Степан Пенкалюк

20:13, 4 березня 2019 р.

Трудова міграція українців: гостра проблема чи міф?

Існує тезис, що виїзд громадян України за кордон у пошуках роботи, є лише наслідком природньої глобалізації, невід`ємною ознакою становлення сучасних ринкових механізмів. Загалом, не несе великої загрози економіці, ба більше: сприяє популяризації українського в провідних країнах Європи (в сенсі залучення наших кваліфікованих кадрів до розобки високотохнологічних проектів світового мастшабу чи виробництва унікальної продукції того ж рівня тощо). Але.

Трудова глобалізація в українських реаліях

Безумовно, Україна, як повноправний суб`єкт міжнародних економічних відносин, бере в них безпосердню участь, зокрема ті люди, які виїжджають за кордон і влаштовуються там на роботу. Проте розглядаючи дану тему, не можна нехтувати важливим аспектом — специфікою ситуації, що стосується саме нашої держави. І тут, знаєте, визначальною причиною міграції є зовсім не "природня глобалізація" в переважній більшості випадків, а перелік об`єктивних причин.

Країни Євросоюзу кажете

*Все нижче, стосується не лише випадку із Польщею, а поширюється на більшість країн, до яких виїжджають громадяни України.

І справді, коли виникає дискусія щодо трудової еміграції українців, для захисту твердження "все не так катастрофічно", як аргумент використовуть приклад із досвідом країн членів Європейського союзу, рідше США та Китаю. Зазвичай - Польщу. Чому?

1. Одна з чотирьох країн (Росія, Італія, Чехія, Польща, за даними НБУ, станом на 2018 рік), куди найчастіше виїжджають українців.

*До списку даних країн, інколи додається Угорщина, проте Польща впевнено "закірпила свої позиції".

2. За даними Eurostat https://ec.europa.eu/eurostat/home?p_auth=BMAauWo7&p_p_id=estatse, більше 75% українців, які виїхали за кордон, отримали дозвіл на проживання у Польщі.

3. Мінімальна заробітна плата в Польщі, становить 522, 11 євро на місяць (станом на лютий 2019 року). Тобто, вона відкриває десятку країн із найнижчими мінімалками (далі Литва, Словаччна, Латвія Румунія, Естонія, Угорщина, Болгарія, Хорватія, Чехія), за даними Eurostat. Тому її порівнювати зручно (не беруться до уваги вищеназвані країни, з нижчою мінімалкою, оскільки туди українці виїжджають рідше).

Виглядає аргумент, приблизно так:

- "Та це природньо, що ми їдемо за кордон працювати. Всюди так, це ж нормальні глобалізаційні процеси. Обін досвідом, визнання наших спеціалістів у Європі. Ми-от, до Польщі їдемо, Поляки до Німеччини, Німці до США. Це все нормально."

Можна погодитись із твердженням про досвід та визнання спеціалістів. Проте, як на мене, поляк, який виїжджає до Німеччини, зовсім не ототожнюється із українцем, який виїжджає до Польщі. І якщо для Польщі й Німеччини - це дійсно "нормальні глобалізаційні процеси", то відносно України, все не так казково. Чому?

По-перше:

З України до Польщі (та й до інших країн), їздять не лише спеціалісти IT-сфери, стартапери, науковці чи підприємці, а й звичайні заробітчани. Так, з Польщі до Німеччини також. Проте умовний поляк, може легко відкрити бізнес, працювати IT-шником, стартапити і в Польщі, не кажучи вже про звичайну роботу. А їде до Німеччини, щоб "заробити ще більше" а не з безвиході, хоча реалізовуватись міг і "вдома".

Хтось заперечить:

- "У Польщі, хоч зарплати й більші, але й ціни відповідні. І в Україні, до речі, теж можна реалізуватись, якщо захотіти, аби заробляти нормально."

Співставимо середні заробітні плати Польщі й України із рівнем інфляції, а також порівняємо ціни на комуналку.

Середня заробітна плата у Польщі складає 995, 50 євро (4290 злотих), за даними Eurostat.

Середня заробітня плата в Україні складає 302, 09 євро (9223 гривні), за даними ДержСтату.

http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/gdn/reg_zp_m/reg_zpm_u/arh_zpm_u.htm

Рівень інфляції у Польщі, станом на 2019 рік складає 0,9% (у 2018 році, коливався у межах 1%)

Рівень інфляції в Україні, станом на 2019 рік, складає 9,2%.

