Українські жінки - справжні героїні.

В усі часи українське жіноцтво виявляло неймовірну мужність, силу волі та мудрість. Історія нашої держави має в собі безліч жіночих постатей, які змінили хід історії.

Не змінюється нічого й нині. Днями мережу підкорила світлина, на якій зображена дівчина, що вирішила присвятити свої молоді роки військовій справі та обороні нашої держави на фронті.

Світлина від Vitaliy Kosenko.

Погодьтеся, що такі вчинки заслуговують на повагу!

Пропонуємо Вам також поринути в українську історію та згадати жінок, які заслуговують того, щоб їх пам'ятати:

 1.  Соломія Крушельницька

kruszelnicka.jpg

Соломія Крушельницька – найвидатніша оперна співачка світу. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Федір Шаляпін і інші оперні зірки першої величини.

       Народилася Соломія Амвросіївна у 1872 році в селі Білявинці нинішньої Тернопільської області. Походить із шляхетного й старовинного українського роду. У дитинстві співачка вивчила багато народних пісень.   

       Після закінчення Львівської консерваторії вона поїхала до Італії. Її голос захопив італійців силою звуку, дзвінкістю, соковитістю, віртуозною технікою, благородним тембром, ліризмом і драматизмом.

       З 1890 року почались її тріумфальні виступи на кращих сценах світу. Але майже щороку співачка виступала з концертами у Львові, Тернополі Чернівцях та інших містах України.

      З біографії Соломії Крушельницької варто навести такий цікавий факт:  17 лютого 1904 року в міланському театрі «Ла Скала» відбулася прем"єра нової опрери Джакомо Пучіні «Мадам Батерфляй».

      Ще ніколи композитор не був так упевнений в успіху. Але глядачі оперу освистали. Славетний маестро мало не наклав на себе руки. Друзі порадили Пучіні запросити на головну партію Соломію Крушельницьку.

     Через три місяці відбулася прем'єра оновленої «Мадам Батерфляй». Цього разу – тріумфальна. Після вистави, зворушений Пучіні подарував Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй».

    Мало хто має сумнів у тому, що оперні голоси України одні з найкращих в світі. Італійцям у нас можна багато чому повчитися.

 2. Анна Ярославна – королева Франції!

Anna_Yaroslavna.jpg

      Донька київського князя Ярослава Мудрого Анна народилася в одна тисяча двадцять четвертому році. Її дитячі роки і юність пройшли в Києві.

    У той час Київ вирував активним громадським і культурним життям. Відкривалися школи, засновувалися бібліотеки, переписувалися і перекладалися книжки. При дворі князя відбувалися вечори, схожі на нинішні літературно-вокальні, на яких виступали поети, музиканти, скоморохи.

        Отже, Анна зростала у атмосфері держави, що на той час була однією з наймогутніших і найрозвиненіших у світі.

        З часом слава про красу й розум київської князівни полинула по всій Європі. Коли Анні виповнилося 22 роки французький король Генріх І попросив її руки. Офіційна згода на шлюб була надана.

        Під час вінчання Анна подарувала чоловіку привезене з Києва Євангеліє, писане кирилицею. Всі пізніші королі Франції аж до революції 1793 року приносили клятву на цій святій книзі, навряд чи знаючи, що належала вона самому Ярославу Мудрому. 

        Займаючи високе становище у тогочасному французькому суспільстві Анна брала діяльну участь у керуванні державою.

     Її підпис часто зустрічався на ділових паперах французького двору поряд з "хрестиком" неписьменного короля. У Франції Анна поширювала традиції Київської Русі, насамперед повагу до освіти, культури і мистецтва.

        Після смерті Генріха І Анна зберігала титул королеви і керувала Францією від імені неповнолітнього сина Філіпа.  

        Цікаво, хоч хтось із сучасних французів усвідомлює, що такі французькі національні риси, як вишуканість, елегантність, потяг до мистецтва і літератури сформувалися завдяки дочки Ярослава Мудрого Анни? Чи навряд.  

3. Катерина Білокур  

e_bilokur.jpg

 Пабло Пікассо зазвичай про інших художників казав: "Я потопаю в цих бездарах". Але про авторку даних робіт він озвався так: "Якби в нас була художниця такого рівня, ми змусили б заговорити про неї увесь світ". Ім'я цієї художниці – Катерина Білокур.

