У Івано-Франківську презентували поетичну книжку Ольги Слоньовської

У обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І.Франка відбулася презентація нової збірки Ольги Слоньовської „Силуети яблунь і коханих”. Видана у видавництві „Український пріоритет”, ця книга одразу привертає до себе увагу.

І сама авторка зізнається: „Любовна лірика затребувана завжди, тому що любов рухає цивілізації. Якби не було любові, не продовжувалося б життя, людина не відчувала б ні щастя, ні горя, ні радості, ні відчаю. Кожен обирає, що хоче: хтось книги-жахів, хтось літературну попсу, хтось детективи. Але любов – це та тема, яка ніколи не буде вичерпаною, це дуже важлива тема для людини”.

А книга „Силуети яблунь і коханих” – це збірка саме інтимної лірики. Відомий літературознавець, голова обласного осередку Національної спілки письменників України Євген Баран називає Ольгу Слоньовську однією з найкращих українських поетес.
„Вона не просто пише, але переживає інтимну тему, як щось сокровенне, до чого не можна торкнутися брудними словами. У її віршах є екзальтованість, пристрасть, чистота. І нова книга – це ще один етап до пізнання світу Ольги Слоньовської”. 

Авторка розповідає, що їй складно пригадати той час, коли саме вона почала писати вірші. На її думку, справжні вірші про любов поети переважно пишуть у віці 35-45 років. Адже вірш добрий тоді, коли написаний не на багатті любові, а на головешках від пережитого кохання.
Вона пригадує, як у 1977 році, коли закінчила школу, побачила у журналі „Радянська Жінка” два вірші забороненої тоді письменниці Ліни Костенко. І в одному з цих віршів була наскільки велика, просто космічна туга, що цей вірш став тією точкою, з якої і почалася поезія Ольги Слоньовської. Виникло бажання писати не гірше, не слабше за цей вірш.

„Кохання щасливе чи ні, розділене чи ні – це завжди щастя. У нас є то очікування кохання, то оплакування кохання. Втримати почуття можна лише у вірші, бо спогади стираються. А художній твір має не просто закон айсбергу, коли 85% тексту прочитується між рядками. Цей твір живе у Великому часі і кожен, хто пережив таке почуття, стає співавтором книги і починає сприймати вірші, як свої”, – каже Ольга Слоньовська.