Прикарпатський рятувальник Василь Іроденко став переможцем у Чемпіонаті України з плавання на відкритій воді (ФОТО)

Загальновідомо, що робота в екстремальних умовах, що­денні моральні та фізичні навантаження – це та атмосфера, в якій доводиться нести свою службу рятувальникам. А без відповідної фізичної підготовки та відмінного спортивного загартування виконання бойових завдань стає просто неможливим.

Саме ця специфіка служби і стала визначальною у бажанні поповнити ряди рятувальників Василя Михайловича Іроденка, який з вересня 2007 року працює на посаді інженера з пожежної безпеки ППЧ-22 з охорони НГВУ «Надвірна на­фтогаз». Випускник Хмельни­цького технологічного інституту, інженер-технолог за спеці­а­ль­ністю, він розуміє, наскі­ль­ки необхідна у цій роботі вимогли­вість та дисциплінованість і ка­же, що саме ці риси притама­н­ні і його характеру, - пише сайт 0342.ua з посиланням на прес-службу ДСНС в Івано-Франківській області.

Воно й не дивно, адже життя Василя Михайловича неві­ддільне від спо­рту, якому він присвятив десятки років, а ніщо так не гартує характер і не виховує дисциплінованість та принциповість як обов’язкові щоде­нні тренування. Незважаючи на те, що робота рятувальника вимагає цілодобової готовності та майже не залишає місця для ві­дпочинку, Василь Михайлович і далі не мислить себе без спо­рту, якому присвячує весь свій вільний час. І це, безсумнівно, дає свої результати: нещодавно він повернувся з Чемпіонату України з плавання на відкритій воді, де зайняв перше місце на дистанції 2000 метрів.

Ці представницькі змагання з плавання у морі серед спортс­ме­нів-ветеранів і діючих спортсменів проходили з 4 по 7 вересня в Бердянську Запорізької області. Василь Михайлович здобув золоту медаль та грамоту.

Розповідаючи про свої вра­же­ння від змагання, каже, що атмосфера була надзвичайно доброзичлива. Прості містяни, які споглядали з берега, просто не приховували свого захоплення, а після змагань підходили до учасників і вітали з завершенням таких непростих пропливів. І додає, що участь і перемога у Чемпіонаті надихають до нових звершень.

До духу суперництва та спо­ртивного завзяття йому не звикати, адже плаванням за­йма­є­ться з одинадцяти років, тобто вже по­над тридцять років. У його пос­лу­жному списку – участь у різ­номанітних змаганнях всіх рівнів, на яких здобуто більше шести десятків медалей різного ґатунку. Спортивна кар’єра Василя Іроденка почалася під час навчання в Івано-Франківському технікумі фізичної культури у 1978 році. Він – чемпіон молодіжних ігор України серед спортивного товариства «Колос», призер чемпіонату України «Спартак» 1979 року, переможець Всесоюзної спартакіади серед середньо-спеціальних уч­бо­вих закладів 1981 року.

Слу­жба в лавах Радянської ар­мії – у танкових військах – внесла свої корективи у спортивне жи­ття: про плавання на довший час довелося забути. Але життя без спорту здавалося нецікавим і неповноцінним, отож, з 1994 по 2002 роки Василь Михайлович – тренер з плавання у надвір­нян­сь­кій спо­ртивній школі ВАТ «На­ф­тохімік Прикарпаття» «Неп­тун». До активних спортивних ви­ступів він повертається 1998 ро­ку, беручи участь у першому че­м­піонаті Ук­раїни з плавання – вже серед спортсменів-ветера­нів. Старт нової спортивної кар’є­ри був ус­пішним: перемога на ньому забезпечила йому місце у складі збірної команди Івано-Фра­нків­ської області та України. І вже з 1999 року Василь Іроденко – учасник різноманітних мі­ж­народних спортивних змагань, чемпіонатів Європи та світу, які відбувалися в Австрії, Німеччині, Франції, Швеції, Австралії.

Повну підтримку своєму за­ня­ттю спортом Василь Михайлович знаходить у сім’ї – дружина Наталя, вчитель української та за­рубіжної літератури ЗОШ №2 м. Надвірної 5та доньки Неля та Іванка – хоч плаванням і не займаються, але ставляться з великим розумінням до його захоплення, усвідомлюючи всю важливість та ціну, котру доводиться платити за високі результати. Адже смак перемоги терпкий і щедро скроплений потом та виснажливими тренуваннями. Коли запитую про графік тренувань, Василь Михайлович посміхається і каже, що ін­шого життя для себе вже не уявляє. Тренується часто, здебільшого – на відкритих водоймах.

Коли Василь Михайлович починає безпосередньо готуватися до змагань чи чемпіонатів, то ін­те­нсивність фізичних навантажень зростає: до вечірніх тренувань додаються обов’язковий ра­нковий біг на три кілометри і виконання фізичних вправ.
Що стосується планів на майбутнє, то вони, звичайно, пов’я­за­ні зі спортом. Наступного літа чоловік планує взяти участь у Чемпіонаті Європи. Отож, попереду нові тренування і нові перемо­ги.

До перемог Василь Михайлович ставиться особливо: вони для нього – не тільки подолання чергової спортивної вершини та елементи самореалізації, а й, як зі­з­на­ється сам спортсмен, пере­ду­сім – презентація нашої країни загалом і західного регіону зо­к­ре­ма, за кордоном, уособле­ння ук­раїнської культури та ментальності, своєрідна символізація зе­млі, на якій народився і виріс.