Калушанин Роланд Бревко з дитинства проявляв любов до музики. Ще маленьким він брав у руки футляр від братового акардеона, дві ложки і, сидячи у батьків на колінах, уявляв себе відомим барабанщиком. Зараз калушанин успішно грає в калуському рок-гурті DREZZYNA, займається реконструкцією музичних інструментів і, на жаль, бореться із невтішним діагнозом, який йому нещодавно поставили лікарі.
Як розвивалася кар’єра музиканта, звідки незвичне ім’я Роланд, що дивує у музичних вподобаннях мешканців заходу України і як зберігати оптимізм, хворіючи на рак. Про це та про інше в інтерв’ю «Вікнам» розповів калушанин Роланд Бревко, пишуть Вікна.
Друзі і близькі кличуть його Радік, за кордоном — Роландом. Таке незвичне ім’я для нього обрав батько, каже музикант:
"Чому Роланд? Колись було таке кіно «За двома зайцями», яке було дуже популярне, коли батько був молодим. Героїня того фільму казала, що їй подобається яблучний пиріг та ім’я Роланд (Сміється. — Авт.). А взагалі, коли мати мене народжувала, то батькові приснився сон, що мене потрібно так назвати".
Завершивши навчання у Калуському культосвітньому училищі за класом барабанів і Московській джазовій школі, Роланд Бревко працював учителем Калуської дитячої музичної школи. Паралельно взяв участь у прослуховуваннях у трьох львівських оркестрах на роль барабанщика. Перебуваючи у війську, Роланд отримав запрошення працювати у одному із них. Калушанин згадує:
"Коли я служив в армії, мені прийшов наказ приїхати у Львів, адже мене запросили працювати у ансамблі пісні і танцю Прикарпатського воєнного округу. Цікавий був досвід: ми об’їздили практично увесь Радянський союз, дали близько 36 концертів".
Чоловік продовжував займатися музикою, але, на жаль, це не приносило хорошого доходу, щоб забезпечити сім’ю. Тому Роланд Бревко як музикант намагався бути усюди задіяним. Одночасно працював музкерівником у дитячому садку «Росинка», музикантом у духовому оркестрі, що діяв при ПК "Мінерал", і двох найвідоміших на той час ресторанах: «Ільмень» (на місці теперішнього супермаркету АТБ на вулиці Б. Хмельницького. — Авт. ) і «Веселка». Окрім того, чоловік знаходив час, щоб навчатися грі на гітарі. А ще Роланд із радістю пригадує ті часи, коли грав у «Голубих кристалах» і «Барвах»:
"На «посьолку» грали «Барви», в центрі — «Голубі часи». Була хороша атмосфера, люди спілкувалися між собою, знайомилися".
Грав музикант і в легендарному рок-джазовому гурті «Брати блюзу»: в 1991 році він став першим барабанщиком «Братів».
З розвитком комп’ютерних технологій жива музика перестала бути на піку популярності. Тому Роланду Бревку довелося на довгих 15 років залишити музику і поїхати працювати за кордон. Барабанщик пригадує:
"У колективах тримати велику кількість музикантів було невигідно. Із 6-8 людей у гуртах залишалося 2-3. Ця перспектива мене не тішила, тому я поїхав працювати в Чехію, де займався реконструкцією старовинних будинків, мостів".
Після довгих 15 років, проведених за кордоном, музикант несподівано для себе повертається до рідного Калуша і з компанією старих-нових друзів створює рок-гурт DREZZYNA. До такого рішення Роланда Бревка підштовхнув товариш, колишній учасник «Голубих кристалів» Віктор Шпорін.
Придбавши за кордоном музичні інструменти, калушанин із товаришами відкрили у палаці культури «Мінерал» студію, яку власноруч облаштували і де зараз проводять репетиції. Барабанщик каже, що музика для учасників гурту — заняття для душі, а не спосіб заробітку: