На території нашого краю зроблено сенсаційні археологічні відкриття.
Про це повідомляє 0342.ua з посиланням на Галицький кореспондент.
Як свідчать результати розкопок, в часи пізньої кам’яної доби – палеоліту (40-10 тис. років тому) мамонти і носороги були звичними представниками «прикарпатської» фауни.
Цікава археологія Станиславівщини (фото) - фото 1
Так виглядали носороги 24 тис. роки тому
В 1927 році в селі Старуні при побудові озокеритної шахти на глибині 12,5 метрів були знайдені рештки мамонта, а на 5 метрів глибше – залишки шерстистого носорога, вік яких – 24 тис. років. Законсервовані озокеритом туші чудово збереглися: вперше в історії вчені побачили не тільки кістки, але також шкіру і внутрішні органи цих тварин.Кістки мамонтів неодноразово знаходили не тільки в Старуні. Так, в 1957 році в селі Новосільці Тлумацького району знайшли бивень мамонта довжиною 95 см та вагою 16 кг, а також зуб тварини вагою 4,5 кг.
1937 рік увійшов в історію світової археології. До села Крилоса, що біля Галича, влітку-восени 1937 року прибувало багато екскурсій, в окремі дні – до 5000 осіб. А приваблювали відвідувачів, за висловом репортерів, – «найважливіші за ціле сторіччя розкопки».
Тоді визначний український археолог Ярослав Пастернак виявив фундамент княжого Успенського собору, тобто місце розташування стародавнього Галича – столиці Галицько-Волинського королівства, яку до того часу безуспішно шукали вчені. Також в результаті розкопів знайдений кам’яний саркофаг, в якому був похований сам князь. Побіч саркофагу археологи відкопали поховання молодої жінки із золотою діадемою на чолі.
Розкопки дали можливість уявити, як виглядала в минулому столиця Галицької землі. Княжий Галич займав дуже вигідне топографічне положення, яке забезпечувало йому природну охорону: із заходу височіла Крилоська гора з крутими схилами, а зі сходу місто було захищене глибоким яром Мозолевого потоку. З південної сторони були насипані штучні земляні вали.
Саме місто було поділене на три укріплені райони, де мешкали різні соціальні верстви.
На самій верхівці Крилоської гори знаходився «Золотий тік» – княжий двір. Він був захищений ровом та валом, нижче від яких розміщувалася єпископська частина, де і були розташовані уже згадуваний Успенський собор та будинки духовенства. В цій частині міста містилася також торговиця. Єпископська частина столиці захищалася подвійною лінією ровів та валів.
Ще нижче знаходився посад, де розташовувалися двори купців та майстерні ремісників.
Незахищена частина столиці – Підгороддя – розмістилася на захід від Крилоської гори на двох берегах річки Лукви, притоки Дністра.
Загалом княжий Галич займав 40 квадратних кілометрів.
Фінансував розкопки Митрополит греко-католицької церкви Андрей Шептицький. Протягом трьох років він виділяв на потреби архелогів по 1000 злотих щорічно.
При згадці про трипільські племена читачі, певно, подумають про село Трипілля на Київщині, де вперше виявили залишки культури цих племен, а також про екс-президента Віктора Ющенка, над пристрастю якого до пам’яток трипільської доби піджартовувала вся Україна. Менше відомо, що на території нашої області знайдено понад 80 трипільських поселень, які датуються IV тис. до н.е.: в селі Незвисько Городенківського району, в селах Вікторів та Крилос Галицького району, в селі Олешків на Снятинщині тощо.
Згідно з останніми дослідженнями, трипільське поселення в селі Козино Галицького району датується початком V тис. до н. е., що є світовою сенсацією!
Трипільська культура – унікальне явище в історії людства. Без перебільшення, вона заклала основи людської цивілізації. Ще до будівництва перших єгипетських пірамід.
Трипільці перші поєднали землеробство з тваринництвом. Вони вирощували пшеницю, ячмінь і овес, розводили велику рогату худобу, свиней, овець і кіз, а биків і коней використовували як тяглову силу. Орали трипільці ралом, а жали серпами з дерева і рога з кременевими вставками. Вони першими в історії вирішили продовольчу проблему, першими почали будувати справжні будинки.
Трипільці виготовляли мальовану кераміку, мали каменярні, гончарні майстерні, плавильні печі та горни. Високого рівня у трипільців досягли металургія і металообробка, саме їхнім нововведенням було використання першого в історії цивілізації металу – міді.
Гончарство у трипільців виділилося в окрему галузь, ними було винайдено повільне гончарне коло. У трипільців з’явився перший ткацький верстат. Перший на Україні механічний пристрій – свердло для пророблення отворів у камені та дереві – з’явився також у трипільців.
Трипільська культура, яка поширювалася від Балкан і нинішньої Румунії до Подніпров’я і Причорномор’я, залишила по собі значні сліди в Україні. У килимарстві, гончарстві, вишиванках, писанках можна помітити багато геометричних та рослинних орнаментів, які виразно нагадують орнамент трипільської доби.
