Мольфари-хранителі Карпат

З вікопомних часів в Карпатах живуть люди, котрі володіють надприродніми здібностями. Вони "читають" зірки, повелівають бурями та громами, "зав’язують" і "розв’язують" дощ, заклинають змій. Можуть передбачати майбутнє та минуле, зцілюють важкохворих. Їм достатньо встромити градового ножа у дерево, як з нього потече молоко. А один з їхних головних атрибутів - залізна сокира бартка. Раз на рік вони йдуть у нікому невідомі печери, аби там, не бачачи Сонця, провести у позі зародку дванадцять днів і дванадцять ночей, очиститися й відродитися такими, якими вони бажають...

Їх називають по-різному: ворожбитами, відунами, віщунами, цілителями, химородниками, яритниками, відьмаками, потворниками, чарівниками, примівниками, кудесниками, планетниками або мольфарами. Слово "мольфар" найбільше прижилося серед гуцулів - мешканців південно-східної частини українських Карпат, оповилося легендами і стало асоціюватися з карпатськими відунами. Вперше, в Україні про мольфарів заговорили після виходу повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" у 1911 році, ще пізніше — через півстоліття, після однойменної екранізації твору грузинським режисером Сергієм Параджановим.

Ось, як про гуцульських віщунів повідав сам мольфар, знахар, покійний уродженець села Верхній Ясенів Михайло Михайлович Нечай: "...Основна могутність мольфара у його словах та співах. Мольфар здатний творити як добро, так і зло. Кожному мольфару притаманний свій неповторний, так би мовити, стиль роботи. Деякі з них народжуються з магічними знаннями, тобто є мольфарами за спадком, які передаються з покоління в покоління однієї родини. Інших вчать. Одні оволодівають чорною магією, другі — білою... Це є мінус і плюс як штепсель, тут плюс, а тут мінус - це чорні і світлі сили і між ними йде боротьба. З цього починається життя, цим воно і продовжується. Мольфар має бути глибоко духовною особистістю, так як він звертається до Бога та небесних сил з проханням про допомогу. Якщо мольфар чинить неправедно і порушує закони Природи, він може бути позбавлений магічних можливостей… Я хочу знайти учня, але досі ще не зустрів такої людини. Він повинен людей любити, природу, а не гроші. А де ж такого дурня знайти, адже сьогодні навіть діти гроші люблять. Чесно кажучи, я вже знаю дату своєї смерті. Знаю, від чого помру, але сподіваюся, що до того часу з'явиться все ж людина, у якої є покликання стати мольфаром. Без нього нашій традиції - кінець".

Селилися карпатські чарівники, переважно, на окраїнах сіл, високо в горах, де їх ніхто не знав й не бачив. Доводилось долати чималі дистанції, аби доступитися до відлюдника. Відчайдухи долали бурхливі потоки Тиси, Прута або Черемоша, переходили напівзруйнованими підвісними кладками, блукали гущавинами лісу, підіймались безлюдними кам'янистими стежками, і аж тоді, на самому ґруні, вкритому гірським туманом, являлась мандрівнику ґражда мольфара... Кожен хто пройшов таку подорож вже був достойним, аби поважний старець вислухав його й дав гідну пораду.

Зазвичай, мольфарів описують химерними і безжалісними істотами, однак це не так. Як просвітлені і загартовані люди, вони уміли бути і вірними приятелями, і щирими порадниками, і побратимами, хоча і скривдити себе теж не дозволяли. Горяни склали чимало байок та легенд про боротьбу мольфарів з демонами, де мольфар виступає не як покірний раб, слуга, а як безстрашний охоронець, переможець, повелитель темних сил: "Йик мольфар шось робит, то він каже: Невольни би тьи втьила! Ти мині досолив! Я тебе за то сушу, я тебе колю, я тебе печу. Я хочу, аби ти так почорнів йик дим, абис так усох, як усихає підпаленая деревина, хоть вона нї сира и не суха, а така завйила!" (В.Шухевич, "Гуцульщина").

Не всі мольфари - похилені старці, їх зображали по-різному: дужими, вусатими, бородатими, з важким поглядом, з чорним густим волоссям, у косматій ґуні, мудрецями. Іноді й неможливо було пізнати – чи то дядько, чи старець, чи просто леґінь, який подався у мольфарство. Через те, багато хто споріднює їх зі старослов’янськими волхвами. Зрештою, Олег Гуцуляк у своїй книзі "Пошуки заповітного царства" наводить читача на цікаві роздуми: відомі нам слов’янські волхви – це, можливо, карпатська жрецько-шаманська група кельтів – волохи (галл. Volcae), пов'язана з тотемом вовка, які мігрували з Італії (Влохії) в Карпати. Тут вони осіли і асимілювали частину балканських етносів, утворивши цілу націю – романи (румуни) та заснували царство Валахію.

