то з ними потрібно працювати не тільки в плані облаштування їхнього побуту, оскільки, я переконана, що ми плекаємо паразитів-споживачів. З цією категорією повинні працювати соціальні психологи. І, крім того, нікому нічого безкоштовно давати не можна. Людина повинна заслужити. Ми не при соціалізмі живемо. Тому сьогодні кожен повинен щось робити! А просто дати людині безкоштовно, це значить посадити його на шию тим, хто сьогодні і так "напружується". Можна зробити ці центри, з умовою, що орендна плата буде включати і комунальні послуги, і якийсь внесок до міського бюджету. Це обов'язково. Можливо, висувати умову, що на пошук роботи відводиться 3-5 місяців. Ті, хто не знайшов роботу - "до побачення", - підсумувала Е. Маленкова.

Нікому нічого безкоштовно давати не можна. Людина повинна заслужити. Ми не при соціалізмі живемо. Тому сьогодні кожен повинен щось робити! А просто дати людині безкоштовно, це значить посадити його на шию тим, хто сьогодні і так "напружується". Для створення комфортных умов проживання можна придбати металлочерепица Харьков.

На території Донецької області волонтери вже створили не один колективний центр перебування для переселенців. І, на думку волонтера, ініціатора створення бази для переселенців "Берізка-2" Сергія Косяка "житло переселенцям треба давати безкоштовно або з урахуванням довгострокової виплати. Треба розвивати нові території, можливо, сільські місцевості, надаючи переселенцям безкоштовне житло і роботу. А для будівництва або придбання нового житла необхідно використовувати міжнародні програми, їх зараз достатньо. У центрі зайнятості, повинен бути спеціальний відділ з працевлаштування переселенців, як частина загальної програми з адаптації їх на новому місці. Все це цілком можливо втілити, просто цим треба зайнятися. Але основне питання і полягає в тому, хто цим буде займатися?

На мою думку, для вирішення цієї проблеми при Кабміні чи іншій державній структурі має бути створена спеціальна комісія. Групові місця проживання, як наші, повинні бути тимчасовими, як перевалочні бази та центри реабілітації. У нас на базах, для цього працює психолог, який допомагає людям жити далі, осідати на новому місці і починати будувати нове життя "- сказав громадський діяч.

Після підвищення тарифів на комунальні послуги, очевидно, - проблеми будуть накочуватися як сніжний вал. Чи зможе впоратися з ними влада? Питання риторичне. Якщо чиновника не змусити, він провалить будь-яку справу.