Мольфари-хранителі Карпат

З вікопомних часів в Карпатах живуть люди, котрі володіють надприродніми здібностями. Вони "читають" зірки, повелівають бурями та громами, "зав’язують" і "розв’язують" дощ, заклинають змій. Можуть передбачати майбутнє та минуле, зцілюють важкохворих. Їм достатньо встромити градового ножа у дерево, як з нього потече молоко. А один з їхних головних атрибутів - залізна сокира бартка. Раз на рік вони йдуть у нікому невідомі печери, аби там, не бачачи Сонця, провести у позі зародку дванадцять днів і дванадцять ночей, очиститися й відродитися такими, якими вони бажають...

Їх називають по-різному: ворожбитами, відунами, віщунами, цілителями, химородниками, яритниками, відьмаками, потворниками, чарівниками, примівниками, кудесниками, планетниками або мольфарами. Слово "мольфар" найбільше прижилося серед гуцулів - мешканців південно-східної частини українських Карпат, оповилося легендами і стало асоціюватися з карпатськими відунами. Вперше, в Україні про мольфарів заговорили після виходу повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" у 1911 році, ще пізніше — через півстоліття, після однойменної екранізації твору грузинським режисером Сергієм Параджановим.

Ось, як про гуцульських віщунів повідав сам мольфар, знахар, покійний уродженець села Верхній Ясенів Михайло Михайлович Нечай: "...Основна могутність мольфара у його словах та співах. Мольфар здатний творити як добро, так і зло. Кожному мольфару притаманний свій неповторний, так би мовити, стиль роботи. Деякі з них народжуються з магічними знаннями, тобто є мольфарами за спадком, які передаються з покоління в покоління однієї родини. Інших вчать. Одні оволодівають чорною магією, другі — білою... Це є мінус і плюс як штепсель, тут плюс, а тут мінус - це чорні і світлі сили і між ними йде боротьба. З цього починається життя, цим воно і продовжується. Мольфар має бути глибоко духовною особистістю, так як він звертається до Бога та небесних сил з проханням про допомогу. Якщо мольфар чинить неправедно і порушує закони Природи, він може бути позбавлений магічних можливостей… Я хочу знайти учня, але досі ще не зустрів такої людини. Він повинен людей любити, природу, а не гроші. А де ж такого дурня знайти, адже сьогодні навіть діти гроші люблять. Чесно кажучи, я вже знаю дату своєї смерті. Знаю, від чого помру, але сподіваюся, що до того часу з'явиться все ж людина, у якої є покликання стати мольфаром. Без нього нашій традиції - кінець".

Селилися карпатські чарівники, переважно, на окраїнах сіл, високо в горах, де їх ніхто не знав й не бачив. Доводилось долати чималі дистанції, аби доступитися до відлюдника. Відчайдухи долали бурхливі потоки Тиси, Прута або Черемоша, переходили напівзруйнованими підвісними кладками, блукали гущавинами лісу, підіймались безлюдними кам'янистими стежками, і аж тоді, на самому ґруні, вкритому гірським туманом, являлась мандрівнику ґражда мольфара... Кожен хто пройшов таку подорож вже був достойним, аби поважний старець вислухав його й дав гідну пораду.

Читайте також: Духи гір, лісів, річок та вітрів: Карпатська міфологія

Зазвичай, мольфарів описують химерними і безжалісними істотами, однак це не так. Як просвітлені і загартовані люди, вони уміли бути і вірними приятелями, і щирими порадниками, і побратимами, хоча і скривдити себе теж не дозволяли. Горяни склали чимало байок та легенд про боротьбу мольфарів з демонами, де мольфар виступає не як покірний раб, слуга, а як безстрашний охоронець, переможець, повелитель темних сил: "Йик мольфар шось робит, то він каже: Невольни би тьи втьила! Ти мині досолив! Я тебе за то сушу, я тебе колю, я тебе печу. Я хочу, аби ти так почорнів йик дим, абис так усох, як усихає підпаленая деревина, хоть вона нї сира и не суха, а така завйила!" (В.Шухевич, "Гуцульщина").

