У Національній академії внутрішніх справ домедичнупідготовку відтепер викладатимуть і ті, хто надавав допомогу в реальних боях. До освітнього процесу долучили ветеранів російсько-української війни, які мають практичний досвід порятунку побратимів у бойових умовах.
«Це дуже важливо, коли слухачам пояснює не просто інструктор, а людина, яка справді пройшла через найскладніше. Бойовий досвід неможливо замінити жодною теорією. Такі практичні знання надзвичайноцінні, вони дають слухачам зовсім інший рівень розуміння. Для нашої академії це логічний і своєчасний крок», –зазначає ректор НАВС генерал поліції третього рангу Руслан Сербин.
Один з таких інструкторів – 34-річний демобілізований військовослужбовець Денис Смольніков з позивним «Ангел», був бойовим медиком. Службу розпочав ще 2016 року, підписавши контракт. На початку повномасштабного вторгнення захищав Київ у складі 72-ї бригади. Ухлопцяспершу був інший позивний – «Ласунка». А от ангелом його стали називати після бою на майорському напрямку. «Тоді сєпари “посвячували в лицарі” кожну нову бригаду, яка заходила на позиції, тобто лупили з усього, що в них було. І коли я витягнув сьомого чи восьмого пораненого з передової, хлопці почали казати: “Так ти ж Ангел!”», –усміхається Денис.
Денис Смольніков вважає, що його досвід бойового медика стане в нагоді слухачам курсу домедичноїпідготовки в НАВС: «Розумієте, стандарти НАТО –це чудово, але їхукладали для інших війн, які відрізняються від нашої. А моя мета – щоб хлопці змогли повернутися живими до своїхсімей. Я – сирота, і для мене особливо важливо, щоб діти були разом зі своїми батьками».
2022 року під Бахмутом Дениса було тяжко поранено під час евакуації поранених з поля бою. Поруч завтівкою медиків прилетів артилерійський снаряд. «Нас викинуло ударною хвилею в кювет: кузов окремо, кабіну – окремо. Ми стали важчими за наших “трьохсотих”, яких вивозили», – згадує чоловік.
Він дістав перелом хребта, тепер жартує про свій імплант, що має саморізив спині. Під час реабілітації Денисові стало зрозуміло, що його хребет можна врятувати тільки за допомогою фізичних навантажень, адже потрібні м’язи, які “триматимуть каркас”. Він почав тренуватися. І це стало справжнім захопленням. Нині чоловік має чимало нагород з різних видів спорту, які отримав на змаганнях, зокрема міжнародних.
На одному з таких чемпіонатів Денис познайомився з Ярославом Шарким, який також нещодавно долучився до групи інструкторів з домедичноїпідготовки НАВС.
Ярослав має освіту фельдшера, до війни працював у лікарнях і на швидкій. На фронті, як і Денис, був бойовим медиком. «Тобто разом з хлопцями виконував бойові завдання, а в разі потреби надавав медичну допомогу», – пояснює ветеран.
Важке поранення Ярослав Шаркий отримав у липні 2023 року. «Проти нас стояли штурмові загони з колишніх “вагнерівців”, які проводили кілька “м’ясних” штурмів на добу. Нам потрібно було витягти поранених хлопців із сірої зони. Раптом нас почали обстрілювати. Снаряд влучив мені в ногу – і кінцівка відлетіла. Я почав накладати турнікет, але цієї ж миті нас стали обстрілювати з “Градів”», – згадує Ярослав, зізнаючись, що збирався вже помирати, адже розумів: двоє боєздатних не протягнуть одного пораненого п’ять кілометрів. Та йому пощастило –прибули хлопці з іншого підрозділу.
У шпиталі, отримавши тимчасовий протез, уже за тиждень Ярослав відмовився від милиць. «Зима, слизько, а я пішов у магазин без милиць. Реабілітолог кричить, щоб узяв милиці. А я кажу, що нізащо більше не візьму їх. Я просто намагався щодня пройти трішки довше», – розповідає хлопець.
Там Ярослав дізнався про «Ігри нескорених» і вирішив узяти в них участь. Тепер він, як і його товариш Денис, крім бойових нагород, має медалі за спортивні досягнення в різних видах спорту. Слухачам НАВС, вважає Ярослав Шаркий, будуть корисними не тільки його досвід бойового медика, а й життєва позиція: «Хлопці, які після одужання почали займатися спортом, показують такі результати, якіповторити не можуть навіть люди з кінцівками».
Ще один член «команди бойових інструкторів НАВС» – Максим Валєватий з позивним «Чур». Поліцейський із 2017 року. Після повномасштабного вторгнення приєднався до штурмового підрозділу «Лють», де виконував обов’язки медика штурмового взводу. Воював на одному з найгарячіших напрямків – під Бахмутом.
Під час одного з бойових виходів біля Курдюмівки, коли група вже завершувала завдання і рухалася до точки евакуації, дорога виявилася замінованою. «Я єдиний з групи, хто втрапив на міну. Сам собі надавав допомогу. Мені побратими лиш допомагали», – ділиться спогадами ветеран.
Тренінги Максима з тактичної медицини – це також уроки про стійкість і психологічну готовність діяти в умовах реальної загрози.