"Поки наші їздять їм клубніку збирати, поляки тим часом си по наших горах ходять", - хто відпочиває в Карпатах

"О Боже, какой мужчина, я хочу от тебя сына", – лунає в маршрутці з Верховини до Косова на Івано-Франківщині. Салон утрамбований трьома десятками пасажирів. Поруч мене – Іван із села Буковець. Він непідстрижений і неголений. На вигляд має під 45 років. Притримує дві чималі торби з бринзою – заготовки на зиму. Забрав сир із полонини, куди на літо віддав пастися корову.

Їдемо хвилин 20. Люди виходять і заходять. У маршрутці далі чути російську співачку Наталі. Тепер із колонок волає “Ветер с моря дул, ветер с моря дул”.

– Вам не заважає російська музика? Дивно чути її у маршрутці в Західній Україні, – кажу Івану.

– Ій, та я знаю, шо вам на то повісти? А шо, краще най буде вугі-­мугі? Ту хоч понятно, що співают. А як включат щось із того заграничного – нич не розуміти. Най си грає.

Відчуваю на собі косі погляди пасажирів. Вирішую мовчки продовжувати п’ятиденну подорож Верховинським районом у Карпатах.

Виходжу на зупинці у Криворівні. У 1900-х село служило оплотом галицької інтелігенції. Сюди протягом 12 років на літо приїжджав Франко, бувала Леся Українка. Із хати, де мешкав Іван Якович, зробили музей. Вхід – 20 грн із дорослого.

Біля музею стоїть Ауді Q7 з одеськими номерами. Звідти приїхала сім’я з трьома малолітніми дітьми. Слухають екскурсовода, який проводить кімнатами хатини.

– Вот непонятно, чем же тут Франко вдохновлялся? Свет плохой. Это не сидеть за макбуком и попивать латешку из чашки “Старбакс” за 10 евро, – говорить чоловік, на вигляд до 40 років, із животиком.

– А навіщо тут стільки топориків висить? – одесит переходить на українську, але говорить з акцентом. Киває на стіну, де на цвяхах закріплені п’ять топірців різної довжини.

– Це атрибут гуцулів, – каже екскурсовод, невисока жінка з гунделем на голові. – Колись у лісах водилося чимало живності, звірів, тому нерідко такі топірці служили засобом захисту від них.

– А зараз ведмеді є? – цікавиться гість.

– Є. У нас же тут Чорна гора (гора Піп-Іван. – Країна) недалеко. Там люди їх часто видят, – відказує чоловік, схожий на охоронця музею.

– І яке зараз краще срєдство защіти? – питає одесит.

– Та знаєте яке? – гуцул стишує голос. – Як увидиш ведмедя, треба йому морду намастити гівном.

– И-и-и-и, а де його взяти?

– Повірте, як увидите ведмедя – то гівно найдеться.

Через велику кількість музеїв Криворівню називають українськими Афінами. Колись тут жили Михайло Грушевський та Михайло Коцюбинський. Звичаї гуцулів підштовхнули останнього написати повість “Тіні забутих предків”. Майже через півстоліття, 1964 року, режисер Сергій Параджанов зняв за твором фільм. Частина зйомок проходила у Криворівні. Хата, де фільмували, сьогодні є музеєм. Це – на правому боці Черемошу. Тут продають сувеніри, а на вулиці за 5 грн роблять розчинну каву “три в одному”. Сьогодні вівторок – туристів немає.

Навпроти музею живе 60-річний Микола. Перед своїм парканом продає вироби з дерева. Їх майструє чоловік сестри. За 20 грн купую невелику дерев’яну бочку.

– Років вісім було мені, коли тут фільм знімали, – киває на музей. – Пам’ятаю, увечері Іван Миколайчук добре хильнув і хотів лізти на дерево чогось. Знимали його відти.

Із тих зйомок майже нічого не лишилося – ремонт зробили, кришу переробили. Но туристів водять, лапшу на вуха вішають.

Та й туристів не дуже є. Я здаю кімнати. Одне місце – 70 гривень за добу. Ще пару таких садиб є. Але в нас небагато затримується – всі у Буковель їдуть.

Учора по телевізору передавали, що хочуть надати Криворівні статус “село-музей”. То, може, якийсь бюджет сюди розподілять. Дорогу зроблять, бо, як далі пройти, то одна ґрунтівка.

Молодь із села виїхала. Із тим безвізовим всі си паспорт поробили і у Польщі сидят. Там їм добре платят.

– Землю тут не продають? – цікавлюся.

– Нє, землю тіки своїм. Але моя дочка продає хату ген там під полониною, – показує на білу хатину вгорі аж під лісом, від центральної дороги кілометрів за 3. Хочуть 15 тисяч євро. Дістатися туди можна тільки пішки.

– Торгується?

– Та яке там? І так майже задарма віддаємо.