Не всі мольфари - похилені старці, їх зображали по-різному: дужими, вусатими, бородатими, з важким поглядом, з чорним густим волоссям, у косматій ґуні, мудрецями. Іноді й неможливо було пізнати – чи то дядько, чи старець, чи просто леґінь, який подався у мольфарство. Через те, багато хто споріднює їх зі старослов’янськими волхвами. Зрештою, Олег Гуцуляк у своїй книзі "Пошуки заповітного царства" наводить читача на цікаві роздуми: відомі нам слов’янські волхви – це, можливо, карпатська жрецько-шаманська група кельтів – волохи (галл. Volcae), пов'язана з тотемом вовка, які мігрували з Італії (Влохії) в Карпати. Тут вони осіли і асимілювали частину балканських етносів, утворивши цілу націю – романи (румуни) та заснували царство Валахію.

Доповнює образ мольфара чорний кіт. Саме чорні коти неодмінні учасники магічних обрядів і таїнств з давніх давен. Так, в XIV столітті християнська інквізиція спалювала на вогнищах не тільки жінок-відьом, але й чорних кішок, як їхніх співучасниць. Мольфар Нечай, зазвичай, до своїх гостей виходив із чорним котом Млинцуром, і не дивно, тому що саме чорний кіт тонко відчуває ауру людини, уловлює її думки, може визначити хворе місце, а також захищає свого володаря від усіх можливих вроків та псувань, відвертає від оселі блискавки. Кіт для мольфара - то своєрідний оберіг, "прикордонник" паралельних світів, він гармоніює простір у якому живе і творить чародій. Борони Боже бити чи знущатися над котом - за це неминуча кара і розплата. Якщо собака ще може господареві пробачити якесь неподобство, то кішки не зроблять цього ніколи, а звернуть усю свою магічну силу проти кривдника.

Читайте також:Музей Гуцульської магії у Верховині - один з найнезвичайніших музеїв України

За типом енергій мольфарів можна класифікувати на "сонячних" та "місячних", а за різновидами діяльності на:

1) ВІЩУНІВ або ВОРОЖБИТІВ - ті, хто відгадують минуле і передбачають майбутнє;

2) ГРАДІВНИКІВ або ХМАРНИКІВ - ті, хто відвертають град і бурю;

3) ЗНАХАРІВ або ПРИМІВНИКІВ – ті, хто лікують недуги травами, заговорюють хвороби;

Про віщунів або ворожбитів писав народний дослідник Гуцульщини Антін Онищук: "Ворожбитом називають такого, що знає ворожити та відгадувати минувшину і будуще інтересованого, його родини, худоби і т.д. Ворожбит чи ворожка подивиться на долоню, загасить ватру, зіллє воску або олова і викладає інтересованому, хто заузєвсі на нього, яка висит на него придибашка, з чого йому паде щіскє. Коли прийде хтось в нещастє (худоба, процес, крадіж), то Ворожбит подає йому близші інформації про причини нещастя та як лихові зарадити".

Через незвичайні здібності та малочисельність мольфарів боялися й водночас цінували на селі, їх вважали посередниками між двома світами - явним і потойбічним, на них покладалася духовна відповідальність за село та його мешканців. У критичних ситуаціях саме в мольфара шукали порятунку, їх часто порівнювали з Богами. Доречно пригадати фрагмент із повісті "Тіні Забутих Предків", яку Михайло Коцюбинським написав на основі власних спостережень і досліджень: "З другого боку, на найближчім горбі, сусідив Юра. Про нього люди казали, що він богує. Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини, його боялись, але потребували усі…".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Де на Гуцульщині мольфарів шукати?

