• Головна
  • Сороміцькі місця Івано-Франківська (ФОТО)
11:05, 9 квітня 2012 р.

Сороміцькі місця Івано-Франківська (ФОТО)

Напередодні ювілейного Дня міста та Євро-2012 в обласному центрі Прикарпаття залишилося чимало непривабливих об'єктів, які соромно показувати туристам.

Наскільки привабливим для туристів є Івано-Франківськ, найкраще знають ті, хто повсякчас показує наше місто гостям. Гід-екскурсовод, краєзнавець Тарас Нагірний не перший рік проводить у місті екскурсії і погодився розповісти читачам "Галицького кореспондента", які об'єкти в Івано-Франківську під час супроводу туристичних груп він змушений оминати і за які моменти під час оглядин міста йому буває незручно перед гостями. До відзначення 350-ї річниці міста ще залишилося більше місяця, тож окремі огріхи, які зауважив екскурсовод, ще не пізно виправити.

"Уже незабаром, на початку травня, в Івано-Франківську відбуватимуться офіційні культурні, спортивні та розважальні заходи з нагоди відзначення 350-річного ювілею міста. До Івано-Франківська, як завжди, прибудуть делегації з міст-побратимів із Польщі, Угорщини, Білорусі, Румунії, Росії, Литви та інших країн. Відвідає Івано-Франківськ певна кількість українських та зарубіжних туристів, які самостійно чи за посередництвом місцевих турфірм захочуть при нагоді оглянути пам'ятки історії, культури, архітектури, познайомитись з минулим та сьогоденням обласного центру Прикарпаття, бо місто красиве, тут справді є на що подивитись. Переважно гостям місто таки подобається. На перший погляд туристові здається, що він потрапив у справді європейське, розвинуте місто, в якому гармонійно переплітається старовинне і сучасне, містична аура середньовіччя і модерний шарм цивілізаційного поступу двадцять першого століття. Але якщо вдатись у «деталі та дрібнички».

Більшість туристів починають знайомство з містом із залізничного вокзалу, зовнішній фасад якого давно потребує ремонту. Привокзальна площа не є належно облаштована для потреб пасажирів. Транспортний потік настільки насичений, що пішоходам небезпечно переходити дорогу. Було б добре побудувати тут підземний перехід. Рекламні банери встановлено просто на тротуарах, тож пасажири, обтяжені багажем, змушені їх обминати. У привокзальному сквері немає жодної лавочки. Він став місцем збору бомжів, циган, бродячих псів і територією для справляння природних потреб. Сусідній автовокзал теж не відзначається комфортом. Автобуси часто паркуються у пішохідній зоні. На вузьких посадочних платформах встановили незрозумілі «ями-пісочниці», через які спотикаються пасажири.

У скверику на вулиці Грюнвальдській встановлено невеликий пам'ятний знак спецпоселенцям (1939-1952рр.). Пошкоджену вандалами мармурову плиту «залатали» бетонним розчином, тож половини напису не видно. У слові «спецпоселення» чомусь вжито дві букви «с». Хтось скаже - дрібничка. Але не для історичної пам'яті народу, який себе поважає. Якщо пройти далі, на вулицю Василіянок, то впадає у вічі новобудова зі скла і бетону чорного кольору, яка стала ще однією будівлею, що псує історико-культурний ландшафт колишнього Станиславова. Далі, на Валах, зліва від пам'ятника «Вознесіння Христове», у заростях - розкішний смітник і місце для справляння нужди.

Палацовий комплекс засновників міста Потоцьких - зачинений для відвідувань і занепадає. До речі, варто було б вулицю Шпитальну перейменувати на честь родини Потоцьких. Адже, на диво туристам, у місті є вулиця лідера чеченців Джохара Дудаєва, який навіть формально не має стосунку до Прикарпаття, але немає вулиці на честь засновників Станиславова. Напевно, українським чиновникам, які визначають назви вулиць міста, дуже не подобаються магнати польського походження, які, «експлуатуючи трудовий народ», будували місто.

У центрі міста багато пам'яток архітектури перебуває в аварійному стані, і ніхто не може дати гарантії, що на голови людям не обвалиться стеля будівлі, як це трапилось нещодавно на вулиці Січових Стрільців. На вулиці Вірменській і Тринітарській (у дворі одного з будинків), ніби бомба впала... Ревалоризації (відновлення) тут чекати, напевно, доведеться ще довго. Костел Діви Марії (колегіата Потоцьких) з тильного боку так і залишився невідреставрованим, його стіни дали тріщини через будівництво по-сусідству бездарного в архітектурному контексті торгового комплексу.