– У нас людям нема чим заробити на життя, то правда. Або туристів приймаєш, або на заробітки їдеш, – розповідає на зворотній дорозі житель Коломиї. Білим бусом їде у Ворохту, везе на продаж полуницю. – Я тоже свого часу на Москву їздив. Там земляк живе, дзюдоїст. Путіна знає.

– І що, став там олігархом? – перепитую.

– Не знаю, чи олігархом, але має будівельну фірму, виграє державні тендери. Була в нього бригада і від нас. Я мав класти плитку. В день платили 50 доларів. Пробув дев’ять днів і думав, що чокнуся. Цілий день тер дві плитки – і всьо. Гроші платили з бюджету, тому спеціально тягнули, щоб більше подоїти. Більше не їжджу. Трохи навідкладав і добудовую свою садибу. Тисяч 10 доларів вклав. І то ще роботи й роботи. Приймаю туристів. За один раз – 10 чоловік. Доба з людини коштує 200 гривень. Є кухня, душ.

– Як ви у Росію на заробітки їздили, коли у нас із ними війна?

– Чорт там ся тепер розбере! – чоловік підвищує голос. – То всьо влада виновата наша. Хлопці там воюють, а вона ся збагачує.

– Податки зі своєї садиби платите?

– Най вони почнут платити! Я в місяць заробляю пару тисяч. Як буду ще платити податки, то нич не матиму. Нич!

– Постійно ся з ними сварю через ту Росію. Одні на фронті вмирають, а другі їздять і будують окупантам будинки по Рубльовці, – говорить 61-річний Василь. Він за кермом старого буса, підвозить до Верховини. – Я тільки з війська звільнився. Пішов туди за власним бажанням. Відслужив два роки і місяць. Був у найгарячіших точках Донбасу, командував взводом. Всяке видів – і смеpті, і що хочеш.

Василь замовкає. Помітно, що більше про це говорити не хоче.

– Як після того живете?

– Сплю недобре. Часто схоплююсь. На кожен шорох реагую.

– Рідні вас відпускали на фронт у такому віці?

– Мамі 81 рік. Живе в іншому селі. Їй нічого не казали. Не пережила би того. Але якось вона впала, зламала ключицю. Я на фронті був. Її привезли в лікарню, почали знімати одяг і на спідниці у вузлику знайшли мою фотографію. Я в неї не один, ще брат є. Мати – що ви хочете? Видно, чуствовала. Все їй розповів, коли звільнився з війська. Вона мало що казала, тільки плакала і плакала.

Розмову обриває телефонний дзвінок. Василь дістає з кишені стару й обдерту Nokia. Говорить із побратимами з фронту. Прошу зупинити біля церкви у Верховині. Кладу на панель 20 грн. Василь махає головою, що не братиме грошей. Виходжу з автобуса.

У невеликому райцентрі Верховина зупиняюся на три дні. Перекладають дорогу, тому на центральних вулицях стоїть задушливий сморід асфальту.

Порівняно із сусіднім Буковелем чи Ворохтою, тут небагато туристів. Усе через нерозвинуту інфраструктуру й погану дорогу до Івано-Франківська. 130 км маршруткою доводиться долати 3 год.

До Верховини відпочивальників приваблюють краєвиди. В добру погоду видніється Чорногорський хребет із вершиною Піп-Іван.

Вирішую поїхати на рафтинг – сплав Черемошем. Ціна – 350 грн. Включає трансфер, послуги інструктора і 12-кілометровий екстремальний сплав у надувному човні.

В автобусі до місця старту знайомлюся з групою з восьми латишів. У Карпати добиралися власним бусом добу. Тут вони – не вперше.

– Здесь красиво и, главное, дешево. За 2 евро можно покушать плотно. А у нас за такие деньги разве что в туалет сходите, – з акцентом говорить одна з жінок, років під 50. – У нас тоже когда-то были нормальные цены. Когда появился евро, жить стало намного сложнее. Вся молодежь уезжает в богатую Европу и не возвращается. Там зарплаты вдвое выше, чем у нас.

Серед латишів – дві молоді пари. Запитую, звідки знають російську.

-  Во дворе выучила, – каже худа блондинка. – У нас русских много осталось. Они латышский не учат, а я возле них русскому научилась. Вот мой парень – русский, хотя родился и живет в Риге. У нас русский на улицах – норма. В Эстонии и Литве – по-другому. Они такие националисты. Мы здесь научились украинский понимать. Просим персонал в отеле или магазинах не переходить на русский.

Після сплаву латиші цікавляться Одесою – по дорозі додому планують заїхати на Чорне море. Запитую, чому не в Крим.

– Во-первых, нужна виза. ­Во-вторых, дома засмеют, если узнают, – відповідає блондинка.

До Івано-Франківська повертаюся переповненою маршруткою. За 40 хв. на зупинці у Ворохті у салон ледве втискаються шестеро кремезних поляків із похідними рюкзаками.

– Ген, поки наші їздять їм клубніку збирати, поляки тим часом си по наших горах ходять. І де правда? – ­змахує рукою сусідка збоку.