Цікаву інформацію про градівників подає у своїй монографії "Гуцульщина" Володимир Шухевич: "Градівник се такий чоловік, що знає відвертати град. Він разит (їсть раз на добу) на св. вечер, у вечеріх бере вечері непочитої з усего трішки, бере мітлу та кочергу, та з ним усїм обходит три рази свою хату и кличе: "Прошу тебе тучу, кріз тучу, прийди до мене пити, гуляти, весилити си, греміти, дудніти, бити, я тебе прошу". Потому входит у хату, набрану вечеру кладе у платинку и ховає будь-де, вона там має стояти до свйит великодніх, йик сховав, засїдає їсти, через цїлий чьис вечері не має ні до кого говорити. Перед свйитами великодніми купує у 9 крамницьих ладану по 1кр, приносит єго до дому, вісипає до тої платинки з вечерев, тай кладе верх дори осьвйитити. Потому ховає знов, аж доки туча не йде".

З градівниками або хмарниками пов’язаний запис з Бойківщини у "Приповідках" Івана Франка: "Хмарником називають чоловіка, що має вміть відганяти або насилати градів і хмари". Окремі джерела вказують, що хмарники є "природжені і вчені": "То йи такі природжені хмарники, що він до того знає. Так само як упир йи до молока".

Щодо знахарів, то як зазначав відомий український лінгвіст Броніслав Кобилянський: "...знахар рятує пошкодованих примівками та зіллям". Були серед них й такі, які могли покеровувати звіром: "Є такі знахарі, що наверне звір, куди хоче. Они мают припис тим орудувати. Они є так, як слуга у газди, тоти знахарі, над ними є росказники" (А.Онищук, 1909). Саме слово "знахар" відоме багатьом слов’янським мовам і в більшості випадків тлумачиться як - "народний лікар", який користується власними немедичними способами лікування: травами, обкурюванням, нашіптуваннями тощо. Деякі ентузіасти відзначають у слові "знахар" арійський корінь "хара", котрий позначає один із семи енергетичних центрів-чакр (від "чара" - життєдайна енергія) людини, кожна з яких є джерелом інформації про її організм.

Етимологія слова "мольфар" - досить складна і потребує ретельного вивчення. Адже слово не є сталим у своєму вжитку, слово видозмінюється, може мігрувати і тлумачитись різними народами, а також може складатися з різних фрагментів, уподібнюючись пазлу, який потрібно уміти мовознавцю правильно зібрати і розшифрувати. У даному випадку загальноприйнятої етимології щодо назви “мольфар” досі немає, тож спробуємо дати свою відповідь.

Якщо розкласти слово "мольфар" на склади, отримаємо:

- корінь [МОЛ’] - від сл. молва, молити, промовляти, мовити

- [АР] — з санскриту означає Сонце-світило. Наприклад, "АРІЙ" - білий, сонячний, золотий; "АР-РАТА" - сонцеподібна країна. Цікаво, що [АР] може переходити у [ЯР] - обидва значення тотожні солярному значенню Ярило-Сонце.

- [Ф] - на мою думку, зайва літера, яка додалась з часом внаслідок численних перефразів.

У висновку, що маємо? Початкове слово [МОЛАР] або [МОЛЯР] — той, хто молить, промовляє до Сонця, або іншими словами РАХМАН. Про рахманів на Гуцульщині відомо багато. Четвертої середи по Великодню гуцули відзначають Рахманський Великдень. В карпатських говірках назва "рахмани" вживається зі значенням - "досконалі істоти, добрі духи, посередники між небом і землею". Чимало санскритських топонімів збереглось на Гуцульщині, зокрема: Акришори - з санскриту "акр" - верхній, крайній; "шора" – лінія; Шешори – "шеша" - рівність, повторення; Терношори - "тер" – земля; Рушори - "ру" - Сонце, і т.д. Ні в українській, ні в румунській мові нічого подібного не виявлено. Тож, можливо, саме з арійської касти жерців Бога Сонця - РАХМАНІВ й походить рід карпатських мольфарів? На жаль, досі ніхто з науковців таких паралелей не проводив.