На фасадах багатьох будинків на площі Ринок облетіла штукатурка. Ліворуч від Покровського собору (Вірменської церкви) «красується» обдерта стіна, яка псує вид на прекрасний храм 18-го століття. Умовно порівнюючи будівлю з людиною, це те саме, що побачити якогось пана у новому костюмі, але в обдертому, брудному капелюсі на голові.

Багато фасадів будинків розмальовані псевдографіті. Вражають «живописні вуличні перли» на вулиці Незалежності, Франка, Шопена, екстер'єр будинку на вул. Вітовського (офіс центрального відділення Приватбанку) уже декілька місяців «прикрашений» написом з нецензурним словом.

Пам'ятники в місті - це окрема історія. На площі перед «Білим домом» дотепер незрозуміло чому височить мармурова стела, яка ніби розділяє Кобзаря і Цимбаліста. Що має символізувати ця скульптура композиція, невідомо. Ні цей пам'ятник, ні деякі інші скульптури (на площі перед ратушею, на Вічевому майдані) дотепер не мають інформаційних табличок.

Напевно, тільки у нашому місті є таке цікаве скульптурне поєднання у міському парку - поряд розташовані три об'єкти, пов'язані з ім'ям Т.Г.Шевченка: новий пам'ятник Кобзареві (не зовсім вдалий), погруддя поета і камінь з написом, що на цьому місці буде встановлено пам'ятник Шевченку. За логікою - третій. А чому б ні? Шевченко того вартий, і три пам'ятники одній людині в одному місці будуть тільки в Івано-Франківську!

Подекуди в місті є місця, де самовільно (чи з дозволу жеків) встановлені символічні пам'ятні знаки з хрестами, які вказують, що на цьому місці хтось трагічно загинув. Такі символічні могили часом ставлять в тупик екскурсоводів, які не знають, як пояснити туристам, чому місто виглядає суцільним кладовищем.

На жаль, Івано-Франківськ не має пристойного краєзнавчого музею (тернополянам можна з цього приводу по-доброму позаздрити). Історичний відділ музею декілька місяців закритий. Можливо, хоча б до ювілею відкриють експозицію про заснування і розвиток міста. Варто також нарешті відкрити для огляду майданчик та стіну Станиславівської фортеці, яка єдина збережена до наших днів.

У вечірній час труднощі під час екскурсій виникають через те, що міські вулиці та сквери недостатньо освітлені. Скажімо, пам'ятник А. Міцкевичу в темний час доби майже не проглядається. Подібна ситуація і з іншими культурно-туристичними об'єктами. Щодо кількості готелів та закладів харчування (кафе, ресторанів), то їх поки що вистачає для тієї кількості туристів, які відвідують наше місто. Хоча сервіс у деяких з них мав би бути якіснішим. Ну і найбільша біда - відсутність навіть платного туалету в центрі міста. Мені часом доводилося відправляти туристів автобусом з центру на вокзал, щоб вони змогли скористатися цим необхідним закладом.

Івано-Франківськ стає все більш популярним серед туристів, зокрема, іноземних. І місцеві гіди з гордістю показують наше місто. Але бувають курйози, яких в принципі не мало би бути у цивілізованому, європейському місті, яким вважають наш обласний центр.

Влітку минулого року велику групу бразильських туристів шокували маневри трьох тракторів на «стометрівці», які о 12 годині дня (це вже звичка наших комунальників) збирали сміття і чистили каналізаційні стоки. Кажуть, туристи із закритими носами тікали подалі від таких «атракцій». Звісно, комунальні служби повинні виконувати свою роботу зранку, коли ще мало пішоходів на вулицях".

Сороміцькі місця Івано-Франківська (ФОТО), фото-1
Сороміцькі місця Івано-Франківська (ФОТО), фото-2
Сороміцькі місця Івано-Франківська (ФОТО), фото-3
Сороміцькі місця Івано-Франківська (ФОТО), фото-4
Сороміцькі місця Івано-Франківська (ФОТО), фото-5
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
live comments feed...