В різні періоди історії прапори над нашим містом змінювалися – були й австрійські чорно-жовті, і польські червоно-білі, і фашистські зі свастикою.
Свої прапори і штандарти мали також місцеві спортивні, громадські та військові об’єднання.
Вимпел спортивного клубу "Ревера".
У варшавському Музеї спорту і туризму зберігається вимпел від 1936 року станиславівського спортивного клубу “Ревера”. Ідея його заснування зародилася ще у 1906 році, але тільки через два роки знайшовся меценат, який допоміг втілити цей задум у життя. Ним став директор місцевої Каси ощадності Людвиґ Пренґовський.
Тоді подібні клуби переважно створювалися за національною ознакою, зокрема першим спортивним клубом Станиславова був єврейський “Гакоах”, заснований у1905 році. Але клуб “Ревера” мав загальноміський статус і об’єднував спортсменів різних національностей. В березні 1909 року статут клубу офіційно затвердило галицьке намісництво у Львові. Футбольна команда “Ревери” була однією з найсильніших у краї. Свій останній матч вона провела в серпні 1939 року проти львівського клубу “Погонь”.
Перед тим, як використовувати той чи інший прапор, його обов’язково освячували, і ця церемонія зазвичай була дуже урочистою і багатолюдною. Так, у березні 1873 року відбулося освячення прапора пожежної служби, яке стало великим святом для Станиславова. Прибули численні гості з Кракова, Калуша, Самбора, Чернівців, Бохні, надходили вітальні телеграми з Відня, Тарнова та інших міст. Особливо багатолюдною була делегація зі Львова – аж 20 чоловік. Прапор урочисто освятили у колегіальному костелі, а потім усі присутні вирушили на площу Ринок, де пройшов святковий мітинг. На ньому виступили бургомістр Іґнацій Камінський, голова львівської делегації пан Барач та інші гості. Потім у новозбудованому готелі Камінського відбувся святковий обід, у якому взяли участь близько 200 чоловік, а ввечері на гостей чекав святковий концерт.
Наприкінці ХІХ ст. в Станиславові почало діяти Товариство міщан, яке було одним з найдавніших громадських об’єднань міста. Його основним завданням була підтримка місцевого виробника, допомога ремісникам, справи яких ішли не найкраще.
Прапор Товариства польських міщан у Станиславові.
Однак, довший час діяльність товариства була не надто активною, аж поки в 1905 році це товариство не отримало друге дихання завдяки відомому станиславівському торговцю й банкіру Антонію Зайончеку. В тому році він став його головою, а кількість членів товариства зросла до 130 осіб. Серед них були такі відомі у місті підприємці, як м’ясник Миколай Волонтковський і Владислав Сівінський, який згодом запровадив у Станиславові службу таксі. У міжвоєнний період у місті діяло Товариство польських міщан, яке мало свій прапор з вишитим польським орлом.
В 1912 році відбулося освячення штандарту першої державної гімназії, яка знаходилась у нинішньому морфологічному корпусі медуніверситету. Газета “Кур’єр станиславівський” від 21 квітня 1912 року повідомила, як він виглядав: “Штандарт було виготовлено виключно силами мешканців Станиславова. Його розміри –186 х 150 см. На темно-рожевому фоні – вигаптуваний пані А. Рубісьовою білий орел, сповнений життя, а на цупкому білому шовку по всій ширині видніється святий Казимир у королівському одязі, намальований художником паном Мярчинським. Цей розкішний загальний вигляд доповнює верхівка з білої альпаки (сріблястого металу – авт.), надзвичайно майстерно зроблена вручну у майстерні пана Ґонка. Прикраси у вигляді троянд і гвіздки ефектної форми доставив ювелір пан Зайончковський, а сріблястого шовку надала фірма Зінґера”.
Повідмлення про штандарт державної гімназії.
29 вересня 1924 року в Станиславові відбулася помпезна церемонія освячення штандартів 48 полку стрільців і 6 полку уланів. Святкові заходи розпочалися ще 27 вересня з військово-спортивних змагань – вправляння у стрільбі, навчальне кидання гранати, стрибки вгору, марш. Вулицями міста пройшла урочиста хода з ілюмінацією та під звуки оркестру.
Освячення штандартів 48 полку стільців і 6 полку уланів. 1924 рік.
29 вересня на плацу біля тюрми “Діброва”відбулася церемонія освячення, на якій був присутній тодішній міністр оборони Польщі Владислав Сікорський. Він прибув автомобілем зі Львова з годинним запізненням. Церемонію освячення здійснив місцевий ксьондз Пьоркевич, який також провів святкову службу. На церемонії виголосив промову очільник міста Вацлав Хованець, який підкреслив, що Станиславів завжди позитивно ставився до розквартированих у місті полків. Завершилося дійство святковим концертом і бенкетом для почесних гостей.
