• Головна
  • Петро БУЯК : " Пацани на "лєксусах" і салфетки на піанінах."
Freedom!
18:34, 27 листопада 2017 р.

Петро БУЯК : " Пацани на "лєксусах" і салфетки на піанінах."

Freedom!

Івано-Франківець Петро Буяк  - відомий станіславський харизматик-художник, його мистецькі образи - в стилі примітивізму і наївізму. Деколи вражають силою, деколи звучать "як стьоб" на сучасний пафос...Як каже хтось там в "Анклюзі", "в него розуму набито так, як у стіні флєшок".Ми сидимо під цегляною стіною, говоримо про то, що "було ще тогди..." 

Спеціально для 0342.ua  -  Петро БУЯК і його "рентген" на світ.

Петро БУЯК : " Пацани на "лєксусах" і салфетки на піанінах.", фото-1

ПРО РАЙ

Що я буду робити в тому раю? Та і в котрому? Я вже в раю. От - рай: життя. Боженька вигадана, яка в церквах висить на іконках, якось мене не дуже надихає...Ну бо  все дуже примітивно і смішно, насправді. Я би не хотів бути у тому раю, де боженька, оцей, що висить на іконках, мені розказує, що і до чого. Поняття не маю що робити в такому раю. І церковники, до речі,  теж не мають того поняття.

Але зате церковники дуже файно пояснюють, що буде, якщо не вірити в цього боженьку, йому не поклонятися. Це буде пекло з страшними муками. Ну як видите, лякати пеклом, то можуть. А от що робити в раю – ніц не кажуть. Що робити в тому описаному людьми раю? Сидіти вічність, прославляти боженьку? Для кого? Йому ж самому? Смисл? В бога що, якийсь комплекс недостатності, він якийсь самозакоханий старий дідо, щоб його прославляти, щоб його хвалити безперервно, йому молитися, його любити…В нього шо якась недостатність любові? Як? Він же все створив, він ідеальний, йому нічого не треба, навіщо йому аби якась комаха на землі йому молилася якимись незрозумілими мантрами, які вона і сама добре не розуміє? Чи йому конче треба, що якийсь піп у церкві щось бубонить собі під ніс: бу-бу-бу, безнастанно. Ніхто навіть в цьому не розбирається толком – а що він там бубонить…? Ну от нащо боженьці цей цирк? Га? Він же мега-творець, всесвіт сотворив, і йому треба оцю золоту табличечку з хрестиком?!

ПРО ЦЕРКВУ

Це великий бізнес. Богу церква не потрібна, якщо толком розібратися, з Богом ми можемо собі говорити отутво у головах своїх, в думках, навіть сидячи отут, за цим столом. А от людям, які дуже вправно, хоч і грубо, вміють маніпулювати всіма потребами людини, її страхами, церква таки треба, розумію. Вони за цих 2-3 тисячі років навчилися доброму християнському бізнесу…Ну бо це непоганий земельний бізнес, бізнес дорогоцінних металів, який, згідно з законодавством абсолютно не оподатковується. Золото, хрестики, поліграфія, срібло - це все абсолютно безподатково і безперешкодно продається в лавках коло церкви, за це все люди платять свої гроші.

Петро БУЯК : " Пацани на "лєксусах" і салфетки на піанінах.", фото-2

Попи на собі перевозять за кордон велику кількість дорогоцінностей, спокійно, бо в них на все індульгенція абсолютна. Церква як бізнес для мене є зло. Бо люди, які переймаються матеріальним, апріорі відходять від духовного. Найліпші представники духовного це, певно, були ті, що жили в печерах і тішилися куску хліба, ходили босі, писали мудрі книжки, ходили відлюдниками і все. А оці пацани, які роз’їжджають на «лєксусах», будують мільйонні величезні храми з позолотою, під якими потому сидять бідні і просять милостині. Ікос не файно.Ну побудували такий храм, повно золота, багатства, то якої холєри отут біля вас, на ваших же сходах сидять бідні люди і далі просять…Я шось не розумію .А на них вам що, не вистачило?

Ви ж людям помагаєте, де ж ті всі ваші заповіді, які ви проповідуєте?...

