Станиславівські оголошення: шкільні звичаї старого міста

НА ФОТО: Будівля державної гімназії 
Навчання в тодішніх гімназіях та школах було дуже важким, але учні не скаржилися, а в спогадах описували свою науку з щемкою ностальгією.

В ХІХ ст. станиславівські гімназисти мусили дотримуватися суворих правил поведінки. Їм не дозволялося заходити до ресторанів, шинків, навіть кав’ярень і цукерень, а за порушення цього правила строго карали.

В кінці ХІХ ст. освітнє керівництво Станиславова вже дивилося на цю заборону крізь пальці, але офіційно її скасували лише в 1896 році. “В нашій шкільній раді повіяли тепліші вітри й були підтверджені певні свободи для студентів двох найвищих гімназійних класів, сьомого і восьмого, – повідомляв станиславівський кореспондент “Дзєнніка Краковського” від 10 листопада 1896 року. – Їм було дозволено заходити до цукерень і відвідувати бали та інші забави, але тільки в супроводі старших осіб – батьків чи опікунів. Раніше в нас ніколи не можна було побачити гімназиста в громадських закладах і не один з них мусив розплачуватися перебуванням у карцері за свій апетит до розваг. Без сумніву, шкільна рада і певні професори керувалися тією думкою, що заборонений плід є найсолодшим. То нехай наша молодь пізнає його зблизька. Можливо, це полегшить їй вступ до самостійного життя, коли вона назавжди покине гімназійні стіни й змінить академічну дисципліну на життя вільного громадянина”.

Учень третього класу гімназії. Фото, поч. ХХ ст.

Боґуміл Ґлуг, дописувач газети ”Кур’єр станиславівський”, розповів про цікавий випадок зі свого гімназійного життя на початку ХХ століття: ”Через те, що часто змінювалися години уроків, половина учнів у класі не мала з собою пер. Професор приніс завдання. Кілька з нас несміливо пояснили, що ми не маємо чим писати. Але професор зміряв нас сердитим поглядом і своїм громовим голосом прикрикнув: ”Мене це не стосується! Хто не напише завдання, отримає погану оцінку!” Аж тут до нас долетів голос Подольського, одного з наших однокласників. Він просив у професора дозволу вийти з класу. Через короткий час він повернувся з цілим жмутком пер і кількома чорнильницями. Ми були зворушені. Видно, він збігав до міста у найближчу крамницю канцелярського приладдя, бо бачив, яка небезпека нам загрожувала.  Сусіди по парті сердечно тиснули йому руку. Професор, вражений вчинком Подольського, позирав на нас уже значно добріше. Ба більше, він навіть цілком дружнім тоном пояснив, як виконати найважчу частину завдання…” 

В 30-х роках минулого століття ще існували часові обмеження для гімназистів та учнів шкіл. Польський педагог і науковець Ришард Гарайда тоді навчався у гімназії імені Мечислава Романовського (тепер будинок по вул. Мазепи, 24). Ось як він згадує про нелегке життя тодішніх учнів:

Друга польська гімназія (справа). Пізніше гімназія імені Романовського. 

“Правила чоловічих навчальних закладів узагалі не передбачали спілкування з дівчатами, а вихованки жіночих шкіл не спілкувалися з хлопцями. Правила і жіночих, і чоловічих шкіл встановлювали вечірній час, до якого можна було ходити вулицями без нагляду дорослих. Взимку це була восьма вечора, влітку дев’ята. Однак правила правилами, а життя життям, тим більше, що деякі правила та рекомендації були нереалістичними або навіть нелогічними. Наприклад, учнів гуманітарної гімназії усіляко заохочували відвідувати театр, який часто ставив п’єси, що були у шкільній програмі. Але театральні вистави закінчувалися близько десятої вечора.

Одного разу я був на виставі разом з моїм найближчим другом, Сташеком Сенковським. У театрі ми зустріли учениць жіночої школи Ірену Кубіцьку та Христину Дрвінґу, з якими часто грали на тенісних кортах. Ми були сусідами, жили в прилеглих будинках і добре знали одне одного, а наші батьки були чиновниками в залізничній дирекції. Вистава закінчилася незадовго до десятої вечора. Згідно з правилами, ми мусили повертатися додому окремо від дівчат, та ще й час був недозволений. Але, звичайно, ми поверталися разом. На вулиці Третього Мая, в центральній частині міста, ми наштовхнулися на професора Каетана Ісаковича, який викладав у нас латину. З цієї зустрічі мені найбільше запам’яталося перелякане обличчя Сташека, який тремтячими руками знімав шапку з голови, щоб привітати професора. А також елегантний уклін професора, який, здається, привітався з нами першим. На наступний день ми пішли на урок латини з великим острахом. Але наш педагог виявився порядною людиною і нас не виказав”.

Учень 4 класу гімназії. Фото, поч. ХХ ст. 

Був ще один неофіційний, але характерний звичай, пов’язаний з випускним іспитом. У середніх школах професори зверталися до учнів на “ти”. Але коли професор уперше після випускних іспитів бачився з колишнім учнем, він уже звертався до нього на “ви”. Випускник міг мовчазно прийняти нову форму звертання або ж попросити професора й далі звертатися до нього на “ти”. І це було знаком особливої вдячності й симпатії до педагога. Якщо ж учень приймав звертання на ”ви”, це означало, що він хотів підтримувати з професором лише офіційні стосунки. Таким чином, форма звертання була неначе оцінкою професора його учнем, і професори про це знали. Цей звичай був розповсюджений як за австрійських, так і за польських часів. 

