"Ми не знали, чи виживемо". Історія жительки Гостомеля, яка із сім'єю була в полоні військових РФ

Жителька Гостомеля Інна разом із сім’єю понад добу провела в полоні російських військових. Жінка каже, вони вдерлися в їхнє житло, мародерили та допитували чоловіків, начебто шукаючи нацистів.

Як сім’ї вдалося втекти з обстріляного міста, Інна розповіла кореспонденту Суспільного.

Розграбували квартири, а нам принесли сухпайки

Упродовж декількох тижнів, перед повномасштабним вторгненням російських військ, Інна відчувала, що буде війна. Жінка каже, що готувалася до найгіршого, закуповувала продукти та воду.

На початку березня російські військові почали обстрілювати будинки у їхньому селищі, а згодом — проникати у квартири.

"У кого в домівках був алкоголь якийсь, їжа — все повитягували, порозкидали. Сусіди писали, що навіть жіночу білизну крали. Пограбували наші квартири, принесли нам декілька "сухпайків", дорослі підгузки. Вони, мабуть, хотіли зберегти людське лице. Але це виглядало дуже огидно", — розповідає Інна.

З її слів, понад добу вона із сім'єю та сусідами провели в полоні російських військових. Декому із солдатів, пригадує жінка, було соромно за свою поведінку. Однак більшість — поводилися дуже агресивно. Вони змусили чоловіків роздягнутися, допитували їх та постійно всім погрожували.

Інна розповідає, коли сім’ї з дітьми попросили вийти із будівлі, російські військові сказали, що рано чи пізно їх знайдуть.

"Вони кажуть: "Там — небезпечно". Ми говоримо: "Ну скажіть, де вас немає? В який бік нам йти? Ми просто підемо". І ми вийшли звідти. Я йшла і плакала. Вони знищили все, всюди були уламки. Там красиві газони були, арки. Все знищене. Дім був увесь обстріляний", — каже жінка.

Обстріляними вулицями Гостомеля сім’я Інни дійшла до приватного сектору. Там їх прихистили місцеві жителі. Вперше за кілька днів сім’я змогла поїсти та випити гарячого чаю. Проте невдовзі окупанти обстріляли газопровід. Аби приготувати їжу, доводилося розпалювати вогнище.

"Харчі купували у місцевих, вимінювали, шукали. На четвертий день вже у мене практично закінчилася чиста вода для дитини, не було навіть, щоб приготувати якусь кашу і води додати", — розповідає жінка.

Це була лотерея — виживемо чи обстріляють

Невдовзі сім’я Інни вирішила виїхати з Гостомеля до Києва "зеленим коридором". Жінка каже, що тоді тривали активні бої, тому боялася, аби автобус не потрапив під обстріли.

"Це було таке рішення, як лотерея. Ми не знали, чи виживемо. Можливо, обстріляють. Врешті ми вирішили спробувати", — розповідає Інна.

Через щілину у вікні автобуса, каже жінка, вона спостерігала за зруйнованими будинками та розбитими автівками в Бучі та Ірпені. Дорогою до столиці колоні вдалося проїхати декілька блокпостів російських військ.

"Ми все-таки вибралися. Коли ми вже під’їхали до нашого блокпоста, солдат зайшов і сказав: "Слава Україні!". Всі плакали. Так ми опинилися в Києві. Там зупинилися у своїх друзів і потім поїхали", — каже жінка.

Що трапилося із деякими сусідами — невідомо

Зараз Інна з рідними тимчасово поселилися на заході України. На щастя, каже жінка, всі родичі вціліли. А от що трапилося із деякими сусідами — поки невідомо. Дехто разом із дітьми залишалися у підвалах, інших російські військові вивозили у Білорусь.

"Наші сусіди писали, що там — розстріляні автомобілі, багато мертвих людей", — розповідає переселенка.

Доводити жителям Росії правду про воєнні злочини їхньої армії – немає сенсу, вважає Інна, адже більшість із них – "отруєні" пропагандою.

"У них вже переплуталися всі цінності. В них абсолютно відсутнє розуміння понять добра і зла, якихось цінностей", — каже жінка.

З її слів, після війни чимало зусиль доведеться докласти, аби відновити все – від власної домівки до цілих міст. Однак у перемозі України — не сумнівається.

"Мої брати зараз там захищають нас. Виходять на зв’язок, слава Богу. Чекаємо, віримо, надіємося. Я впевнена, що ми переможемо", — каже Інна.