Це також хороший поліграфічний бізнес, рекламний, бо в церковних газетах присутні реклами, за які платять гроші люди. Далі - це земельний бізнес, бо спочатку на клаптику землі – капличка, далі – церква, далі цілий мікрорайон, який фактично приписаний територіально на землі церкви. Землі ці фактично не оподатковуються. Словом, поняття церкви – якась капітальна фігня на нині.

ПРО ЗАГРОБНЕ ЖИТТЯ

А що я можу сказати, як я там не був...? Нє, ну я можу собі нафантазувати якесь своє загробне життя, яке я хочу, але знати не можу, бо не маю з ним зв’язку. Поки-що, це для мене фантазія. Це казочка, котра іде від пропаганди  того, котре само з собою не годно тут на землі нічого зробити. Але що, релігія тут знов помічна: ти, чоловіче, не парся, яким би ти не був невдахою на землі, ти як помреш, то там боженька тебе пригріє, бо ти був собі такий «лошок» слухняний, багато плакав і  молився, то ти не переживай, не переймайся, не думай, ми вже все за тебе подумали. Ти будеш робити те, що ми скажемо, а потому ми тебе приведемо під ворота оцього бородатого дяді…От так приблизно воно починалася, ця пропаганда цього всього дешевого цирку, але не знаю, чого воно далі пропагується, люди вже стали наче розумнішими, і в принципі наука розвинута, хоча в свої часи та сама церква спалювала і знищувала всю науку, щоб люди тільки не розвивалися, навіть інквізицію придумала …Тільки хтось трохи розумніший з’являється, щось придумає – всьо: спалити  на фіг, бо він уже почав думати головою. А думати не мооожна, можна лиш вірити і слухати.

Петро БУЯК : " Пацани на "лєксусах" і салфетки на піанінах.", фото-3

ПРО АЛЬТЕРНАТИВУ

Я не є прихильником будь-якої релігії, взагалі, на релігію я дивлюся як на якусь байку про якихось своїх гуцулів, яких я придумав на вовчинецьких горах…Це якась така собі оповідка…Цікава навіть деколи. Бо навіть серед церковних оповідок можна собі розганяти якісь прикольні історії. Наприклад,класна історія про цікавого і розумного чоловіка Ісуса, який ходив по тих прадавніх горах чи барах, пив собі добре вино з пацанами і «віщав» істину, мудрість..Нє, він класний чувак, жив собі, був, добре говорив, мав прикольну бригаду, і рішав собі все, робив свій світ, а не чужий.

ПРО "ЯК ТИ НЕ БОЇШСЯ  ТАКЕ ГОВОРИТИ"

Говорю з  відсутності якоїсь дурної віри в цих ряжених попів, з відчуттів. От не можу пояснити. Відчуваю, що щось не так. По відчуттях же людина живе, за вірою своєю. О, іде людина і вірить, що ось, це моє: ці всі церкви, сповіді, золоті храми. А я навпаки. Ну не моє це, от відчуваю тут фальш і все. Я не хочу чіпати вас, а ви не чіпайте мене. А ви мене чіпаєте, бо ви вже торкаєтеся мого простору своїми церквами, щось мені насаджуєте. Та ходіть собі тихонько, розказуйте щось там тим, хто кличе вас розказувати. Та де там! Ходите і бамкаєте, бамкаєте, забудовуєте той Франківськ церквами як би здуріли. Тема забудови міста мені особливо болюча, його знищенню історично, величезні «бабки» виділяються місцевою владою на підтримку цього всього церковного торжества, а на реальну реставрацію міста – копійки.

Петро БУЯК : " Пацани на "лєксусах" і салфетки на піанінах.", фото-4

ПРО ПСИХОЛОГІЮ РЕЛІГІЙНОСТІ

Чому так?...Бо людина первісна до тепер. Людина хоче вірити в щось і всьо. Хоть ти трісни. Лиш аби був покровитель, котрий мені поможе якщо що. А якщо сталася якась херня, і навіть я щось начудив, то це значить: так треба, доля, судьба, богу угодно, боженька так хоче. Ну та чекай, та зберися трохи, що є з тобою. Як боженька таке хоче, то якийсь той боженька трохи… неправильний. Хоча… Я би на його місці, може, ще більше гнобив людей , тому що людина така наразі, до неї інакше не доходить.