Олена БУЧИК

івано-франківськ традиції освіта історія станіславів станиславів гімназія станіславські оголошення
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
22 перегляди у жовтні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Влада планує відкрити з 1 грудня для мешканців Івано-Франківська безкоштовний льодовий каток.  Про це йшлося сьогодні щотижневій на оперативній нараді у міського голови. «Ми більше біля Ратуші не дозволимо проводити ярмарки. Вчора бус заїхав на пам’ятник Першій українській церкві. Ми згодом взагалі площу перекриємо», -сказав міський голова Руслан Марцінків. Також він доручив очільнику управління транспорту та зв'язку Андрію Гіглюку закрити до 1 грудня в’їз...
Пригоди
Господар собака знепритомнів в лісі коли збирав гриби. У Свалявському районі Закарпатської області собака і боєць ДСНС, який з дітьми в свій вихідний збирав гриби, врятували чоловіка від смерті. Про це повідомила прес-служба ДСНС.Як розповідає головний фахівець Свалявського районного відділу ДСНС Антон Тарасов, у лісовому масиві біля села Дусино він несподівано почув пронизливий собачий гавкіт і дивні звуки. Підійшовши ближче, побачив чоловіка, який лежав...
Суспільство
З ініціативи ГО ІФРФ ""Карпатські Стежки" її активістами спільно з працівниками Явірницького ПРВ та волонтерамбуло прорізано тяжко прохідні ділянки маршруту на г. Смотрич. До робіт також долучились невтомні хлопці з "Білого Слона" Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив начальник Явірницького пошуково-рятувального відділення Василь Фіцак.  "До робіт також долучились невтомні хлопці з "Білого Слона". Всім велике спасибі", - написав Василь Фіцак.
Суспільство
У жовтні християни всього світу в особливий спосіб почитають св. вервцию, як одну із улюблених молитов до Пресвятої Богородиці. Про це пoвідомляє Івано-Франківська Архієпархія УГКЦ. Цієї неділі, 20 жовтня, вулицями Галича пройшла молитовна хода вервиці. В ній взяли участь сотні вірних та все духовенство Галицького протопресвітеріату. Розпочалася хода від храму Різдва Христового та пройшла центральними вулицями міста. В своїх наміреннях вірні та свяще...
Пригоди
На спецлінію 102 надійшло повідомлення від небайдужих громадян: на вулиці Богдана Лепкого водій автомобіля Renault керує в стані алкогольного сп’яніння та створює аварійно-небезпечні ситуації на дорозі, наражаючи на небезпеку інших учасників руху.  Про це інформує Патрульна поліція Івано-Франківської області.  Громадяни намагались декілька разів зупинити водія, та він не реагував. Зрештою, за декілька хвилин його зупинили патрульні.  Під час спілкування з...
Пригоди
Сьогодні в Калуші сталася автопригода на залізничному переїзді на вулиці Львівська, інформують "Вікна".  За свідченням очевидиці події Оксани Базюк, водій ВАЗу вирішив “проскочити” поперед потяга, проте не встиг:  "Люди!!!! Будьте уважні, це сталося на моїх очах. Ж/Д переїзд у Підгірках, чоловік не побачив поїзд. Дякувати Богу, що шофер залишився живий!!!".  На щастя, ніхто в ДТП не постраждав — тільки автівка.
Спорт
Видовищна для глядачів і вкрай виснажлива для учасників. "Гонка Нації" - це багатокілометровий забіг з численними перешкодами: від присідань з колодою до подолання високих стін. Тільки тренованого тіла для участі у гонці замало, без сили волі до фінішу не дійти - розказали учасники. Найважче - це не фізичне випробування, а емоційне: тут не можеш зупинитися, як на тренуваннях, ти розумієш, що тобі треба рухатися далі, - стверджують учасники. Більше в сюжет...
Суспільство
Про це повідомили на сторінці Літературної студії “Бистрінь” ім. Нестора Чира.  Андрій Іванович Гураль народився 26 січня 1948 р. в с. Любша Рогатинського району Івано-Франківської області. Художник, поет, пісняр .Автор збірок «Я маленька українка», «Всім у нашій хаті щось хороше сниться», «Криничка», «Ти стоїш на роздоріжжі», «Вербові котики». Лауреат обласної премії ім. Марійки Підгірянки. Усасник Літературної студії “Битсрінь” ім. Н.Чира з 2011року.
Суспільство
У середу, 23 жовтня, о 10:00 у приміщенні Івано-Франківської Академії Івана Золотоустого (вул. Софрона Мудрого, 22 конференц-зала, 8 поверх) розпочнеться дводенна конференція «ВІЛ/СНІД – міський феномен».  Конференцію організовує Карітас Івано-Франківськ спільно з Карітасом Відня (Австрія), пишуть на сайті УГКЦ. Співорганізатори: Івано-Франківський національний медичний університет, Департамент охорони здоров’я Івано-Франківської облдержадміністрації.  Мет...