Олекса Довбуш - легендарний розбійник чи народний месник

Міфологія та усна народна творчість чи не кожного народу має своїх народних месників та борців проти несправедливості. Багато з міфів досі вражають уяви сучасників. Усталений образ Олекси Довбуша зображує його більш як позитивного героя, розповіді про нього просякнуті романтизмом, аніж як розбійника, від одного імені якого здригалося громадянство трьох держав. Правда, як ми можемо очікувати, виявляється набагато цікавішою за казку.

Існує легенда, що коли хлопець був малим і займався випасом худоби, йому зустрівся справжній чорт. Але Олекса не злякався і незадумуючись вистрілив у нього. В цей момент з неба злетів янгол та промовив: «Твоє життя буде недовгим, але твої подвиги надовго залишаться в пам’яті людей. Ти помреш від власного волосу та ярої пшениці». Також поговорюють про те, що він був закоханий у Марічку, дружину Степана Дзвінчука, від руки якого загинув. Кохання те було взаємним і після рокового вистрілу Марічка відтягла ще живого ватажка у ліс та вилікувала його. І жили вони довго та щасливо переховуючись від усіх.

Що ж нам розкажуть біографічні відомості

Народився Олекса Довбуш у 1700 році. Прожив 45 років. Такий вік є поважним,  враховуючи, що опришки, помирали переважно молодими. 

Цікаво, що в середині ХІХ століття вважалося, що Олекса Довбуш — вигадка народної творчості. Адже народу потрібні герої, от він і вигадав собі гірського месника. Таке переконання зберігалося доти, поки в архівах Станіславського суду не відкрили матеріали з допитів опришків столітньої давності. І лише після цього всі зрозуміли масштаби цього повстанського руху. Саме в цей момент на Божий світ і випливло ім’я Олекси Довбуша. 

Лише судові документи та переписка шляхти того часу були єдиним джерелом для вивчення опришківського руху.

Читайте також : Скельно-печерний комплекс на Синицях – святилище Довбушеві Комори

З цих скупих відомостей довідалися, що родина Довбушів була серед найбідніших у селі Печеніжин, що біля Коломиї, не мала своєї хати, а тому знімала куток у заможнішого селянина. Батько Василь був вівчарем, а двоє синів - Олекса і Іван йому в тому допомагали. В горах сини почували себе як дома, тому багаторічне партизанське життя на Верховинщині було для них не тягарем. 

З вивчених матеріалів стало відомо, що в Олекси була жінка. Вона часто ходила з повстанцями в походи і навіть зимувала з ними в останній рік у криївці. Про дітей Олекси Довбуша згадок не знайдено. 

Одягався Довбуш просто, як звичайний гуцул. Завжди носив із собою два пістолі за поясом, бартку (сокиру) та кріса (рушницю), курив люльку. За народними повір'ями він відзначався  немалою силою. На жаль, описів його зовнішності ніде не зафіксовано. Зафіксовані спогади 120 річного селянина, який нібито його бачив у дитинстві, був він чорнявий, високий та кремезний. 

Повстання опришків

Загін Довбуша був зазвичай невеликим і складався з десятка­ півтора хлопців. Головною традиційною зброєю була бартка, бо без бартки гуцул у гори не йде. Саме сокира, як традиційний елемент спорядження гуцула, робить українське опришківство унікальним з­поміж інших повстанських рухів, де на відміну від гуцульщини переважали лук зі стрілами, шаблі та ножі або вогнепальна зброя.

Загін Довбуша проіснував цілих вісім років — аж до смерті його ватажка. Але необхідно зазначити, що це тільки той період, про який відомо з документів. Існує небезпідставна думка, що Довбуш опришкував і раніше. Про славу та рішучість його загону свідчить один дуже яскавий факт: головнокомандувач усіє Польщі Йосиф Потоцький сам вирушив на Гуцульщину на чолі двох із половиною тисяч вояків на придушення повстанського руху. Окрім армії Потоцького, горами пересувався загін полковника Пшелуського зі сто п’ятдесятьма вояками, завданням якого було висліджувати Довбуша. За оцінками співвідношення військових сил було одне до сотні.Регулярна армія протистояла кільком десяткам  зубожілих селян.

Читайте також: Опришки. 5 фактів про гуцульський рекет

Розправа Довбуша з економами, лихварями, орендарями у 1738-1745 викликала серед простого люду симпатію. Селяни вважали Довбуша «своїм спасителем».

Загін Довбуша діяв на досить великій території, з’являвся у найнесподіваніших місцях не тільки ІваноФранківщини, Буковини, Закарпаття чи Львівщини, а й навіть Тернопільщини. Випробувана партизанська тактика полягала в тому, що вночі повстанці долаючи великі відстані, а вдень відсипаючись у безлюдних місцях. Тому то вони й атакували там, де їх ніхто не чекав. Однією з найуспішніших операцій загону Довбуша було взяття укріпленого Богородчанського замку, в якому зберігалися великі цінності.

