Як відпочивають українські заробітчанки в Америці

Читайте всі історії з "Щоденника "вимушеного" емігранта"

Приїхала додому близько десятої вечора. Як на диво, і на рідкість, усі вдома. Шум, сміх і бадьорий настрій. Все решту залишається за дверима нашої «української печери» в Брукліні. Всі страхи, втоми, ностальгії... Всі невідомості і невпевненості в дні завтрашньому. Всі денні тривоги.

Сьогодні прийшов хто звідки – з прибирання, як я, з "хауз кіпінгу" (це практично те саме, що прибирання, просто з ширшими обов’язками, коли на тобі забезпечення «функціонування» всього будинку чи квартири). З кафе, з бебі-сіттингу... 

Нью-Йорк – місто, що вчить забувати. Не пам’ятати про те, що з тобою було ще годину тому, осмислювати, що з тобою в хвилину цю. А він просто не залишає часу на такі речі. Це місто вчить думати поточною секундою. А решти тобі і не треба, бо то вже буде зовсім інший час, і невідомо кому він належатиме завтра.

Читайте також: Як франківці шукають роботу в Америці

А решти тобі і не треба, бо то вже буде зовсім інший час, і невідомо кому він належатиме завтра.

Традиційно, місце зустрічі – кухня. Інша річ, якій тут також швидко вчишся – радіти присутності «тобі подібних». Ну, звісно, якщо ви в нормальних стосунках (бо буває різне). Цінувати короткі миті, коли «всі є». Бо тут навіть спільне сумісне проживання ще не гарантує тобі цієї можливості.

Часом бувають дискусії. Навіть, не дискусії, а своєрідні «виховні моменти». Від «заробітчан» зі стажем. Коли кожен вправляється в «тяжкості пережитого», згадуючи, що «довелося пройти». І чим важче, тим, по ходу, краще, тим ти крутіший. Чомусь ця категорія людей твоє природнє бажання висловити якісь речі, осмислити свої внутрішні відчуття і озвучити їх розцінює як «нарікання» і «скарження», нерозуміння «куди ти приїхала». Не маю найменшого бажання щось комусь доводити. Усвідомлення ситуації, прийняття факту «інакшості» з українськими реаліями, необхідність важкої праці – не виключає, в той же час, присутності у людині душі і її бажання щось казати. При чому, всі ці «досвідчені» й «америказовані» з року в рік множать свої затаєні образи на цілий світ і продовжують чорно гарувати, наче, їх до Америки прив’язано ланцюгами. 

П’ємо Jack Daniel’s і обговорюємо події дня, що минув – своєрідне словесне  змагання на тему «хто тяжче працював». Якщо сьогодні не дуже – беруться до уваги роки попередні. Тут це круто. Чим тяжче працюєш – тим більший респект. І, в той же час, всі нарікають на «тяжке життя», знову ж таки, тримаючись його, що є духу і мало не зубами. Ще одна парадоксальна незрозумілість мені тут.

Перші 50 доларів, зароблені в Америці

П’ємо Jack Daniel’s і обговорюємо події дня, що минув – своєрідне словесне  змагання на тему «хто тяжче працював».

Після третьої чарки вже ніхто й не пам’ятає про втому. Вирішуємо їхати на дискотеку. «На районі». Себто, у Брукліні.

Півгодини часу і денні «попелюшки» перетворюються на вечірніх принцес. Півгодини часу і в дівчатах, які стоять перед дзеркалом вже ніхто не впізнає тих, які ще вдень мили унітази, смажили в кафе омлети чи бавили чужих дітей. Затерті джинси змінюються на сукні Zara, Calvin Clein чи Michael Kors, а кеди – на 12 сантиметрові шпильки.

До речі, про одяг. Про нього теж можна багато говорити. І, мабуть, колись зупинюся детальніше. Наразі, лише скажу: те, що з вище переліченого в Україні вважається розкішшю, тут – цілком посередні лахи без особливої претензії на гламур. Ну так, дещо краще від H&M, чи Forever 21 (це я вже не згадую турецький «шик» нашого «п’ятачка», що по цінах, мабуть, не дуже поступається вищевказаному). Але, і не «бренди», за які в Україні деруть по кілька середньостатистичних зарплат. Ці речі тут далекі від Haute couture і цілком доступні, якщо маєш більш-менш стабільну роботу. Наголошу – не важливо яку. Роботу.