Доповнює образ мольфара чорний кіт. Саме чорні коти неодмінні учасники магічних обрядів і таїнств з давніх давен. Так, в XIV столітті християнська інквізиція спалювала на вогнищах не тільки жінок-відьом, але й чорних кішок, як їхніх співучасниць. Мольфар Нечай, зазвичай, до своїх гостей виходив із чорним котом Млинцуром, і не дивно, тому що саме чорний кіт тонко відчуває ауру людини, уловлює її думки, може визначити хворе місце, а також захищає свого володаря від усіх можливих вроків та псувань, відвертає від оселі блискавки. Кіт для мольфара - то своєрідний оберіг, "прикордонник" паралельних світів, він гармоніює простір у якому живе і творить чародій. Борони Боже бити чи знущатися над котом - за це неминуча кара і розплата. Якщо собака ще може господареві пробачити якесь неподобство, то кішки не зроблять цього ніколи, а звернуть усю свою магічну силу проти кривдника.

За типом енергій мольфарів можна класифікувати на "сонячних" та "місячних", а за різновидами діяльності на:

1) ВІЩУНІВ або ВОРОЖБИТІВ - ті, хто відгадують минуле і передбачають майбутнє;

2) ГРАДІВНИКІВ або ХМАРНИКІВ - ті, хто відвертають град і бурю;

3) ЗНАХАРІВ або ПРИМІВНИКІВ – ті, хто лікують недуги травами, заговорюють хвороби;

Про віщунів або ворожбитів писав народний дослідник Гуцульщини Антін Онищук: "Ворожбитом називають такого, що знає ворожити та відгадувати минувшину і будуще інтересованого, його родини, худоби і т.д. Ворожбит чи ворожка подивиться на долоню, загасить ватру, зіллє воску або олова і викладає інтересованому, хто заузєвсі на нього, яка висит на него придибашка, з чого йому паде щіскє. Коли прийде хтось в нещастє (худоба, процес, крадіж), то Ворожбит подає йому близші інформації про причини нещастя та як лихові зарадити".

Через незвичайні здібності та малочисельність мольфарів боялися й водночас цінували на селі, їх вважали посередниками між двома світами - явним і потойбічним, на них покладалася духовна відповідальність за село та його мешканців. У критичних ситуаціях саме в мольфара шукали порятунку, їх часто порівнювали з Богами. Доречно пригадати фрагмент із повісті "Тіні Забутих Предків", яку Михайло Коцюбинським написав на основі власних спостережень і досліджень: "З другого боку, на найближчім горбі, сусідив Юра. Про нього люди казали, що він богує. Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини, його боялись, але потребували усі…".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Де на Гуцульщині мольфарів шукати?

Цікаву інформацію про градівників подає у своїй монографії "Гуцульщина" Володимир Шухевич: "Градівник се такий чоловік, що знає відвертати град. Він разит (їсть раз на добу) на св. вечер, у вечеріх бере вечері непочитої з усего трішки, бере мітлу та кочергу, та з ним усїм обходит три рази свою хату и кличе: "Прошу тебе тучу, кріз тучу, прийди до мене пити, гуляти, весилити си, греміти, дудніти, бити, я тебе прошу". Потому входит у хату, набрану вечеру кладе у платинку и ховає будь-де, вона там має стояти до свйит великодніх, йик сховав, засїдає їсти, через цїлий чьис вечері не має ні до кого говорити. Перед свйитами великодніми купує у 9 крамницьих ладану по 1кр, приносит єго до дому, вісипає до тої платинки з вечерев, тай кладе верх дори осьвйитити. Потому ховає знов, аж доки туча не йде".

З градівниками або хмарниками пов’язаний запис з Бойківщини у "Приповідках" Івана Франка: "Хмарником називають чоловіка, що має вміть відганяти або насилати градів і хмари". Окремі джерела вказують, що хмарники є "природжені і вчені": "То йи такі природжені хмарники, що він до того знає. Так само як упир йи до молока".

Щодо знахарів, то як зазначав відомий український лінгвіст Броніслав Кобилянський: "...знахар рятує пошкодованих примівками та зіллям". Були серед них й такі, які могли покеровувати звіром: "Є такі знахарі, що наверне звір, куди хоче. Они мают припис тим орудувати. Они є так, як слуга у газди, тоти знахарі, над ними є росказники" (А.Онищук, 1909). Саме слово "знахар" відоме багатьом слов’янським мовам і в більшості випадків тлумачиться як - "народний лікар", який користується власними немедичними способами лікування: травами, обкурюванням, нашіптуваннями тощо. Деякі ентузіасти відзначають у слові "знахар" арійський корінь "хара", котрий позначає один із семи енергетичних центрів-чакр (від "чара" - життєдайна енергія) людини, кожна з яких є джерелом інформації про її організм.

