• Головна
  • Галицька мода сто років тому (продовження)
авторський проект
13:20, 24 квітня 2016 р.

Галицька мода сто років тому (продовження)

авторський проект

Галицька мода завжди йшла в ногу з модою європейською, тільки була дещо поміркованішою та консервативнішою. А українські вишиванки набули світового визнання!

Про особливості галицької моди продовжує розповідати 0342.ua з посиланням на Галицький кореспондент.

Все більшою ставала відмінність між візитовими та вечірніми нарядами. Візитова сукня – скромна, розширена донизу, з довгими рукавами та малим комірцем. Зате вечірні сукні шили з дорогої матерії, найчастіше – з шовкового оксамиту чи мережива. Рукави були або довгі, або обходилося зовсім без них, але в такому разі обов’язковими були довгі рукавички з мережива чи навіть тонкої шкіри. На талії плаття стягувалося паском, а донизу поділ розширювався за рахунок воланів чи складок. Довжина вечірньої сукні сягала кісточок. Виріз декольте прикривався тюлем або шифоном тілесного кольору. Часто виріз при шиї був більше широким, ніж глибоким.

Фасони бальних суконь добирали особливо ретельно і шили у найкращих кравчинь, адже у репортажах про вечірки газетярі традиційно описували найкращі наряди пань. Так, з газети «Кур’єр Станіславовський» від 26 лютого 1911 року дізнаємося, що на старокавалєрській вечірці пані Буковська була в гарній голубій сукні, прикрашеній срібним і чорним оксамитом, пані Едерова вразила всіх присутніх білою бальною сукенкою, прикрашеною золотим шиттям, а пані Давидовичева одягла чорне елегантне плаття з турецької тканини. Ніхто не хотів своїм несмаком прославитися в газеті!

Капелюшок був неодмінним елементом дамського вбрання. На щодень до міста, на закупи, на роботу одягали велюровий капелюшок з невеличкими полями у спортивному стилі. Але фасон такого капелюшка ні в якому разі не повинен був нагадувати чоловічий.

А ввечері до кав’ярні або на гостину модна пані вбирала оксамитовий капелюшок, прикрашений модною шпилькою.

Стежачи за новинками європейської моди, ніколи в Галичині не забували про українські традиції в одязі. Блузки та сукенки традиційно прикрашалися народними вишивками. Велику популярність мав конкурс на найкращий фасон одягу в народному стилі, який проводився жіночим журналом «Нова хата». Переможців визначити було неможливо – стільки чудових моделей одягу отримала редакція!

Український вишитий одяг носили не тільки в нашому краї – його визнав світ. У Німеччині українські вишиті блузи та плаття були дуже модними і називалися «ukrainischer Bauernstickerei», а в Парижі вони фігурували під назвою «broderie Point Russe». Такі вироби були настільки популярними, що навіть за високою ціною швидко розкуповувалися.

Правила правильного добору одягу знаходимо в «Новій хаті» за лютий 1929 року:

  • не можна одягати вечірню сукню до 19 години вечора;

  • не одягати ввечері костюм, в якому ходимо вдень;

  • не одягати золоті та дорогі прикраси вдень;

  • не одягати спортивні черевички ввечері;

  • у містах жінки не ходять на вулиці без капелюха, проте в театрі ніколи не можна сидіти в капелюшку;

  • найгірше враження справляє неоднаково одягнена пара, наприклад, вона – надто елегантна, а він – занедбаний, або навпаки;

  • перед приходом на гостину варто спитати у господарів, у якому одязі прийти.

Найтяжче для пань, напевно, було дотримуватися останнього правила, інакше би не склався такий жарт:

- Друже, зроби мені таку приємність і подбай, щоби твоя жінка не вдягнулася в нову сукню, як прийде до нас на чай. Не хотів би я, щоб це бачила моя жінка.

- Дуже мені прикро, але саме для того вибираємось завтра до вас.

Проте в Галичині знаходилися й такі емансиповані пані, які призивали боротися з модою. Дивно читати допис Марійки Браїленко у «Новій хаті» за жовтень 1930 року: «Нам треба застановитися над тим, як відвернути очі нашого жіноцтва від сучасної моди! Інтелігентні жінки повинні зрозуміти, що всякі креп-жоржети та інші дорогі матеріали – це примана для слабодухів і є оруддям чужого нам фабриканта для одержання найбільшого зиску. Найкраще було би почати з кружків, яких метою була би боротьба з модою».

Заради справедливості слід відзначити, що войовнича пані так і не знайшла прихильників серед галичанок.

Модницями були й станиславівські пані. В місті у міжвоєнний період працювали такі дамські кравці: А. Бандиг, М. Бяловас, Й. Дубіль, С. Мартинюк, С. Малошинська, М. Новак, Ф. Олесніцька, М. Віснєвська, С. Анслєр, Ф. Сокаль, Ф. Кеслер та багато інших. Капелюшки в Станиславові продавали А. Адлєр, Демерер, Фіш, Хейс Герман, Регіна Гоффман, Еміль Стаубер, Л. Шаффер, Натан Шенкельбах, Міхал Шор та ін. Магазин «Модні додатки» тримав Д. Готтесман.

мода 2

мода 2

                                                                                                 

             Початок читайте тут

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Галичина #Станиславів #історія #мода #вишиванки
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Спецтема
З нагоди Дня міста, який іванфранківці відзначають 7 травня, пропонуємо вашій увазі цикл статтей про історію Івано-Франківська, починаючи з 1662 року. Про побут, культуру, міські традиція та видатних горожан читайте у нашій спецрубриці "Історія: Від Станиславова до Івано-Франківська"
live comments feed...