Мер Бурштина Роксолана Джура: про життя і принципи

Роксолана ДЖУРА – харизматична жінка, міський голова не менш харизматичного Бурштина, міста, що має славу тепла й озер… Жінка-керівник, яка безпомилково рухається в «хаосі», безпристрасно оцінює, добре знає, що хоче в житті, а ще краще знає, чого не хоче. Сьогодні поговоримо про успіх, друзів і ворогів, силу і втому, джерела натхнення, плани і результати. А ще глянемо на Джуру-дочку, маму, дружину і просто жінку, яка любить фортепіано, аналітику, класику в одязі, на дух не переносить мелодрам, нецікавих людей і називає речі своїми, а не чужими іменами.

ПРО СОФІЮ

Коли їхала до Вас на інтерв'ю, передивилася в «Ютубі» кілька виступів Софії Терлецької – в проекті «Голос. Діти», в міжнародних, обласних, районних фестивалях, конкурсах …Абсолютне володіння собою, недитяча розсудливість і, що найбільше, праця над собою…Це Ваші риси?

Ви знаєте, жінка стає сильною за двох умов: коли біля неї сильний чоловік і коли вона відбувається як мама. Відбутися як мама жінка може рефлекторно, а може й направлено. Я вибрала два варіанти. Тому, коли побачила в своїй дитині непогані здібності до вокалу, відразу зрозуміла, що треба буде, напевне, відмовитися від деяких жіночих ситуацій, компаній, інтересів…У мене мама – професійна піаністка, я сама вмію і люблю грати на фортепіано, тому в Софії спрацювали і гени, і праця…Фактично повних 11 років я присвятила своїй дитині і її творчості. Успіх - це така штука…Він або є, або нема, і ставити собі за мету досягти успіху, як на мене, це -банально. Треба усвідомлено жити не так перспективою, як сьогоденням. Бо жити – це ВЖЕ успіх.Можливо, моя дитина трохи й обікрадена в плані безтурботного дитинства, але зате вона, наприклад, жила по 2 тижні в Каунасі, співала на сцені Ла Скала, спілкувалася з Ніною Матвієнко, іншими цікавими людьми…Хіба це не важливо? В розвитку? Чи, може, важливіші постійні демонстрації нарікань на життя в присутності дитини? Важливо знати свою дитину і творити її до певного часу…А стосовно подальшого навчання, то ми плануємо вступ до ВУЗів медичного чи економічного спрямування, бо сфера шоу-бізнесу - це акулячі зграї і клоунада….Як і багато чого в цім світі.

ПРО БАТЬКІВ

Моя мама – естет, мій тато – управлінець. Виростаючи в суміші таких яскравих характерів, маю нині переконання, що успіх – це результат роботи обох півкуль мозку – і творчої, і аналітичної. Ну, принаймні, мені особисто це дало результат.Я мала приклад справжнього чоловіка від дитинства - це мій батько, Олександр Джура, а тепер маю ще один - це мій чоловік, Олег Терлецький. 11 років я відпрацювала в коледжі під керівництвом Олександра Джури як одного, я вважаю, із мудрих керівників… Можливо, наймудріших для мене…Коли людина-керівник вміє опуститися з амбіційного рівня на рівень людини-виконавця, отримає довіру людей, тоді буде успіх. Тому особливого напруження на мерській посаді не відчуваю, особливого часу для її освоєння не треба, бо мала досвід роботи в команді під мудрим керівництвом, де було чисто, охайно і кожен чесно займався роботою. Не важко керувати тоді, коли кожен знає, що має робити. Деколи думаю, що покоління наших батьків будувало державу, а наше покоління – розвалило…Але це вже історія… Якось так вийшло, що зараз ми працюємо в ручному режимі. Що з того вийде – вагаюся сказати.

Жіноче керування – це, все-таки, чоловічий тип мислення, щодня доводиться приймати чоловічі рішення…Важко?

