Засмагле літо в Україні: відпочинок відпочинок в Карпатах смажить і кусає

Тема для обговорення

В Україні 8 млн. дітей, це 17% населення країни. При цьому лише п'ята частина з них зможе по-справжньому оздоровитися, побувавши в літніх здравницях. Решті така розкіш, як відпочинок у дитячому таборі, недоступна через дорожнечу.

В уряді, а слідом за ним - і у всіх областях України рапортують: цього року на оздоровлення дітей виділено грошей більше, ніж у попередньому. В Одесі взагалі поставили рекорд з фінансуванням. Спеціально для Одеської області Фонд соціального страхування виділяє безпрецедентну суму. Бюджет на дитяче оздоровлення в регіоні складає в цілому 20600000 гривень, з яких 15000000 виділяється на те, щоб оплачувати оздоровлення дітей із застрахованих сімей саме в Одеському регіоні.

В цілому по країні цього літа планується забезпечити оздоровленням і відпочинком 2700000 дітей шкільного віку. Глава Кабміну Микола Азора повідомив, що в поточному році ми зможемо оздоровити на 511 000 дітей більше, ніж у 2009 році.

Чому порівняння проводять саме з 2009 роком - зрозуміло. Це був пік кризи, коли коштів не вистачало ні на що. На цьому тлі цифри нинішнього року по оздоровленню виглядають оптимістично. А що в реаліях?

А насправді левова частина оптимістичної статистики складають дитячі пришкільні табори. Судіть самі: влітку поточного року буде працювати 17,6 тис. дитячих установ, з них 16 тис. - пришкільні. Навіть сам Азаров визнає, що назвати їх місцем для повноцінного відпочинку не можна.

Такі регіони, як АР Крим, Житомирщина, Запорізька, Сумська, Харківська та Херсонська області зменшили плани оздоровлення дітей у порівнянні з фактичними показниками 2011 року. У Маріуполі Донецької області повністю відмовилися від придбання за кошти міськбюджету путівок у дитячі здравниці, навіть найдешевші, і сконцентрували свої зусилля на організації роботи пришкільних таборів. Причина одна - брак коштів. Путівки, як і ціни на все, все, все, з кожним роком дорожчають.

За даними статистики, минулого року один день перебування в дитячому оздоровчому закладі коштував від 81 грн. (В Чернівецькій області) до 183 гривень (в Криму). Тобто, путівка на 21 день коштувала від 1700 гривень до 3843 гривень. Але, безумовно, у ці цифри не включалися такі монстри, як «Артек», «Молода гвардія» та деякі інші здравниці Криму. Вони зі своїми 20 тис. грн. за путівку сильно псували загальну картину.

У нинішньому році вартість перебування одного дня в ДОТ коштує від 150 до 500 грн. на добу.

Ми провели невеликі маркетингові дослідження по регіонах.

Запорізька область: «Червона гвоздика» (Бердянськ) - 6250 грн.; Сел. Новопетрівка, табір «Весна» - 3000 грн., «Райський куточок» - 6500 (Бердянськ).

Одеська область: «Чайка» - 2800, «Юний зв'язківець» - 2925 грн. за 18 днів, «Морська хвиля» в Одесі - від 3500 до 5000 грн. в різні зміни

Дніпропетровська область: ДОТ ім. Дубініна - 3150 грн, ДОТ ім О.Кошового - 2500 грн.

Львівська область, Карпати і Закарпаття:. ДЛ «Ровесник» - 2500 за 14 днів, «Смерічка» в Карпатах - 2800 за 21 день, Dek camp - мовний табір у Закарпатті, - 8950 грн.

Миколаївська область: «Морська хвиля» - від 3500 до 4600 грн. за 21 день, «Перлина» - від 4800 до 5200 грн.

Донецька область: ДОЦ ім. Чкалова - 2400 грн. за 21 день, «Червона гвоздика», Святогірськ - 4680 грн., ДОТ «Сопіна» - 4600 - 5300.

Луганська область: ДОЦ "Ялинка" - 3800 грн.; "Привілля" (Лисичанськ) - 3300 грн.; Відомчий табір ім. Гагаріна (Алчевськ) - 1830 грн.

Крим: «Атлантика» - від 5000 до 5800 грн.; «Аврора» - від 5490 до 6990 грн.; «Мандарин» - 7500 до 8950 грн.

