При всій своїй складності, турбокомпресор не відрізняється достатком деталей, він має всього три основні частини:
- турбінну, що працює на стороні вихлопних газів,
- компресорну, що відповідає за надув двигуна,
- підшипниковий вузол (так званий картридж), через який проходить вал ротора.
Вал та турбінне колесо, являють собою одне ціле, а компресорне колесо кріпиться на валу. Система регулювання, в залежності від конструкції турбокомпресора, може бути розташована на турбінному або компресорному корпусі. Цей пристрій відповідає за роботу перепускного клапана агрегату. Картридж має ущільнення, що перешкоджає попаданню масла в корпуси. На цьому перелік деталей турбокомпресора закінчується.
При такій уявній простоті у технічно грамотного власника може виникнути бажання зробити ремонт турбін самостійно. Тим більше, що нова турбіна коштує досить дорого (500-1000 доларів), а після відновлення ціна може досягати 400 доларів. Виходом може стати покупка вживаного турбокомпресора, проте навряд чи хто дасть на нього гарантію. Також існує певний дефіцит кваліфікованих фахівців з ремонту турбокомпресорів, іноді доводиться деякий час чекати своєї черги. Тим не менш, на тих хто зважився на самостійний ремонт, очікують численні «підводні камені» та складна схема будова турбіни, про які він і не підозрював.
Невеликий нюанс та далекосяжні наслідки
Одна з поширених помилок, хто зважився на самостійний ремонт турбін, пов'язана з нерозумінням демпфуючого ефекту, закладеного в конструкцію підшипникового вузла агрегату.
Необхідність демпфування пов'язана з особливостями роботи двигуна. Вихлопні гази надходять у випускний колектор, далі на робоче колесо турбіни порціями в відповідності з тим, як відкриваються випускні клапани двигуна. Вихід був знайдений у вигляді застосування в підшипниках ковзання втулок плаваючого типу, які на стороні корпусу виконують демпфуючу функцію.
