Театр "MENO FORTAS". Постановка всесвітньовідомого театрального режисера Еймунтаса Някрошюса створена за текстом Старого Завіту, що й дотепер викликає найбільшу кількість запитань і дискусій. Це вже друга спроба режисера звернутися до біблійного сюжету. 2004 року був поставлений спектакль “Пісня пісень”, у якому режисер зовсім по-новому розважав над темою одвічної любові.

У всіх постановках останніх років Еймунтас Някрошюс звертає увагу на наскрізні теми людського буття – місце людини в світі, поняття вічності, поняття Бога – сили, що водночас створює і спопеляє. Всі ці теми в “Книзі Йова” є справді людською оповіддю, що зачіпає, змушує емоційно співпереживати з Йовом.

На перший погляд, режисер ділиться з глядачем історією простої людини, яка щиро любить і довіряє Богові, через прекрасну акторську гру, не акцентуючи на театральних ефектах. Йов втрачає найдорожче у своєму житті – ця втрата і є тим трампліном до філософських роздумів щодо сенсу людського буття, його цінності і переосмислення власної долі.

"Книга Йова" – спектакль особливий. Тривожний. Сповнений страждання. Ця робота – одна з найпотужніших і пронизливих постановок Някрошюса.

Ремігіюс Вілкайтіс (Йов) повернувся у театр Някрошюса, осяяний зрілим акторським досвідом… Втім: тут мова не про осяяність, не про блиск і славу. Тут – про розрив аорти, про безкомпромісну правдиву загибель. Про ті життєві питання, відповідей на які немає навіть у Писанні.

“Вистава побудована на системі сценічних метафор Някрошюса. Вони точні і вишукані. Але «Книга Йова» була б неможлива без справжнього самоспалення на сцені артистів Meno Fortas. І тільки з сильним відчуттям неба над головою і пекла під ногами, тільки з потужним відчуттям присутності Вседержителя у своїй повсякденності і руки Господньої над юрбою – міг бути втілений такий спектакль”, – так після показу ескізу вистави писала театральний критик Олена Дьякова.

“Режисер відроджує віру, він формулює такі чуттєві простори, у яких найголовнішим стають людські вчинки. Людина шукає Бога лише задля того, щоб могла відповісти самій собі на сокровенні питання. І цей пошук і є суттю нашої екзистенції. Справжнє буття можливе лише в процвітанні мук”, – відзначає театральний критик Дайва Шабасевічене. В рамках театральної програми Міжнародного фестивалю актуального мистецтва PORTO FRANKO 2018.

Квитки можна придбати у касі театру або за посиланням.