Те, що з вище переліченого в Україні вважається розкішшю, тут – цілком посередні лахи без особливої претензії на гламур.

І, мабуть, тому ніхто за цим особливо не женеться. Це в Україні бірка на твоєму светрі – цінність. Така вона вже, мабуть, психологія, «бідних суспільств» – виділитися, показатися, зарекомендуватися. Адже, чим менша купівельна спроможність – тим більше бажання продемонструвати свої можливості, лізучи з останньої шкіри. Тут – це просто речі, щоб носити. Причому, часто в людей у шафах одяг, з якого ті бірки навіть і не відриваються. Купили на розпродажі, а одягнути особливо і не було потреби – от і стоїть собі, чекає кращих часів. Звісно, тут теж є свої градації – і по якості і по цінах. Дизайнерські речі теж коштують не дешево. Я ж веду мову про те, що в Україні було захмарним, а тут – при бажанні, цілком досяжним.

Отже, викликаємо таксі, до речі, навіть не особливо потрібно переходити на англійську – можна російською, і хвилин за 10 і доларів за 40 – ми в бруклінському клубі. А тут уже думаю, яких би то слів дібрати, щоб охарактеризувати атмосферу. За вхід ми не платимо, бо там «свої хлопці». Фото робимо з усіх ракурсів, бо фотографує «Коля з Богородчан», дрінки не купуємо, бо пригощають.  І для цього не обов’язково обіцяти комусь «продовження вечора». Тут це цілком нормальна практика – просто так пригостити мохіто гарних дівчат (відразу згадуються франківські клуби, де «кавалери» ще не проти аби ти сама за нього і заплатила).

Фото робимо з усіх ракурсів, бо фотографує «Коля з Богородчан»

Вершиною ж всього цього мого знайомства з «Бруклін найт лайф» – повернення до часів як пише Карпа, «пубертатного періоду» дітей «перебудови», коли світ за вікном здавався великим і незбагненним, а все навколо чарівним і неземним. Середина 90-х. Іванушків тут ніхто не відміняв. Контингент клубу накриває ностальгією. Під пісню «Тополиный пух», зі словами «Дзєвушка, а ви аткуда іменно із Рассіі будете?» підходить знайомитись парубок. Мовчу, думаючи, що б то краще відповісти. Бо не сказала ще й слова, щоб дати парубкові можливість зробити висновок про мою національність. У них там, певне, в голові при зустрічі з дівчиною слов’янської зовнішності відразу запускається програма – «национальность – русская». Альтернативних варіантів нема. Пропоную вгадати. Цікаво – на скільки опцій його вистачить. Починає перелічувати російські міста, при чому, не великі – а щось на зразок районних центрів. Він би мучився ще довго, якби в наш «географічний квест» не втрутилися дівчата. Бо приїхало таксі додому.

Час збіг дуже швидко. Про втому вже не пам’ятав ніхто. Відчуття знову дивні. З одного боку, back to USSR, з іншого – ну якось вже так воно все по-мультяшному добродушно виглядало, що і не можеш розчаруватися ні в чому. Скажу відразу – Бруклінський клуб – то ще не клуб. Така собі «душевна складова» для робочого слов’янського люду (хоча, звісно, приходять не лише слов’яни). Клуби в Америці бувають різнопланові і різножанрові. На сьогодні з мене цілком вистачить і цього. А далі буде далі – Нью Йорк такий неохопний. Такий різний. В усьому – в тому числі, і у способах відпочинку. І, мабуть, у цьому (в тому числі) його така привабливість. Протягом одного дня ти здатен відчути увесь спектр емоцій – від розчарування до піднесення, від ненависті до захвату. Ти протягом кількох годин можеш втомитися і знов забути про втому, готова уже хоч наступної миті приступати до нової роботи. Ти п’ять хвилин тому ще хочеш плакати, а зараз уже смієшся і летиш літнім хайвеєм з узбеком за кермом таксі, обговорюючи з дівчатами, де б то в третій ночі поїсти, а чи замовити суші додому.

І так минає черговий день. Проноситься повз тебе як той хайвей, по якому ти щойно проїхала. І засинає разом з тобою, щоб уже за якихось кілька годин зустріти день наступний.