Дані взято з порталу Take-Profit.ORG

https://take-profit.org/statistics/inflation-rate/poland/

*Інфляція — знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується зростанням цін на товари та послуги.

Себто, при заробітній платі меншій більш ні втричі, рівень іфляції в Україні більший приблизно в дев`ять разів.

Звичайно, не безпідставно з`явиться скептик, який скаже, що в нас війна. Власне, той же скептик, може зрівняти довоєнні показники тих же країн. Або ж подивитися свіже розслідування, пов`язане із розкраданням коштів на "оборонці"

https://www.youtube.com/watch?v=lGTf2nUyxfw&feature=share

Або ж, проаналізувавши ситуацію більш об`єктивно, прослідкувати дивну закономірність: війна, на жаль, стала предметом спекуляції і використовується, як нівелювання будь-якої проблеми в нашій країні.

Умовні показники:

У Польщі, ціна на опалення будинку, площею 100 кв.м. газом складає 236 євро, за даними Міжнародної організації праці

http://www.ilo.org/global/lang--en/index.htm, Eurostat.

За даними тієї ж організації, в Україні — 80 євро.

У співвідношенні: 236 євро від середньої зарплати поляка, становитиме четверту частину; 80 євро, від середньої зарплати українця становитиме більше третини, але не чверть.

Що на їжу?

*Далі розрахунок у злотих та гривнях

Опісля оплати комунальних послуг, у поляка залишеться приблизно 3273 злотих. Порахуємо ціну приблизного продуктового набору:

(дані складені, за показниками сайту VSE TUT pl)

http://vsetutpl.com/tsiny-na-populyarni-produkty-kharchuvannya-v-polschi-u-2018-rotsi

Кава, чай, шоколад, цукор, помідори, риба, молоко, олія соняшникова, картопля, огірки, куряче філе, рис, сир твердий, сік, макарони, хліб, масло, шинка, яйця, м`ясний фарш, мінеральна вода = 151,6 злотих. Візьмемо показник у 200 злотих, тобто на місяць виходить приблизно 800. Отже, залишається приблизно 2473 злотих від середньої заробітньої плати.

Той же набір, в Україні = 1032 гривні. Ціни взято за даними Мінфіну

https://index.minfin.com.ua/ua/markets/wares/prods/

Візьмемо показник у 1100 гривень, тобто на місяць виходить приблизно 4400.

Опісля оплати комуналки, в українця залишеться приблизно 6780 гривень, а враховуючи місячний набір продуктів 2380.

Переводимо в євро:

2473 злотих = 573, 86 євро.

2380 гривень = 77,95 євро.

Додамо сюди решту витрат і отримаємо логічний висновок:

Середньостатистичному поляку, вистачає на належне проживання і утримання сім`ї, за умов працевлаштування. Він їде до Німеччини, задля ще більшої вигоди, а відтак, куди релевантніше стосовно нього використовувати тезис про "трудову міграцію в умовах глобалізації".

По-друге:

Проблема безробіття, залишається актуальною і є одним із чинників, які спонукають українців покидати свою країну. Не стільки навіть безробіття, як усвідомлення того, що за твою роботу, тобі нормально не заплатять, а тому й особливого бажання влаштовуватись на роботу тут — немає

Співставимо рівень безробіття в Україні і в Польщі:

За даними Мінфіну, станом на 2018 рік, рівень безробіття в Україні складав від 9% до 10% у відношенні до загальної чисельності економічно активного працездатного населення.

https://index.minfin.com.ua/ua/labour/unemploy/

За даними Міністерства сім'ї, праці та соціальної політики Польщі, станом на 2018, рівень безробіття склав 5,8% у відношенні до загальної чисельності економічно активного працездатного населення. Майже вдвічі менше, аніж в Україні.

https://www.gov.pl/web/rodzina

По-третє:

Очевидно, що трудова міграція, як невід`ємна складова глобалізації, передбачає взаємодію і взаємовигоду, задля повноцінного обміну досвідом чи популяризації міжнаціональних інтересів. Простіше кажучи: якщо Україна є частиною цього механізму, то мають не лише виїжджати звідси, а в`їжджати сюди. (як це відбувається у Польщі, куди їздять українці, Німеччині, Франції, Бельгії, США, Китаї, Англії тощо). Те ж стосується й інвестицій. Власне, у тих країнах, які й формують глобалізаційні процеси вцілому.

Чи їздять до нас?

