Теплі іграшки франківського майстра Богдана Савлюка

Франківець Богдан Савлюк уже кілька років створює мініатюри з полімерної глини: козаків, гуцулів, упівців, сучасних військових та артистів.

– Спершу я хотів робити українські іграшки, які були б альтернативою Губці Бобу чи Спайдермену. Це була першопричина.

Але потім виявилося, що вони стали не дуже іграшками, а мініатюрами, які полюбили й дорослі.

Перший рік було нелегко фінансово. Замовлень було небагато, тому Богдан підпрацьовував у місцевому інтернет-сайті, а також їздив на фестивалі в Чернівці, Косів, знайомив мініатюри з людьми.

– Я мав добряче терпіння, – сміється. – Але дотерпів – і пішло.

Тепер уже він відмовляє в частині замовлень, якщо розуміє, що не встигне до потрібної клієнту дати через довгий список інших замовлень.

Кожну мініатюру створює власноруч. Він не має окремої майстерні. Працює вдома.

Сміється, що для такої роботи достатньо одного квадратного метра.

Більшість його робіт – спецзамовлення, коли люди замовляють "мультяшні" образи своїх рідних, близьких чи відомих людей за фотографіями.

Для мініатюр замовляє бельгійську глину – українська не підходить для такої роботи, не слухається.

Щоб створити героя, спершу майстер створює білий квадратик – основу тіла. Доліплює до нього "ноги". Штани, наприклад, і взуття. Запікає.

Додає підставку – запікає. Доліплює одяг – знову у піч. Насамкінець, додає обличчя. Воно в мініатюрі найскладніше:

– Чим менша мініатюра, тим менше людина на себе схожа.

Мініатюра – це 8 сантиметрів. За пропорціями, обличчя має десь 2 см. І в них треба вкласти міміку, щоб людина була на себе схожа – це важко.

Тому головним у мініатюрі є саме обличчя, люди найперше дивляться на лице і на усмішку. Голови вдається добре зліпити не завжди з першого разу.

– У мене є коробочка з головами, які не вдалися, – розповідає майстер. – Мушу інколи переробляти, буває, не виходить і з третього разу.

От Кузьму робив і не виходило. Мусив йому окуляри на обличчя одягнути, щоб був на себе схожим. Є обличчя, які в мініатюрі не вдаються, не схожі на себе.

ому бували випадки, коли Богдан просив вибачення і відмовляв клієнту. Не хотів висилати мініатюру, яка йому самому не подобалась.

Майстер не рахує, скільки іграшок зліпив за ці роки. Каже, що просто працює "по кайфу".