     Катерина Василівна Білокур народилася 7 грудня 1900-го року в бідній селянській родині. У дитинстві  малюванням не займалася, про мистецтво дізналася вже дівчиною з книжок. Перші спроби малювати робила вуглиною на шматку домашнього полотна.

       У 20-х роках вона намагалася вступити до художнього технікуму, але не мала документів про закінчення семирічки. Отже прийшлося опановувати техніку живопису самотужки. Лише у віці сорока років художниця побувала в Києві та Москві, де вперше побачила музеї і твори видатних митців.

       50-ті роки — найбільш плідний період творчості Катерини Білокур, незважаючи на те, що після смерті батька на її плечах лежало господарство та догляд за старою матір’ю.

       1954-го року її картини було виставлено в Парижі, після чого вона стала всесвітньо відомою художницею.

       Але це ажніяк не зменшило осуд і нерозуміння односельців і родичів, які вважали її малювання безглуздим і вбачали в її заняттях лише спробу ухилитися від роботи. Однак вона крок за кроком відкривала для себе таємниці живопису. Не маючи коштів на фарби, готувала їх сама, не маючи художньої освіти, навчалася у природи.

            Зображені на її полотнах квіти, овочі, предмети побуту осяяні незвичайним чуттям кольору й сприймаються як величальний гімн природі і людині.

       Творчість української художниці з села Богданівки належить до найкращих надбань світової культури ХХ століття. 

4. Леся Українка

lesya_ukrainka.jpg

     Гетьте, думи, ви, хмари осінні! 

     То ж тепера весна золота! 

     Чи то так у жалю, в голосінні 

     Проминуть молодії літа? 

     Ні, я хочу крізь сльози сміятись, 

     Серед лиха співати пісні, 

     Без надії таки сподіватись, 

     Жити хочу! Геть думи сумні! 

     Я на вбогім сумнім перелозі 

     Буду сіять барвисті квітки, 

     Буду сіять квітки на морозі, 

     Буду лить на них сльози гіркі. 

     Я на гору круту крем’яную 

     Буду камінь важкий підіймать 

     І, несучи вагу ту страшную, 

     Буду пісню веселу співать. 

     Я співатиму пісню дзвінкую, 

     Розганятиму розпач тяжкий, – 

     Може, сам на ту гору крутую 

     Підійметься мій камінь важкий. 

     Я не дам свому серденьку спати, 

     Хоч кругом буде тьма та нудьга, 

     Хоч я буду сама почувати, 

     Що на груди вже смерть наляга. 

     Смерть наляже на груди важенько, 

     Світ застеле суворая мла, 

     Але дужче заб’ється серденько, 

     Може, лютую смерть подола. 

     Я не дам свому серденьку спати, 

     Хоч кругом буде тьма та нудьга, 

     Хоч я буду сама почувати, 

     Що на груди вже смерть наляга. 

     Буде погляд мій вельми палати, 

     Може, згинуть всі хмари сумні, 

     Може, зірка, як буде сіяти, 

     Ясний промінь пошле і мені. 

     Смерть наляже на груди важенько, 

     Світ застеле суворая мла, 

     Але дужче заб’ється серденько, 

     Може, лютую смерть подола. 

     Так! я буду крізь сльози сміятись, 

     Серед лиха співати пісні, 

     Без надії таки сподіватись, 

     Буду жити! Геть думи сумні! 

Леся Українка залишилася жити. Вона і зараз серед нас. Адже людина живе стільки, скільки її пам'ятають. Невеличкий нюанс. Лесю Українку українці цінують набагато більше, ніж своїх легендарних правителів, воєначальників і героїв, що присутні в їх гаманцях. Так Володимир Великий – це одна гривня, Ярослав Мудрий – дві, Богдан Хмельницький – 5, гетьман Мазеа – 10, Микола Грушевський – 50, а Леся Українка – 200.

5. Ліна Костенко

lina_kostenko.jpg

     І скаже світ:

     – Ти крихта у мені.

     Ти світлий біль в тяжкому урагані.

     Твоя любов — на грані маячні

     і віра — у наївності на грані.

     Що можеш ти, розгублене дитя,

     зробити для вселюдського прогресу?

     – Я можу тільки кинути життя

     історії кривавій під колеса.

     Хоч знаю: все це їй не первина.

     Але коли нап’ється аж до переситу

     Захоче випити не крові, а вина

     за щастя людства, за здоров’я світу!

