Нестор Махно хотів жити у Станиславові

20 квітня 1922 року Нестор Махно, називаючи себе командувачем Революційно-Повстанської Армії України, письмово звернувся до станиславівського повітового староства з проханням про дозвіл йому, дружині і ще сімом побратимам «оселитись в м. Львові або в однім із міст Польщі на становищі мирних громадян робітників».

Про це повідомляє 0342.ua з посиланням на дослідження М. Головатого на galychyna.if.ua.

Оригінал прохання зберігається в обласному архіві. Текст, очевидно, писала дружина, вчителька за освітою Галина Кузьменко, «батько» лише поставив підпис. Чомусь Махно звертався з проханням про оселення в одному з міст Польщі до станиславівського староства, адже мав знати, що таке питання не в його компетенції. Найімовірніше, це було зондування ситуації: а раптом повезе!

У той час до поліції вже надійшла заява проти Махна від місцевих громадян Ф. Дурасєвича, Р. Дурасєвича та Б. Зав’єса і про те, що він в Україні нібито «наказав вистріляти чималу кількість поляків і жидів, у тому числі батька Зав’єса».

Проте, прохання "батька" не було задоволено. 21 квітня 1922 року Нестор Махно та його супроводжуючі були депортовані зі Станиславова до табору інтернованих у  Стжалкові.