Чи захищені франківці від повітряної атаки? Огляд міських бомбосховищ (ФОТО)

1 березня — Всесвітній день цивільної оборони. Ще на початку військових дій на Сході багато говорилося про відновлення та ремонт захисних споруд, в яких містяни могли б сховатися від військової агресії. Таких в Івано-Франківську не бракує, але стан майже половини цих споруд й досі залишається плачевним, а чимало з них взагалі не придатні навіть на… сховок для жаб. 

Але ж куди втікати жителям міста, коли виникне надзвичайна ситуація? Розпитуємо Ігоря Влізла, начальника управління з питань надзвичайних ситуацій мобілізаційно-оборонної роботи та діяльності правоохоронних органів Івано-Франківської міської ради.

—  Пане Ігоре, скільки захисних споруд є в Івано-Франківську?

Наразі в місті є 56 захисних споруд, вони розміщені переважно у підвалах та цокольних приміщеннях різних установ, організацій, шкіл, вишів. Із 56 наявних споруд, лише 13 — придатні, 11  —частково придатні до використання. Із придатними — все зрозуміло, а обмежено придатні — це такі, де, скажімо, відсутні потрібні фільтри, що закачують у споруди повітря, чи немає запасів питної води. Такі споруди можна швидко зробити придатними. На жаль, 32 споруди непридатні для того, аби туди заходили люди. Чи не найгіршими є захисні споруди на території арматурного й колишнього фурнітурного заводів, пресмашу, меблевої фабрики...

—  Хто ж відповідає за утримання споруд?

За законом, за утримання захисної споруди відповідальні виключно керівники (або власники) тих підприємств, установ, організацій, на території яких вони знаходяться. Навіть при продажі-перепродажі певних підприємств такі об’єкти не відчужуються, не продаються й не здаються в оренду. Вони на балансі підприємств, утримується за їхні кошти, проте, вони завжди залишаються державними об’єктами. І коли змінюється власник, у договорі куплі-продажу, є певний пункт про це. Якщо навіть такого пункту в документі нема, то працівники нашого управління зобов’язані проінформувати про це нових власників.

— Власники змінюються, захисні споруди в плачевному стані, чи передбачена якась відповідальність за те, що нові керівники нічого не роблять, аби їх впорядкувати?

Ще з 1990-х років, коли відбувалася купівля та перепродування колись великих підприємств, ніхто не звертав увагу на захисні споруди. І сьогодні, на жаль, за поганий стан споруд на території підприємства, відповідальності немає, бо немає на це закону. Ми не можемо їх навіть оштрафувати, можемо лише просити зберегти та утримувати в належному стані захисні споруди. На жаль, держава не виділяє  на утримання цих споруд жодних коштів.

За поганий стан споруд на території підприємства, відповідальності немає, бо немає на це закону.

— Коли існують такі непридатні ні до чого «захисні споруди», то може доцільно взагалі не казати, що вони є?

Звісно, що їх треба списати, і ми про це говорили, писали відповідні звернення до МНС, але це марно. Бо для того, аби їх зліквідувати, треба збудувати нові, а це десятки, а може й сотні  мільйонів гривень. А звідки у нас такі кошти?

— Що зробили працівники вашого управління для того, аби керівники, все-таки, подбали про ті сховки, які ще можна використовувати?

За 2013-2014 рік ми провели роботу з директорами шкіл, керівниками коледжів, вишів, і вони впорядкували підвали навчальних закладів. Щодо багатоповерхівок, то в багатьох також вже впорядковані підвали, загалом в них можна прихистити близько 65 (!) тисяч людей. Але є проблема: у вичищені від мотлоху та висушені підвали залазять безхатьки, збирається молодь, там можуть палити, вживати наркотики тощо. Ну кому таке потрібно? Тому підвали зачинили, і не доведи Боже, надзвичайна ситуація, то не знаю, як швидко їх би відчинили. Так само непроста ситуація з будинками, які побудували приватні компанії та продали квартири і підвальні приміщення також приватним особам чи підприємцям. Вони просто так віддавати підвали не будуть. Щоправда можна говорити про таке: аби ті підвали й використовували приватні особи, але коли стається нещастя, то підвал дуже швидко мав би перетворитися в сховище. Таке є, скажімо, в Ізраїлі. Та це наразі мрія.

Тому підвали зачинили, і не доведи Боже, надзвичайна ситуація, то не знаю, як швидко їх би відчинили. 

— Живемо зараз у дуже непростий час, і, не доведи Боже, нападе на місто ворог, то людям треба бігти у підвали?

Якщо ворог нападатиме із серйозною технікою, то ситуація неймовірно складна, бо від сучасної зброї, цивільному населенню, по суті, немає де сховатися. Бо коли в будинок влучає потужний снаряд чи ракета, і він валиться, то невідомо як вдасться людям вижити під завалами. Сховатися в підвалах адміністративних будинків, організацій, установ, лікарень, шкіл, вишів можна від вуличних перестрілок, чи від нападу якоїсь неадекватної людини, яка може розпочати стрілянину, наприклад, в людних місцях. Але я хочу думати та вірити, що до цього в нашому місті ніколи не дійде.