Читайте також: Світ дивовижних міфів і легенд гуцулів

Вперше, питання про походження слова “мольфар” порушив український лінгвіст, мовознавець Броніслав Кобилянський, запропонувавши таке пояснення: „Староруське кореневе утворення МЪЛ (мълва, мълвити) + суфікс –аръ = молвар, той, що чаклує словом, замовлянням”. Згодом дослідник висловив інше припущення, вбачаючи „правдоподібний зв'язок з італійським (латинсько-романським) MALFARE - „чинити зло; злодіяння, злочин”, що можна пояснити свідомим намаганням церкви та її приспішників перетлумачити усе сакральне і утаємничене на зло, шкоду. Найближчі приклади: “гуцул” — бандит, “опришок” — рекетир, убивця і т.д.

Дехто лексему "мольфар" виводить з латинського "maleficus" - відьма, забуваючи, що "мольфар" - іменник чоловічого роду, на що вказує суфікс "-ар". Male — перекладається як жінка, ficus — рослина. Хоча, наприклад, дослідниця-лінгвіст Наталія Хобзей у своєму етнологічному словнику "Гуцульська міфологія" подає кореляти і жіночого роду: "Чаріуница, молфарка – то она говори, примовлайе. Она молоко видбирае і чоловіка може, али у нас цего нима. А так було, шо чоловік дітий лишиу". Бачимо, що тут слово "мольфарка" немає власної етимології і є похідним від чоловічого "мольфар", до того ж жінок, які відбирали молоко називали "босорканями". Тож, тут "мольфар" використовується просто як позначення до будь-яких негативних чаклунських дій, яке з'явилось значно пізніше, у християнські часи.

Цікаву аналогію з "мольфар" зустрічаємо у давньоруськім слові "молнія", себто грім, блискавка. Молот бога-громовержця Тора теж звався - "мьольнір". Більшість мольфарських обрядів пов'язано саме з громом. Дерево, уражене блискавкою — вважали священним, із нього виготовляли сакральні предмети – мольфи та гуцульські етнічні інструменти, які відрізнялися неабиякою гучністю та мелодизмом. Були у мольфарів і громові палиці, ними відганяли грозові хмари.

Як бачимо, мольфарство - то надзвичайна відповідальність, у першу чергу, перед собою, перед нащадками, перед своїм народом. Без відунів – світ втратить сенс, втратить цінності. Урешті-решт, мольфари - то наша автентика, це те, що робить нас унікальним і самобутнім народом, цікавим для світу. На жаль, сьогодні мольфарство занепадає. Немає кому хранити рідні Карпати. Останній відомий світові мольфар - Михайло Нечай помер 15 липня 2011 року у власному будинку від руки вбивці-шизофреніка. Зростає кількість тих, які шукають заробітку, а не покликання. Відання перетворюється на імітацію. Будемо сподіватися, що побільшає людей духовних, а не шарлатанів, бо мольфар - глибоко віруюча людина, яка дає світу зрозуміти одну істину: "Свято шануй рідних Богів і Предків, живи в злагоді з Природою і самим собою, чини по совісті, а якщо шукаєш Вищого Знання - пізнай себе...".

Читайте також: Культура та етнос Прикарпаття.