Ви знаєте, жінки, в принципі, чисто за своєю суттю, натурою швидше і легше орієнтуються в хаосі, а, отже, в житті: «тримати вогонь» в хаті, дитина, сніданки, речі, телефони…А чоловіки - однобокі . От і все…Мало чоловіків мобільних. Тому я би не сказала, що керування - це чоловічий тип мислення. Я би, наприклад, точно не працювала так, як деякі чоловіки. І от собі думаю…Колись була певна кадрова школа, і ніхто випадковий до влади не проходив. Тут мені можуть сказати: «От, ви шкодуєте за радянським часом?..». Так, шкодую, ви знаєте…І не треба цього ні боятися, ні встидатися… Я в радянський час вихована, знаю, що таке організована робота від жовтенятка до комсорга, до старости, студентського декана…І не тому, що я так хотіла, а тому, що з дому був сформований характер, який підходив для тих чи інших посадових функцій. Так само вийшло і з посадою мера міста: люди спостерігали за мною і вирішили, що я маю певний набір тих рис, які можуть дати результат... Не думайте, в Бурштині в мене не було повного успіху, бо з 12 тисяч населення голосувати прийшло 6, 5. Але мати в людей перше місце серед 14 кандидатів-чоловіків - це теж показник. І я ним задоволена.

ПРО ПОСАДУ

Як починається ранок мера? Так, як і в кожної звичайної сім`ї: дитина йде до школи, чоловік бурчить, що не встигнемо, готується сніданок…По- всякому… Єдине що, знаєте, чесно скажу, от людей дорогою на роботу ( а ходжу пішки) назустрічаюся стільки, що кожного ранку ще перед роботою розумію, що от в державі - безлад, а в цім безладі, і в цім побутовім бруді все-таки є ще і грамотні, і якісні люди… Але в більшості озлобленість до влади і зубожіння в державі зробило те, що кожен нині розвиває - просто звірячий інстинкт виживання.Я не мала досвіду. Але свою виборчу кампанію побудувала на правді. Бо не обіцяла людям нічого нереального.Хочу зазначити, що мій шлях до мерського крісла пройшов конструктивно і спокійно. Я не мала ні спонсора, ні політичної сили, яка мене вела… Я - самовисуванець, не належу до жодної з політичних партій, тому мені легко, бо до влади мене не привів ніхто. Тільки виборці. Але й важко, бо не маю поки що своєї більшості в депутатському корпусі.. Зате є більшість людська…Попередній мер?.. Ми з ним були в хороших стосунках, але чомусь так вийшло, що ми не зустрілися, і він пішов по-англійськи: ні мене не привітав, ні попрощався з колективом… Ну от, якось так…

ПРО ВОРОГІВ

У мене особисто нема ворогів. Але нема і друзів. Я давно вибрала політику недовіри друзям як відсутній категорії, як такій… Це погана риса, знаю. Але я ліквідувала в своїм житті цю категорію. Я маю сім`ю і громаду міста. Все… Прислухаюся до думок цих людей. А до інших – ні. І не оправдовуюся. Коли йшла на посаду мера, то думала , що і я нікому не ворог. А тепер бачу, що окремі люди, виходячи з цього кабінету, вже бачать у мені ворога… Чому? Бо комусь не дала забрати землю, комусь – премії.Щодо премії…Скажіть, як можна мати високі премії в апараті, коли заборгованостей купа?Свого часу я приймала свого часу рішення «зрізати» премії в апараті ради, яке непопулярне для апарату колективу, але стало популярне серед людей.Я не могла зрозуміти, як у представника органу місцевого самоврядування може бути така заробітна плата, як у голови обласної ради…Бо премії отримують кращі, а не всі, а кращих визначаю не я, а показники роботи. А які можуть бути, наприклад, високі досягнення у сфері, скажімо, архітектури та містобудування, коли місто за останніх декілька років уже нічого не будує? Чи у фінансовому відділі, якщо медицина чи освіта недофінансовані?Згідно з законодавством, ми повинні встановлювати премії, але так само повинні дивитися й на якість роботи чи якийсь особливий людський фактор…Скажімо, жінка одна виховує дітей і якісно працює… Але скажу вам, навіть ті люди, до яких застосовується такий підхід, не оцінять об’єктивно ніколи керівника. Людина хоче максимум. І це нормально... Це інстинкт. А про себе начиталася стільки бруду, стільки всього нового і цікавого взнала в своїй біографії, що, певно, я щось пропустила в житті. Важче ці всі спецефекти переносили мої батьки… А сама я мала би, напевно, реагувати емоційно, але ні…Тому, якщо люди, які це пишуть, тішаться з тої писанини, то добре, бо я їм приношу радість. Я лиш рада, що так ефектно справляю враження…В мене був цікавий момент з ялинкою, який прославив мене на цілу державу, тому дякую окремим своїм, - цим внутрішньо бідним, - людям і за такий підхід.