Етимологія слова "мольфар" - досить складна і потребує ретельного вивчення. Адже слово не є сталим у своєму вжитку, слово видозмінюється, може мігрувати і тлумачитись різними народами, а також може складатися з різних фрагментів, уподібнюючись пазлу, який потрібно уміти мовознавцю правильно зібрати і розшифрувати. У даному випадку загальноприйнятої етимології щодо назви “мольфар” досі немає, тож спробуємо дати свою відповідь.

Якщо розкласти слово "мольфар" на склади, отримаємо:

- корінь [МОЛ’] - від сл. молва, молити, промовляти, мовити

- [АР] — з санскриту означає Сонце-світило. Наприклад, "АРІЙ" - білий, сонячний, золотий; "АР-РАТА" - сонцеподібна країна. Цікаво, що [АР] може переходити у [ЯР] - обидва значення тотожні солярному значенню Ярило-Сонце.

- [Ф] - на мою думку, зайва літера, яка додалась з часом внаслідок численних перефразів.

У висновку, що маємо? Початкове слово [МОЛАР] або [МОЛЯР] — той, хто молить, промовляє до Сонця, або іншими словами РАХМАН. Про рахманів на Гуцульщині відомо багато. Четвертої середи по Великодню гуцули відзначають Рахманський Великдень. В карпатських говірках назва "рахмани" вживається зі значенням - "досконалі істоти, добрі духи, посередники між небом і землею". Чимало санскритських топонімів збереглось на Гуцульщині, зокрема: Акришори - з санскриту "акр" - верхній, крайній; "шора" – лінія; Шешори – "шеша" - рівність, повторення; Терношори - "тер" – земля; Рушори - "ру" - Сонце, і т.д. Ні в українській, ні в румунській мові нічого подібного не виявлено. Тож, можливо, саме з арійської касти жерців Бога Сонця - РАХМАНІВ й походить рід карпатських мольфарів? На жаль, досі ніхто з науковців таких паралелей не проводив.

Вперше, питання про походження слова “мольфар” порушив український лінгвіст, мовознавець Броніслав Кобилянський, запропонувавши таке пояснення: „Староруське кореневе утворення МЪЛ (мълва, мълвити) + суфікс –аръ = молвар, той, що чаклує словом, замовлянням”. Згодом дослідник висловив інше припущення, вбачаючи „правдоподібний зв'язок з італійським (латинсько-романським) MALFARE - „чинити зло; злодіяння, злочин”, що можна пояснити свідомим намаганням церкви та її приспішників перетлумачити усе сакральне і утаємничене на зло, шкоду. Найближчі приклади: “гуцул” — бандит, “опришок” — рекетир, убивця і т.д.

Дехто лексему "мольфар" виводить з латинського "maleficus" - відьма, забуваючи, що "мольфар" - іменник чоловічого роду, на що вказує суфікс "-ар". Male — перекладається як жінка, ficus — рослина. Хоча, наприклад, дослідниця-лінгвіст Наталія Хобзей у своєму етнологічному словнику "Гуцульська міфологія" подає кореляти і жіночого роду: "Чаріуница, молфарка – то она говори, примовлайе. Она молоко видбирае і чоловіка може, али у нас цего нима. А так було, шо чоловік дітий лишиу". Бачимо, що тут слово "мольфарка" немає власної етимології і є похідним від чоловічого "мольфар", до того ж жінок, які відбирали молоко називали "босорканями". Тож, тут "мольфар" використовується просто як позначення до будь-яких негативних чаклунських дій, яке з'явилось значно пізніше, у християнські часи.

Цікаву аналогію з "мольфар" зустрічаємо у давньоруськім слові "молнія", себто грім, блискавка. Молот бога-громовержця Тора теж звався - "мьольнір". Більшість мольфарських обрядів пов'язано саме з громом. Дерево, уражене блискавкою — вважали священним, із нього виготовляли сакральні предмети – мольфи та гуцульські етнічні інструменти, які відрізнялися неабиякою гучністю та мелодизмом. Були у мольфарів і громові палиці, ними відганяли грозові хмари.

Як бачимо, мольфарство - то надзвичайна відповідальність, у першу чергу, перед собою, перед нащадками, перед своїм народом. Без відунів – світ втратить сенс, втратить цінності. Урешті-решт, мольфари - то наша автентика, це те, що робить нас унікальним і самобутнім народом, цікавим для світу. На жаль, сьогодні мольфарство занепадає. Немає кому хранити рідні Карпати. Останній відомий світові мольфар - Михайло Нечай помер 15 липня 2011 року у власному будинку від руки вбивці-шизофреніка. Зростає кількість тих, які шукають заробітку, а не покликання. Відання перетворюється на імітацію. Будемо сподіватися, що побільшає людей духовних, а не шарлатанів, бо мольфар - глибоко віруюча людина, яка дає світу зрозуміти одну істину: "Свято шануй рідних Богів і Предків, живи в злагоді з Природою і самим собою, чини по совісті, а якщо шукаєш Вищого Знання - пізнай себе...".