Тенденція очевидна: за рідкісним винятком, чим ближче до моря, тим дорожче вартість путівок. Ціни дійсно високі і доступні далеко не кожній українській родині. Уряд з цього приводу почав розмахувати шашкою і проводити перевірки. Але чи можна власників дитячих центрів звинувачувати в невиправданому завищенні цін? В деяких випадках, напевно, так. Але в цілому ситуація така: відомчих дитячих центрів стає з кожним роком все менше. Державні підприємства, які в радянські часи будували і розвивали дитячі здравниці, а потім компенсували для своїх працівників вартість путівки, вже давно перейшли на приватну форму власності. Нові власники шахти, заводу або фабрики не хочуть витрачатися на те, що не приносить вигоди, і закривають дитячі табори.

Тільки за останні кілька років закрито 100 стаціонарних закладів відпочинку та оздоровлення. «Піонерами» у цьому процесі АР Крим (скорочено 15 таборів), Донецька (10), Запорізька (11), Рівненська (6), Чернігівська (4) області.

Залишаються приватні дитячі табори. Але їх власники, як і належить бізнесменам, рахують гроші. І починається математика, яка працює не на користь споживача. Вартість оренди землі для приватних здравиць величезна. Плюс комерційна ціна електроенергії, води та стоків. Охорона табору і цілодобове медобслуговування. Оновлення матеріальної бази проводиться (в нормальному таборі) щорічно. І це не просто олівці, фарби, м'ячі та скакалки. Тут і постільна білизна, рушники, нові столи та стільці, замість поламаних, ліжка. А харчування! Порахуйте, у скільки обходиться вам домашнє харчування - гривень 100, не менше. У дитячих таборах забезпечується 5-разове харчування, інакше це не оздоровлення. От і порахуйте, скільки має коштувати путівка.

«Дешевше 3, 5 тис. не виходить, як не крути, - розповів директор однієї зі здравниць великого металургійного холдингу. - Ми розпродуємо путівки тільки тому, що батьки оплачують лише частину її повної вартості. Хороше не може бути дешевим. Якщо ціна путівки нижче 2500 грн. (і це для великих таборів, для маленьких мінімальна ціна ще вище), значить, економлять в таборі на чомусь. Добре, якщо на зарплатах, а не на харчуванні та обладнанні для дітвори ».

Варіантом дешевого і доступного відпочинку для дітей могли б стати наметові табори. Однак і це стало неможливо після того, як СЕС в 2011 році ввела свої норми для таких таборів. «Ми задумували свій дитячий наметовий міні-табір як дешевий відпочинок для дітей від 10 до 17 років. Все прорахували. Виходило, що вартість 14-денного перебування в нашому таборі повинна була складати близько 1000 грн., - розповів директор приватного наметового міні-табору «Чародії» Андрій Мурликін. - Але в такому вигляді СЕС наш табір не відкрила. Спочатку нам заборонили брати дітей молодше 12 років, навіть за дорученням батьків. Потім пішли й інші заборони: на вогнищі готувати не можна, гаряча вода повинна бути проточною. Уявляєте, в лісі - проточну гарячу воду! Загалом, сьогодні в нашому таборі є і гаряча проточна вода, і стаціонарна піч, і туалети, і душові, і спортивні майданчики, електрика - загалом, все, що потрібно, для комфортного відпочинку. Від первинної задумки залишилися лише намети. Але і вартість зросла в 3 рази. І зменшити ми її ніяк не можемо. Адже наметові табори розраховані на невелику чисельність дітей».

Таким чином, у наметових таборів в Україні є два шляхи: або бути офіційними, безпечними, але дорогими, або - працювати нелегально, «в підпіллі», нехай без гарячої проточної води, нехай з їжею на багатті, але зате недорогими і, безумовно, цікавими для підлітків.

То де ж вихід? Вихід, звичайно, є. Якщо держава хоче, щоб дитячий відпочинок був доступним, вона повинна забезпечити пільгові умови для роботи дитячих центрів. Так вчинили в Харківській області. Ще в минулому році обладміністрація зайнялася цим питанням і зробила ряд заходів, щоб полегшити податковий тягар для власників приватних дитячих оздоровниць. Таборам надали фінансові пільги, наприклад, по платі за землю. Крім того, були проведені заходи з оптимізації складу працівників таборів: до роботи стали залучати студентів-практикантів. У відповідь табори знизили вартість путівок.

Але такі приклади - поодинокі. В цілому ж запевнення уряду в тому, що діти є пріоритетом для української влади, залишаються все більше декларативними заявами. А без декларації і пафосу ситуація гнітюча. Як повідомив в інтерв'ю одному з центральних телеканалів уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко, якщо відкинути шкільні табори, цього літа зможуть оздоровитися тільки 20% дітей. А це ніяк не третина, як обіцяють в уряді.