«Іловайськ» презентували у Франківську. Уривки з книги

Сьогодні, 10 вересня, в Івано-Франківську презентували книгу Євгена Положія «Іловайськ». В книзі фігурують як вигадані персонажі, так і реальні люди. Хтось згадується під власним іменем, хтось під вигаданими, але у них є прототипи. 

Збираючи матеріал для книги Євген Положій багато спілкувався з бійцями, які пережили цю трагедію, записував їхні історії. До книги увійшли приблизно половина з них, - пише 0342.ua. 

Сам автор "Іловайська" вважає, що книга повинна стати нагадуванням про необхідність гідного вшанування пам'яті загиблих на війні, а також попередженням для усього світу.

Уривки з книги:

"...Перший раз нас обстріляли після того, як ми проїхали с. Богданівка. Людей не було, всі сиділи в будинках або дома були порожні. Виїхали за село, зупинилися. Назустріч нам їхали військові машини, на них солдати нас вітали, але вони їхали якісь злякані, сумні... Тоді ми цьому не надали значення...."

"...Вже сутеніло. Перші міни лягли перед посадкою, всі почали тікати в протилежну посадку. Стріляли з мінометів 120 мм, били грамотно і прицільно. Ці поля виявилися всі пристріляні, ми просто заїхали в тир, де мішенями були ми і наша техніка. Перші два постріли - розриви, через дві-три хвилини - знову чотири постріли, ці паузи і вводили багатьох в оману. Після перших пострілів люди піднімалися і бігли, але далі лунало наступні чотири – і люди гинули.

Все небо обернулося на пожежище, горів бензовоз, почали вибухати боєприпаси. Почалися крики. Спочатку кричав Панама, йому потрапили осколки в бік, він помер на місці. Ми не знали один одного. Як додумався командир і крикнув, що пароль, в разі чого, буде «Риба-меч»?

Обстріл не припинявся, в небі літало 4-5 безпілотників, як тільки десь скупчення людей, так відразу туди і залп мінометів. Ми бігли, повзли уздовж посадки... Це все продовжувалося три з половиною години. Вже закінчилося поле з соняшниками, далі була цілина. Вона горіла і дуже диміла. Безпілотників не було ані видно, ані чутно (вони неприємно дзижчать). Ще з півгодини відлежувалися, потім встали. Були дуже багато груп, і тут спрацював пароль «Риба-меч». Ми розуміли, що залишатися не можна, по теорії має бути до ранку зачистка, була перша година ночі..."

"...Далі в мене (потім дізнався, що й у більшості) почалися галюцинації - здавалося, що з неба висять парашути, а на них - гуманітарна допомога. Першими пішли поранені і лікар, і з ними - шість людей. Ми чекали в посадці, тут вийшов Саша, і ми рушили наздоганяти останніх, вони вже перейшли відкрите поле і підходили до соняшників. Ми їх не наздогнали, але домовилися, що зустрічаємося в селі Веселому на кладовищі. Я бачив карту, і що б в соняшниках не перестріляти один одного, ми пішли в обхід. А галюцинації посилювалися, дерева махали, як плюшеві ведмеді, лапами, на небі було багато, як в калейдоскопі, безпілотників, скрізь висіли парашути. І тут хтось йшов повз дороги — це був наш Ігор. Ось ми утрьох і пішли в обхід. Я сказав, що мені все видається, перед очима – такий цирк, вони також підтвердили, що у них галюцинації, та начебто ми не з’їхали з глузду. Я добре пам'ятав карту і показав, що після звалища треба йти праворуч..."