Решту 2 години їдемо мовчки.

Автор: Галина Остаповець, gazeta.ua

Карпати туристи Верховина
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
1926 переглядів в серпні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, обговорення, вияснення цікавих питань

Влада
Площа Міцкевича і вулиця Лесі Українки в Івано-Франківську відтепер пішохідні. Таке рішення ухвалив виконком, йдеться у сюжеті телеканалу «402 канал». Ділянку хочуть зробити безпечною для перехожих, і вберегти від прикрих випадків. Нещодавно вночі сюди заїхав джип – і збив один із новеньких ліхтарів. Підрядник, який проводив ремонт, змушений був повністю замінити пошкоджену опору, а це – 30 тисяч гривень. У комунальному департаменті звернулися у поліцію. С...
Влада
У Тисмениці на півдорозі зупинились ремонтні роботи моста. Водії обурені, адже для транспорту відкрита лише одна смуга руху. Міст обіцяли відновити до Дня незалежності, проте поки біля споруди - попереджувальні знаки, шлакоблоки та довгий ланцюг машин. Йдеться у сюжеті ОТБ «Галичина». «Ми не маємо по чому ходити, особливо важко матерям з візочками та пенсіонерам», – розповідає місцева жителька. Місцеві стверджують, що роботи простоюють уже два місяці. Гро...
Суспільство
Франківські освітяни отримали підручники для 4,5 та 7 класів. Про це у соціальній мережі повідомила секретар Івано-Франківської Міської ради Оксана Савчук. «Скоро школярі розгорнуть свіжонадруковані книги. Дякуємо бібліотекарям, які організували прийом підручників і вже почали доставляти їх до навчальних закладів», - пише Оксана Савчук. Крім того, уже відомо і про структуру навчального року в оствініх закладах Івано-Франківська. Повідомлення оприлюднили на...
Суспільство
Дитячий табір "Рай у Карпатах" функціонує нелегально, але перевірити його пожежну безпеку неможливо через встановлений мораторій. Про це заявили в ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області у відповідь на запит УНН. "На даний час зі сторони Управління не вбачається за можливе проведення заходів державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки у наметовому таборі "Рай в Карпатах", який розташований в урочищі Запідок Верховинського рай...
Пригоди
У ніч з 15 на 16 серпня в Івано-Франківську на вулиці Тролейбусній, 24 невідомі викрали автомобіль. Про це в мережі написав власник авто Віталій Діденко , виклавши світлини "BMW". "Прошу максимальний репост!!! В ніч з 15 на 16 серпня був вкрадений мій автомобіль з вул Тролейбусна 24!", - пише франківець. Натомість франківець Володя Грижак стверджує, що машину забрав евакуатор. Втім, у поліції кореспонденту Бліц-Інфо повідомили, що такої евакуації не було,...
Суспільство
У Карапатах туристи масово залишають хліб і солодощі біля Терношорської баби. Здогадуються: це – своєрідне жертвоприношення. Такий допис поширила на сторінці у соціальній мережі Svitlana Kopytko-Iliychuk . «Геть спонтанно по обіді занесло на Терношору... Сам скельний комплекс вчергове неабияк здивував своїм наповненням. Коментувати не буду,дивіться самі, але такого тут я ще не бачила (а бачила вже різне)... », - пише жінка. На фото видно: люди залишають в...
Пригоди
Уранці 13 серпня близько 8 ранку на вулиці Тичини франківку травмувало на одній із нових зупинок громадського транспорту. Іра Васильківська написала про травматичну пригоду у мережі Facebook. "Я сіла на одну із таких "модерних" зупинок, не подивившись на дах, який був уже покришений. Також там знаходились інші люди, які чекали на свій автобус, - розповідає жінка. - Раптом, приїхала маршрутка, жінка, яка сиділа поруч зі мною встає - і усе скло падає просто...
Суспільство
На Прикарпатті сталося два випадки суїциду. Про це інформують в управлінні з питань цивільного захисту Івано-Франківської ОДА. 15 серпня о 17.37 год. калуських рятувальників викликали допомогти відкрити двері квартири на вул. Підвальній. У квартирі перебував чоловік, який тривалий час не виходив на зв’язок. Двері були замкнені зсередини. Рятувальники за допомогою висувної драбини, через балкон, проникли у квартиру, де виявили тіло 50-річного чоловіка, який...
Суспільство
Молодий тандем прикарпатського кінолога та німецької вівчарки здобув першість на третьому відкритому чемпіонаті із багатоборства зі службовими собаками у Дніпрі. Старший інспектор кінологічного центру ГУНП в Івано-Франківській області Тарас Кавацюк разом з Альмою набрав у підсумку 391 бал із 400 можливих, йдеться у сюжеті телеканалу "402 канал". «Перший день – це була смуга перешкод і загальний курс дресировки, другий день – слідова робота, вибірка речей,...