Зимою загін Довбуша відсиджувався і відпочивав. А на зиму всі розходилися. Як правило, йшли на дальші села і наймалися до господарів, вдаючи із себе звичайних селян. Ніхто нікому не казав куди йде, аби на випадок провалу під муками цього не вивідали у побратимів. До речі, Довбуш навіть ночував завжди окремо від ватаги. Така обережність не раз рятувала його, коли загін потрапляв у засідку. Збиралася ватага навесні, коли ліс уже добре розпускався і в ньому можна було ховатися.

Скелі Довбуша

Один Довбуш чи два?

Згідно досліджених матеріалів було двоє братів­ опришків — старший Олекса і молодший брат Іван, який вирізнявся нестримною та жорстокою вдачею. Олекса був спокійнішим і розсудливішим. За розповідями одного разу у ватазі виникла суперечка, під час якої Іван не тільки зарубав опришка, а й поранив барткою в ногу брата Олексу, який відтоді став кульгати. Підтвердженням цього є знаменита пісня про Довбуша: «На ніженьку налягає, топірцем ся підпирає». Можна тільки дивуватися силі цієї людини, яка, кульгаючи, могла долати такі великі відстані в горах.

Саме ця сварка стала причиною того, що брати мусили розійтися. Іван пішов на північ — на Львівщину, де зібрав свою ватагу. Кажуть, що відважний опришок доходив навіть до Перемишлянщини, яка зараз у Польщі. Діяльність молодшого Довбуша була теж доволі розлогою. Відомий дослідник Володимир Грабовецький припускає, що, можливо, частину дій загону брата Івана приписують Олексі. Принаймні можна з великою вірогідністю припускати, що Довбушеві місця, криниці, камені та скелі, які народ поназивав на Львівщині, насправді пов’язані з його братом Іваном.

А про Іванову вдачу багато розповідає один факт: після смерті він заповів сільській церкві свого ножа. На ньому було висічено ім’я того, кого він ним позбавив життя.

Розбійник чи герой?

То хто ж насправді був Олекса Довбуш — народний месник і повстанець чи звичайний розбійник, злодій та грабіжник? За народними традиціями невідомо випадків, коли народ прославляє вбивць, оспівує їх у легендах, піснях чи переказах. Навіть ті нечисленні документи, які відомі дотепер, говорять, що Довбуш був непересічною постаттю.

Розповіді та документальні підтвердження свідчать, що не лише гроші були мотивацією ватажка та його загону. Вони були радше засобом для існування та ведення нелегкого способу життя.

Олекса часто діяв як народний месник. Так відомий кат полковник Злотницький прославився неймовірним насильством проти селян, за що навіть був тричі викликаний до польського суду, який просто ігнорував. Повернувшись із каральних акцій на Гуцульщині до свого маєтку у Борщів, він не міг навіть сподіватися, що так далеко від гір його може настигнути кара. Довбуш із хлопцями пройшли чималу відстань, аби помститися за народні кривди.

Злотницький хотів відкупитися, але Олекса відказав: «Не по гроші сюди прийшов, але по твою душу, аби більше людей не мучив!», і власноруч його зарубав. Маєток полковника спалили, але при тому нічого з нього не взяли.

Народ був на боці Довбуша і не тільки попереджав про небезпеку, а й часто переховував. Тут і криється пояснення того, чому стільки війська ніяк не могло впіймати Довбуша. А Довбуш в свою чергу віддячував тим, що карав народних гнобителів. Ще одним цікавим документом є маніфест, про який згадується в архівах. На жаль, сам текст не зберігся. Але мусимо зазначини, що викладати письмово свої вимоги суспільству є доволі рідкісною річчю серед розбійництва і робить опришківство рухом соціальним і осмисленим.

Ясна річ, читаючи нині про відрубані голови, які забиралися з собою, винищені цілі родини шляхтичів, не слід забувати про криваві звичаї того часу. Досить тільки прочитати, що суд робив зі спійманими опришками. Їх розтягували на дибі, припікали свічками та металевими шинами, живими четвертували, перед цим відрубавши руки у ліктях, тіло розтинали на дванадцять частин, і ці закривавлені шматки людського м’яса вивішували по всій Гуцульщині. До речі, те саме зробили з тілом Довбуша. Його голова стирчала на палі, як і голови його побратимів.

Про своєрідну шляхетність Довбуша згадує польський письменник Ф. Карпінський. Опришки нахвалялися зайти до його батька, шляхтича. Дізнавшись про це, той зі страху втік. Удома мусив лишити жінку, яка ось­ось мала привести на світ дитину. Для «чорних хлопців» про всяк випадок наказав наготувати хліб, сир і горілку. Коли Довбуш зайшов, хлопчик, майбутній письменник, уже народився. Мати породіллі запросила хлопців із цієї нагоди почастуватися. Після гостини Довбуш не тільки нічого не взяв із хати, а й ще дав бабі три злотих і попросив назвати немовля його іменем.