Від сучасної зброї, цивільному населенню, по суті, немає де сховатися.

Якщо говорити про техногенну катастрофу, наприклад, витік хлору чи аварію на хімічному підприємстві, то сховатися можна в тих вищезгаданих 26 захисних спорудах. І хоча вони будувалися в 1960-1970-х роках для захисту від атомної загрози, там є антирадіаційні двері, що герметично зачиняються, аби не пропускати хімічну отруту, установки закачування повітря, запаси питної води та протигази РПГ-5. Щоправда вони застарілі, їм більше 30 років. Для того, аби придбати сучасні, треба за кожен заплатити більше двох тисяч гривень.

В свою чергу, задля того, щоб перевірити стан деяких міських бомбосховищ, кореспонденти 0342.ua вирішили поспілкувалися з представниками підприємств, на яких вони розташовані, та побувати на деяких з них. Але, на жаль, на власні очі побачити вдалося лише одну споруду цивільного захисту, і ту лише зовні.

Зокрема, бомбосховище, яке раніше було розташоване на території заводу «Промприлад», зараз знаходиться на будівельному майданчику, де ПАТ «Спілка забудівників» зводить житлові будинки. Про це кореспонденту 0342.ua розповів директор ПАТ «Промприлад» Іван Майданський.

За його словами, будівля, в підвалі якої знаходилось бомбосховище, зараз зруйнована, а замість неї будують новий будинок.

«Там зараз навіть відключена електроенергія, а про загальний стан я сказати нічого сказати не можу», – розповів директор.

В свою чергу, головний інженер ПАТ «Спілка забудівників» Іван Рогів підтвердив, що в бомбосховищі не працює загальне електропостачання, але там підключили тимчасове електроживлення.

«Бомбосховище розраховано на 600 осіб, його площа – 54 на 12 метрів. Зараз воно знаходиться в робочому стані, але наразі там здійснюються роботи по проведенню електромережі та каналізації. Підключення буде здійснено найближчим часом. Після цього буде проведено переоздоблення внутрішніх приміщень бомбосховища», – запевнив головний інженер.

На бомбосховище, яке знаходиться на території заводу «Родон», журналіста 0342.ua не пропустили. Втім, передали його номер телефону начальнику охорони підприємства, який обіцяв впродовж дня зателефонувати, але дзвінка так і не було.

Крім того, відносно цивільної безпеки у разі потенційної загрози кореспонденти поговорили з представником ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат». При цьому, зустрітися з представниками ЗМІ він не захотів, погодившись лише на спілкування по телефону. Відповідальна особа відповіла, що коментар відносно стану бомбосховища на території хлібокомбінату дати може тільки директор, який зараз знаходиться у відрядженні. За його словами, бомбосховище знаходиться в «обмежено-придатному стані», тому показувати його він відмовився.

Аналогічна ситуація була з підприємством ВО «Карпати»: головний інженер відповів, що для огляду бомбосховища потрібний офіційний запит на ім’я генерального директора, який зараз теж відсутній.

В свою чергу ми, 0342.ua, звернулись до громадського активіста Олександра Маслєєва, який був представником громадської організації «Народна рада Прикарпаття» в секторі громадської безпеки при раді оборони Івано-Франківської ОДА. Франківець розповів, що два роки тому був проведений рейд, під час якого перевірили стан бомбосховищ в Івано-Франківську.

«Ми тоді перевірили 51 або 53 бомбосховища, і з них тільки 5 відповідають усім нормам, і їхній стан можна було за 5-бальною системою оцінити на 4,5. Зокрема, одне з найкращих було там, де телевишка, на швейній фабриці, що на Галицькій, більш-менш на 4 бали, на м’ясокомбінаті, на хлібокомбінаті теж. А саме найкраще, мабуть, під ОДА», – розповів активіст.

За його словами, на місті деяких бомбосховищ влаштували магазини або розважальні заклади. Зокрема, до 2005 року їх було більше 60-ти, а зараз вже менше.

«Наприклад, по вул. Галицькій є Будинок залізничників, який складається з двох будинків, і в одному з них було бомбосховище, а зараз там магазин. Ще було там, де зараз дорожнє управління, там ще багато шуму було, тому що на місті бомбосховища влаштували дискотеку Баракуда. Там, звісно, порушення були, але нікого не штрафували, не засудили. Наразі там просте підвальне приміщення», – повідомив Олександр Маслєєв.

Колишнє бомбосховище на вул. Грушевського

Отже, робимо висновок, що стан більшості захисних споруд Івано-Франківська залишає бажати кращого. Держава самоусунулася від контролю за безпекою громадян, то що вже говорити про власників чи орендарів, які за свій рахунок явно не зацікавлені у підтриманні належного стану захисних споруд. Якщо навіть ті приміщення, які більш-менш відповідають певним нормам "безпеки" мають застарілі протигази, установки для закачки води та інше не дуже придатне для використання обладнання, то яке оснащення у бомбосховищах, що мають статус обмежено-придатних?