За даними дослідження Центру економічної стратегії, від 4 мільйони українців (або 16% від кількості працездатного населення) працюють за кордоном. Всього за роки незалежності, з України виїхали 8 мільйонів громадян.

https://ces.org.ua/

За даними Державної прикордонної служби України, станом на 2018 рік, країну покинуло 71% українців, а в`їхало 29% іноземців (трохи більше половини). 2600 із 29% є трудовими мігрантами. При чому, це переважно заробітчани із Росії, Білорусії, Молдови, тощо (не провідні країни світу).

За даними Польського радіо, поляків, які працюють за кордоном (більшість у Західній Європі), налічується до 2 мільйонів, в той час, як українців, (а це не єдині мігранти) в тій же Польщі близько 2 мільйонів. Тобто ми, навідміну від умовних поляків, не компенсуємо економічні чи іншого роду втрати від великої кількості мігрантів.

*Не порівнюючи вже зі США, Німеччиною, Францією, Англією тощо.

Чи інвестують в нас?

Не можна стверджувати, що Україна не залучає інвесторів, або ж вони самі не інвестують сюди, бо це не так. Проте, істина пізнається у порівнянні і тому правильніше сказати, що як для країни в центрі Європи, ці інвестиції мізерні.

За даними BDO International Business Compass, Україна посідає 131 місце в рейтингу інвестиційної привабливості країн світу. Польща, у тому ж рейтингу посідає 4 місце.

https://www.bdo.ua/uk-ua/news-2/2018/ukraine-has-increased-its-position-in-the-rating-of-investment-attractiveness-in-2018

Сума прямих іноземних інвестицій в Україну у 2018 році, склала 1,526 млрд. доларів США, за даними Мінфіну.

https://index.minfin.com.ua/ua/economy/fdi/2018

Найбільшим інвестором стала Росія - 436 мільйонів доларів, далі Кіпр і Нідерланди. До тієї ж Польші, у 2018 році, прямих інвестицій надійшло на суму 12 млрд. євро.

*Не порівнюючи вже зі США, Німеччиною, Францією, Китаєм, Південною Кореєю тощо.

Такий разючий контраст пов`язаний із заборогованістю України перед зовнішніми інвесторами та безліччю внутрішніх чинників:

- Ненадійна система оподаткування малого бізнесу

- Ненадійна банківська система

- Корупція

- Низьке місце у рейтингу країн з інвестиційною привабливістю

І це ще не увесь список.

Здорова параноя

Якщо відійти від цифр і фактів, залишаться тільки домисли. Уже відомий нам скептик, скаже знову:

- "Ясно... Знову Україна у нас "погана і нещасна", а Європа така крута і прогресивна. Ці кляті параноїки вже дістали!"

Потрібно розібратися: а чи справді об`єктивне сприйняття дійсності і прийняття реальних загроз, доцільно назвати "параноєю"? Наврядчи. Чому?

Якщо нівелювати кожною проблемою, зводити її до "безпідставної істерії", можна не помітити, як життя перетвориться на карамельне існування. Очі будуть заплющеними, рот зашитий рожевими нитками, а з вух стирчатиме солодка вата. Тоді й приводу не буде боротися, відстоювати свої права на якісний рівень освіти, медицини, харчування, умов праці, заробітної плати, захисту інтересів з боку держави, самореалізації, як індивідуальності. Десь так, уявляють собі життя українців наш президент, наші міністри, наші політики, судячи з їх рішень і вчинків. Начебто не існує ніяких складнощів, все ок. Тому можна не приходити на роботу, зате регулярно ходити на ток-шоу; можна відправляти своїх дітей на навчання за кордон, але не покращувати якості освіти тут; можна виводити бізнес в офшор й не платити податків, зате максимально збільшити податок на дохід від малого підприємництва для інших; можна накрасти з бюджету стільки, щоб потім не вистачало на пенсії; можна внести до декларації триста гривень, але їздити на автомобі за триста тисяч доларів; можна послати журналіста, будучи при цьому членом блоку президента. Може ми й на це заплющимо очі?!

Зараз, нам як ніколи раніше, потрібно аналізувати все, що відбувається навколо (зокрема й проблему трудової міграції), оскільки від цього залежить сьогодення майбутнє багатьох поколінь. Навіть, якщо ми вимушені визнавати найгірше. Така "здорова параноя" — набагато ліпша, за байдужість. Лише вона здатна каталізувати українське суспільство до активної фази самосвідомості.