Віталій Креслав
Івано-Франківськ новини Івано-Франківська Івано-Франківськ мольфари Карпати
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
895 переглядів в серпні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Арт-акцію "Літачки дитячих мрій" влаштував для франківців Центр сучасного мистецтва разом із Івано-Франківською дитячою художньою школою. “Літачки дитячих мрій” полетіли Івано-Франківську з міської ратуші у День незалежності України, пише Курс. Діти разом із дорослими запускали із ратуші кольорові літачки, на яких малювали і писали найщиріші вітання та висловлювали свої емоції з приводу свята. Компанію літачкам склали жовто-блакитні кульки. Кожен літачок з...
Суспільство
На центральній Площі Ринок в Івано-Франківську, біля міської Ратуші, зацвіли каштани. Пишні білі свічки – поруч із зеленими шипастими кулями-плодами. Зарясніло також зелене листя, пише Голос України. Директор КП «Дністровський регіональний ландшафтний парк» Михайло Ковтун стверджує, що це не є аномалією, бо з року в рік спостерігаємо таке явище не тільки з каштанами, а із плодовими деревами. Поруч із цвітом – пожовкле листя. На думку еколога, цвітіння в се...
Суспільство
Відома франківчанка Тіна Кароль виконала Гімн України під час "Ходи гідності" у День Незалежності 24-го серпня. Цьогоріч українці вперше на День Незалежності побачили замість традиційного параду Ходу Гідності без жодної військової техніки — лише люди та яскраве святкування, режисерами якого стали Алан Бадоєв та Олена Коляденко, пишуть Версії. Вперше в історії Гімн України звучав більш ніж 7 хвилин у виконанні понад 600 голосів. Долучився до виконання у пре...
Суспільство
22 серпня Президент України підписав Указ №616/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України». За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм відзначені діячі народного господарства, освіти, культур, інших галузей, повідомляє прес-служба ОДА. Орден «За заслуги» III ступеня отримає дире...
Здоров'я
На сьогодні наука володіє значним багажем знань про людину та її здоров’я, а результати цих досліджень доступні кожному. Однак смертність через невідворотні причини досі невтішна: головними факторами є неправильне харчування, низька фізична активність і всі проблеми, породжувані цими людськими «слабкостями». Тому Всвіті склали цей цікавий список фактів про здоров’я. Шкоду від цукру можна порівняти з курінням Надмірне вживання цукру, як і куріння, впливає н...
Суспільство
Святкова хода у вишиванках, яка сьогодні пройшла Франківськом, присвячена відзначенню Дня Незалежності України. Святкова хода у вишиванках розпочалася від Меморіального скверу, де її учасники вшанували пам’ять полеглих воїнів, пише Курс. Пройшла вулицями Мельника та Незалежності до Вічевого майдану. Її продовжив молебень за Україну. До колони приєдналися, окрім представників влади, Церкви та чиновників міста, ветерани визвольних змагань, школярі, музичні к...
Кримінал
Сьогодні, 24 серпня близько 14-ї на вулиці Українських Декабристів, 52 в телеграм-чаті “112” очевидці повідомили про вибух гранати. На місці загинуло двоє людей. У поліції інформацію підвердили, втім наразі не коментують. Як стало відомо згодом, між чоловіком, учасником АТО, і жінкою стався конфлікт. Чоловік витягнув вибуховий предмет (ймовірно гранату) і кинув його. В результаті вибуху загинули обоє: і чоловік, і жінка. Згодом про це повідомив депутат міс...
Культура
Незалежність нашої країни починалася саме з цього пожовклого від часу зошиту. Так виглядає чернетка Акту про проголошення незалежності України. Автор чернетки Акту про проголошення незалежності України Левко Григорович Лук’яненко передав її журналісту і політичному діячу Мустафі Найєму у серпні 2007 року, пишуть Факти. "Коли Левко Григорович передавав мені її в руки (мені потрібно було відсканувати оригінал для ефіру), він сказав лише одну фразу: Будьте об...
Суспільство
Минає п`ять років від трагічних подій під Іловайськом. Багато з українських воїнів так і не повернулись зі східного фронту додому живими. Вшанувати загиблих побратимів сьогодні, у День Незалежності, вийшли бійці АТО з Прикарпаття, інформує Бліц-Інфо. Хода стартувала від Катедрального собору, де перед цим відправили молебень за загиблими Героями. Тож сюди прийшли кілька сотень військовослужбовців, бійців-добровольців, нацгвардійців, волонтерів та просто неб...