     Микола Васильович Гоголь стверджував: усі українські жінки – відьми. Ну, те що усі, можемо з письменником посперечатися. Але та, про яку піде мова далі…

   6. Анастасія Лісовська. Але у 16 столітті її називали так: королева аланів! Тобто – Роксолана!

roksolana.jpg

Роксолана – унікальний феномен світової історії. Його унікальність полягає у тому, що чи навряд знайдеться якась інша жінка, окрім Роксолани, яка понад три десятиліття була однією з найвпливовіших постатей не де небудь, а у мусульманському світі! 

            Потрапила Роксолана до Туреччини у 15-тирічному віці полонянкою. Згодом вона опинилася при дворі султана Сулеймана і враз його приворожила. 

            Бідний Сулейман так розчулився, що геть розігнав увесь свій гарем, поодружував своїх жінок з офіцерами турецької армії, а сам залишився з єдиною дружиною – Роксоланою. Ви таке десь бачили? І це при тому, що очевидці не вважали її красунею. Схід споконвіку не знав жінку в такій величній ролі! Це суперечило традиціям і духові ісламської релігії! От і скажіть, що це не чаклунство. 

            Але є і інше пояснення: на той час ніхто не міг зрівнятися з Роксоланою розумом і веселою вдачею. Навіть коли їй було вже за 50, Сулейман так само її обожнював і не було в султанських покоях іншої жінки. Він брав її навіть у військові походи. Може завоювання Османською імперією Європи це теж відьомські вибрики нашої землячки? Хто зна…

            Отже Роксолана для Туреччини зробила багато чого. А що вона зробила для України?

            Немало. Вона зробила усе можливе, що б зупинити походи турецьких і татарських військ на наші землі. Існують достовірні дані про те, що Сулейман стримував татарську орду від нападів на терени, підпорядковані Речі Посполитої, до якої у той час належала більшість території України. Роксолана листувалася з польським королем Сигізмундом II Августом і сприяла підписанню між ним і своїм чоловіком Сулейманом низки взаємовигідних угод.  

        Син Роксолани Селим, який після смерті батька унаслідував трон, виявився великим пиякою. Він був нездатний керувати державою. За часи його так званого правління – з 1566 по 1574 роки – Османською Імперією фактично керувала – Роксолана. 

      І хто після цього не погодиться, що наші жінки не лише співучі і романтичні, але й здатні керувати державою!

      Цю тезу підтверджує велика жінка, яка серед найвідоміших жінок сучасної і стародавньої України посідає у Інтернет-рейтингу 2 місце. Посилань на неї –  423.000.

6. Княгиня Ольга

kn_olga.jpg

     Стародавні літописи змальовують княгиню Ольгу як вродливу, енергійну, жорстоку і хитру правительку. Та найбільший комплімент літописці роблять їй тоді, коли згадують про її ніби то чоловічий розум. Вихваляння, що ними щедро обсипали Ольгу монахи-літописці, частково можна пояснити тим, що вона першою з київських можновладців прийняла християнство. Але навіть без цього Ольга безперечно залишилася б однією з найвизначніших правителів Київської Русі.

     Чоловік Ольги, князь Ігор, а згодом і син Святослав перебували у Києві не часто – вони завше тинялися по походах, підкорюючи собі то хазарів, то половців, а то й саму Візантію. Увесь цей час турботи по управлінню державою брала на себе Ольга. 

Добре відомо як вона тричі помстилася деревлянам за те, що вони вбили її чоловіка. Але головне у цій історії не помста. А те, що після цього вона укоренила поняття закону – з тих пір данина стягувалася не довільно, а регламентовано. Отже, Ольга першою впровадила в Київській Русі так би мовити юридичні реформи, які дозволили цій державі вступити на шлях економічного розвитку і згодом перетворитися на одну з наймогутніших країн світу. 

     Ольга першою з київських правителів прибула до Східної Римської Імперії – Візантії – не з війною, а з миром і тим самим зробила з цієї потужної держави союзника. 

Померла Ольга 969 року. Ще в домонгольські часи її було канонізовано – вона стала першою жінкою, яку прилучили до лику святих.

  Українська жінка – особливий феномен. Він не має аналогів у світі. Хоча, що тут говорити: кожна жінка це особливий феномен. Але українська – і поготів. 

Читайте також:  Діти – майбутнє нашої країни й повинні отримувати все найкраще. ФОТО. ВІДЕО