Віталій Креслав
Івано-Франківськ новини Івано-Франківська Івано-Франківськ мольфари Карпати
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
610 переглядів в січні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Туристичний потенціал Прикарпаття вперше представлять у Нью-Йорку на одній із провідних спеціалізованих виставок The New York Times Travel show. Українську експозицію на масштабному заході в американському мегаполісі, що триватиме з 25 до 27 січня, презентуватиме Агенція регіонального розвитку Івано-Франківської області, повідомляє Фіrtka.if.ua.  "Понад 32 тисячі гостей та професіоналів у галузі туризму відвідали The New York Times Travel show торік. Тож,...
Суспільство
Сьогодні, 22 січня, помер екс-голова Івано-Франківської обласної ради Василь Скрипничук. Про це "Галицькому Кореспонденту" стало відомо з власних джерел. Відомо також, що Василь Скрипничук протягом останніх кількох днів лежав у лікарні, але діагноз, з яким він потрапив у медичний заклад, наразі не розголошують. Скрипничук був головою Івано-Франківської обласної ради з 2012 року, а потім – її депутатом. 20 липня 2017 року був позбавлений депутатських повнов...
Кримінал
З прикарпатцями й надалі трапляється прикра халепа, а саме - потрапляння до пастки винахідливих та нахабних шахраїв. Так, 33-річний житель Івано-Франківська став жертвою шахраїв купуючи мобільний телефон через інтернет-сайт. Чоловік перерахував 12 тисяч 100 гривень шахраям, але мобільного пристрою так і не отримав, інформує  СК ГУНП в Івано-Франківській області. Також жертвою шахраїв стала 55-річна жителька Калуського району. До неї зателефонували нібито п...
Суспільство
Україна сьогодні відзначає значну дату в своїй історії. Адже 100 років тому був підписаний Акт про злуку УНР та ЗУНР. Тепер 22 січня у нас в країні відоме як День Соборності. В Івано-Франківську долучились до святкувань і цього року в місті вирішили створити 10-кілометровий ланцюг єднання. У 1919 році такий “живий ланцюг” об’єднав Львів та Київ. Нині тисячі франківців, взявшись за руки, сполучили дві протилежні частини міста (від вул. Тисменицької до Калус...
Кримінал
21 січня до поліції надійшла заява від 20-річного жителя Калуша, про те, що в нього викрали автомобіль. Заявник повідомив, що в період часу з 01:00 по 02:00 невідома особа незаконно заволоділа його автомобілем "Рено Кліо", який був припаркований біля під'їзду. Наразі правоохоронці шукають зловмисника, - інформує прес-служба ГУНП Івано-Франківської області. Читайте також:  Група осіб, які грабували автомобілі на Буковелі, чекатимуть на вирок у СІЗО
Суспільство
У закладах освіти та культури проведуть ряд заходів до вшанування героїв Крут та 90-і річниці створення ОУН. Про це сьогодні, 22 січня на щотижневій оперативній нараді у міського голови розповів начальник відділу внутрішньої політики Ігор Кінаш, інформує кореспондентка Бліц-Інфо. За його словами, до річниці бою під Крутами 27 січня у Меморіальному сквері проведуть вечір-реквієм «Крути, Крути не забути». Окрім того, велику кількість різноманітних годин пам'...
Суспільство
Одночасно заспівати Гімн України під час акції «Ланцюг єднання» запропонував сьогодні на оперативній нараді в міського голови начальник відділу внутрішньої політики Ігор Кінаш, інформує Правда.іф. Нагадаємо, що сьогодні, 22 січня, о 13.30 мешканців міста закликають вийти на вулиці Івано-Франківська і стати загальним ланцюгом, аби відзначити День Соборності. Усі дороги по маршруту ланцюга, перекриють на 5 хвилин. Орієнтовно о 13.45 усі учасники акції заспів...
Суспільство
Через грибок на першому поверсі Кривецького навчально-виховного комплексу, що на Богородчанщині, 260 школярів уже другий тиждень батьки не пускають на навчання. Інформують  КАРПАТИ. Читайте також:  В Калуші знаходиться неймовірна Ратуша з діючим годинником 1903 року. ФОТО
Пригоди
Пригода трапилася 21 січня  близько 06.40 в Косівському  районі села Город, повідомляє Управління з питань цивільного захисту населення З повідомлення стало відомо, що 37 - річний водій, житель села Соколівка, керуючи а/м "BMW X 5", рухаючись із села Соколівка в напрямку села Город, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення із а/м «КРАЗ», під керуванням...