Івано-Франківськ новини Івано-Франківська франківці на заробітках в Америці франківчанка в Америці робота в Америці життя в Америці
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
1247 переглядів у квітні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Культура
Артефакт, якого не має жоден музей України, вивезли за межі країни, і науковці тепер просять посадовців допомогти у справі його повернення, пише Збруч Відповідне звернення на сайті "Музейний простір" опублікував відомий археолог та пам’яткоохоронець Максим Левада. Древній шолом вперше "засвітився" ще в липні 2017 року на аукціоні Violity. Людина під ніком Pislarij продала його за 50 тисяч 400 гривень. За його покупку конкурували 11 осіб, які загалом зробил...
Суспільство
За давньою українською традицією на Великдень діти дзвонили у дзвони. Цьогоріч таку традицію відновлять в Івано-Франківську. На Великдень у палаці Потоцьких встановлять дзвони, у які зможуть дзвонити всі охочі. Дзвони привезуть з резиденції Митрополита Андрея Шептицького у Підлютому, повідомили в Івано-Франківській Архієпархії УГКЦ.  Про відродження традиції під час засідання виконкому поінформував очільник проекту креативного розвитку Палацу Потоцьких Вол...
Суспільство
Під час візиту здійснювався моніторинг стану забезпечення прав вихованців на отримання відповідного рівня освіти та індивідуального розвитку, реалізації права на гідні умови проживання. У Рогатинській школі-інтернаті навчається 80 дітей з особливими освітніми потребами, 2 з яких діти, позбавлені батьківського піклування та 16 дітей з інвалідністю. Заклад справив на моніторів приємне враження, для дітей створені необхідні умови для навчання та виховання, за...
Суспільство
Дмитро Романишин у 2015 році воював на Донбасі, а нині викладає «Захист Вітчизни» у франківській школі № 19. Крім того, керує ГО «Спортивно-просвітницький центр «Каменяр». Ця громадська організація з 2014 року діє в Нижневі. У цьому селі чоловік народився, тут живуть його батьки. «Каменяр» організовує пробіги й літні табори, а назва вказує на Івана Франка, ідеї якого надихають активістів, пише “Репортер“. Крім того, Романишин привчає сільських дітей до спо...
Здоров'я
Впродовж травня за сприяння Управління охорони здоров’я Івано-Франківської міської ради, лікарі клініки «БРАСС. Здорова шкіра», лікарі-онкохірурги Обласного Прикарпатського Клінічного Онкологічного Центру та лікарі КНП «ЦПМКДД» проведуть ряд соціальних заходів, спрямованих на раннє виявлення онкологічних захворювань шкіри мешканців та гостей міста. Про це повідомили орагнізатори заходів. Зокрема, 9, 10 та 11 травня з 10 по 18 годину на Вічевому майдані  у...
Суспільство
Про це повідомив міський голова Руслан Марцінків на своїй сторінці у соціальній мережі. “Великі й малі, а головне – свідомі мешканці БАМу нині толокують та готують район до Великодніх свят! А ти вже прибрав у своєму дворі?” – написав Марцінків. Нагадаємо, що в загальноміській толоці взяли участь понад 2100 франківців.
Суспільство
У Соборі Святих Землі Української богослужіння розпочнеться о 07:45, а друга святкова літургія та освячення вербних гілок відбудеться о 10:00.
Суспільство
Про це в мережі повідомив директор комунального підприємства Віталій Бурко. За словами дорожників, через поганий стан дорожнього полотна на Незалежності від вулиць Нової до Залізничної та на залізничному мості було вирішено не проводити ямковий ремонт, а повністю зрізати верхній шар. Опісля - перестелити новий. Відтак, сьогодні працівники "МДК" провели роботи у районі вулиці Нова.
Культура
20 квітня о 18:00 відбулося відкриття галереї сучасного мистецтва «Детектор» та відкриття проекту «Blindman». Адреса: вулиця Сахарова, 23 ( 3 поверх, «Promprylad. Renovation») Автори проекту: Володимир Гавриш – художник, дизайнер, автор артбуків. Працював над тревелоґами Софії Яблонської та українськими виданнями романів Курта Воннеґута «Ґалапаґос» та «Буфонада». Андрій Беницький – редактор, сценарист, автор проектів «Теура. Софія Яблонська» та «Франко. Пе...
Спец проекты