У мурашок, песиків, котів є свої боги, в яких вони, певно, теж вірять… Але між нашим видом, людським, думаю...

Ми є частиною Бога, ми – цілий один організм, який комунікує між собою.

О, стоп! На нині Богом ще може бути інтернет. Бог сьогоднішніх днів це Гугл, він всьо знає, до нього всі звертаються, він всіх прощає, всіх вислухає, всім поможе..

ПРО ГУЦУЛЬСЬКЕ

Я сам з Франківська, в горах нікого з родичів не маю, там не жив. Але пре мене ця «тєма». Пре собі тай пре...Перестане перти – то лишу то, а зараз тратити час на копання і думати що то таке є, а де воно сидит..А нащо воно мені? Класно, що є. Мені подобається.

ПРО ВІРУ В НАПИСАНЕ

Я книжок цих не читав, от Біблію, наприклад. Мені треба сісти і проштудіювати, вивчити аби що говорити… Але мені здається, що ліпше би я то не читав, бо боюся просто зненавидіти цю кантору всю. Бо це таки дуже кривава книжка. Війни, інтриги, кари. Це політична і історична книга, яка переписувалася мільйон разів, напевно, лиш як приходив новий правитель. Чому так? Будь яке книговидання було при дворах, це все фінансувалося тими пацанами, про яких і писалося. Приходив такий новий якийсь правитель і говорив:» Знач так, ану що ви тут писали про того то й того то? Ану аби зараз уже там було що то не він крутий, а я крутий, а він поганий. А ці писаки такі – а, ну ок, ми поняли, ок, а з рештою шо робити?. Аааа, спалити на фіг тай все» Ну так десь воно приблизно так і відбувалося, на мій погляд. І зараз так відбувається. Ми зараз хіба маємо доступ до правильних і достовірних архівів? Та навіть до розпоряджень нинішніх вождів не маємо: що хочуть – те і виставляють, ще не хочуть – не виставляють. Сьогодні не можемо знати чіткої правди сьогодення, маючи всі засоби комунікації. А що говорити про минуле? Ну ясно, що купа сумнівів…Люди! Але ж ні, так свято віримо в усе те, що написано 2000-3000 років тому.

ПРО АРТ-ПРОСТІР ТА АРТ-РИНОК ФРАНКІВСЬКА

На сьогодні у Франківську арт-простір мертвий. І музичний, і всілякий. Порто Франко? Ну це разова акція – потішились тай поїхали.

Петро БУЯК : " Пацани на "лєксусах" і салфетки на піанінах.", фото-5

Колись був цей арт - як ти кажеш - простір, але відняли. Нема платформи, яка би тішила людей якимись візуальними штуками.. Був Толік Звіжинський, була платформа, що збирала навколо виставок по 100-150 людей, люди собі там спілкувалися, творити щось. Але цю платформу «віджали», прийшов…прийшла «Свабода» і сказала: «Нє-нє-нє, набавилися, хлопці, і буде, а-ля тема сі скінчила, буде отаке, як ми кажемо…Ну і що за рік видно? А нічого. Совок, вишиванки, мати-страдниця салфетки на піанінах.

ПРО "ЩО РОБИТИ"

Роби свій світ. Живи в його середині, шукай собі подібних, тусуйся, бо весь світ вивчити неможливо, та і нащо? Створюй собі свій світ, додавай нароблені кимось істини, котрі подобаються тобі, ліпи ще щось своє і живи собі.

Сам. З собою.З своїми людьми... А бо то всі лиш по презентаціях та конференціях «ходє», бо там мож’ створити свій «умний від ліца»А чого воно ходить на то все? А хто його зна…Збирає інформацію про все і не має нічого. Та бо свого нічого не робить, не має коли...Питаєш людину  - а ти хто? А ніхто. Нема коли про це думати...

Петро БУЯК : " Пацани на "лєксусах" і салфетки на піанінах.", фото-6

Текст: Власта Власенко
Графіка: Руслана Тимчук

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Івано-Франківськ #Івано-Франківськіновини #церква #віра #релігія #мистецтво #світ #воля #революціонери
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
live comments feed...