За матеріалами На скрижалях.

Читайте також: Скелі Довбуша

прикарпаття історія олекса довбуш народний герой опришки загін довбуша
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
462 перегляди в серпні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Арт-акцію "Літачки дитячих мрій" влаштував для франківців Центр сучасного мистецтва разом із Івано-Франківською дитячою художньою школою. “Літачки дитячих мрій” полетіли Івано-Франківську з міської ратуші у День незалежності України, пише Курс. Діти разом із дорослими запускали із ратуші кольорові літачки, на яких малювали і писали найщиріші вітання та висловлювали свої емоції з приводу свята. Компанію літачкам склали жовто-блакитні кульки. Кожен літачок з...
Суспільство
На центральній Площі Ринок в Івано-Франківську, біля міської Ратуші, зацвіли каштани. Пишні білі свічки – поруч із зеленими шипастими кулями-плодами. Зарясніло також зелене листя, пише Голос України. Директор КП «Дністровський регіональний ландшафтний парк» Михайло Ковтун стверджує, що це не є аномалією, бо з року в рік спостерігаємо таке явище не тільки з каштанами, а із плодовими деревами. Поруч із цвітом – пожовкле листя. На думку еколога, цвітіння в се...
Суспільство
Відома франківчанка Тіна Кароль виконала Гімн України під час "Ходи гідності" у День Незалежності 24-го серпня. Цьогоріч українці вперше на День Незалежності побачили замість традиційного параду Ходу Гідності без жодної військової техніки — лише люди та яскраве святкування, режисерами якого стали Алан Бадоєв та Олена Коляденко, пишуть Версії. Вперше в історії Гімн України звучав більш ніж 7 хвилин у виконанні понад 600 голосів. Долучився до виконання у пре...
Суспільство
22 серпня Президент України підписав Указ №616/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України». За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм відзначені діячі народного господарства, освіти, культур, інших галузей, повідомляє прес-служба ОДА. Орден «За заслуги» III ступеня отримає дире...
Здоров'я
На сьогодні наука володіє значним багажем знань про людину та її здоров’я, а результати цих досліджень доступні кожному. Однак смертність через невідворотні причини досі невтішна: головними факторами є неправильне харчування, низька фізична активність і всі проблеми, породжувані цими людськими «слабкостями». Тому Всвіті склали цей цікавий список фактів про здоров’я. Шкоду від цукру можна порівняти з курінням Надмірне вживання цукру, як і куріння, впливає н...
Суспільство
Святкова хода у вишиванках, яка сьогодні пройшла Франківськом, присвячена відзначенню Дня Незалежності України. Святкова хода у вишиванках розпочалася від Меморіального скверу, де її учасники вшанували пам’ять полеглих воїнів, пише Курс. Пройшла вулицями Мельника та Незалежності до Вічевого майдану. Її продовжив молебень за Україну. До колони приєдналися, окрім представників влади, Церкви та чиновників міста, ветерани визвольних змагань, школярі, музичні к...
Кримінал
Сьогодні, 24 серпня близько 14-ї на вулиці Українських Декабристів, 52 в телеграм-чаті “112” очевидці повідомили про вибух гранати. На місці загинуло двоє людей. У поліції інформацію підвердили, втім наразі не коментують. Як стало відомо згодом, між чоловіком, учасником АТО, і жінкою стався конфлікт. Чоловік витягнув вибуховий предмет (ймовірно гранату) і кинув його. В результаті вибуху загинули обоє: і чоловік, і жінка. Згодом про це повідомив депутат міс...
Культура
Незалежність нашої країни починалася саме з цього пожовклого від часу зошиту. Так виглядає чернетка Акту про проголошення незалежності України. Автор чернетки Акту про проголошення незалежності України Левко Григорович Лук’яненко передав її журналісту і політичному діячу Мустафі Найєму у серпні 2007 року, пишуть Факти. "Коли Левко Григорович передавав мені її в руки (мені потрібно було відсканувати оригінал для ефіру), він сказав лише одну фразу: Будьте об...
Суспільство
Минає п`ять років від трагічних подій під Іловайськом. Багато з українських воїнів так і не повернулись зі східного фронту додому живими. Вшанувати загиблих побратимів сьогодні, у День Незалежності, вийшли бійці АТО з Прикарпаття, інформує Бліц-Інфо. Хода стартувала від Катедрального собору, де перед цим відправили молебень за загиблими Героями. Тож сюди прийшли кілька сотень військовослужбовців, бійців-добровольців, нацгвардійців, волонтерів та просто неб...