ПРО РОБОТУ

Ми закладаємо в бюджеті гарантію для малого і середнього бізнесу. Найскладніше наразі те, що мало хто з депутатів приходить до мене в кабінет і пропонує допомогу, спільну роботу. Я тільки й чую : хто буде робити ту чи іншу роботу в місті, хто де хоче яку земельну ділянку.Людям, які звикли до певних стереотипів, важко призвичаїтися до мого відношення до влади. Колись хтось із мудрих івано-франківських людей казав мені: «Нащо вам та мерська «мерзька» посада?». Сьогодні, якщо чесно, вже потрохи згадую ці слова…Бо за час роботи маю таке враження, що працюю вже роки роченні.І трохи «не вписуюся» в те коло людей, які прийшли до влади. А до влади прийшли зараз люди бізнесу: від Президента до низів… І їм важко зрозуміти, що без рядового вчителя, медика, без ПТУ, коледжу, школи і т. д. України не буде. На однім бізнесі держава не «вирулить».

ПРО ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ

До децентралізації ставлюся негативно, і це в мене позиція давня. Можливо, вона неправильна, але я вважаю, що ми не можемо перейняти досвід , наприклад, Польщі зараз. Розумієте, коли об’єднувати сьогодні навколо Бурштина чи іншого міста навколишні населені пункти, то треба пам’ятати, що в селах нині зубожіння, а брати відповідальність на себе за голів сільських рад без повноважень, а, отже, безробітних, важко. Якщо нас тішать, що, об’єднавшись, ми отримаємо купу ресурсів від держави, то треба думати: яких ресурсів? Тому я все депутатам кажу: «Аби йти головою об’єднаної територіальної громади, треба мати команду професійних людей, здатних до змін».  Моя єдина поки що команда - це люди, прості люди. І додам: щоб об’єднати навколо міста тих запропонованих 18 населених пунктів, то треба знати, як це зробити. А відрегульованого механізму «як» нема навіть на рівні держави. Взяти людей під крило і казати їм, що от так буде все гарно…Та ні, не буде..От дехто говорить мені, що потрібно приводити в місто інвесторів…Який іноземний інвестор зараз? Та ніколи ніхто не піде в Україну, в якій є російський агресор!

ПРО СТИЛЬ РОБОТИ

Чи приводите Ви Джуру-мера додому чи лишаєте її на роботі?

Я маю звичайну трикімнатну квартиру. Йду на роботу щодня просто, дорогою заходжу в різні установи. Ходжу пішки. Якось, о пів на восьму ранку, я не застала директора дитсадка на робочому місці. Випадково. Потім були певні оргвисновки і т.д…Але якщо мама веде дитину в садок і квапиться, щоб встигнути на роботу, то директор вже о пів на восьму має бути апріорі.По-моєму, проста і справедлива логіка. Бо результат починається з дисципліни. Не зі страху, а з дисципліни.Я можу повернутися на роботу і в 17:13, і в 17:20…Там вже переважно нікого нема…А тому є такі, які працюють довше: це я, мій секретар ради, мій заступник і моя керуюча справами . Це тих декілька людей, які є, можливо, всюди, це ті, на яких тримається будь-яка структура.…Бо ми виховані в такий час і в таких родинах, де працювали на ентузіазмі. А сьогодні ентузіазм вважається ледь не патологією.

ПРО ЖИТТЯ

Люблю класичний стиль в одязі. Цікавих людей. Понад усе ціную в людях характер,"сорт","породу". І вміння тримати удари. Ніколи не стану переживати за посаду – ці явища завжди тимчасові..Але стану переживати за людей, спокій, радість, затишок і адекватні, здорові бачення світу. Бо ці явища – вічні.

Івано-Франківськ Івано-Франківськіновини Бурштин мер влада роздуми напрями
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
2 дуже погано
(1 оцінка)
Високі оцінки користувачів за Корисність
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі