Зашморг за тонкою межею. "Епідемія" самогубств на Прикарпатті

"Два роки тому 16-річний юнак зателефонував на гарячу лінію до правоохоронців і попросив, щоб приїхав патруль, адже він виявив труп. На питання чергового: "Кому належить труп?",  хлопчина відповів: "Мені".

"Ми мчали з Івано-Франківська на Косівщину, проте запізнилися... на якихось 10-20 хвилин. Тіло було ще теплим",  —  розчаровано розповідає Алла Бойчук,  керівник сектору молодіжної превенції ГУНП в Івано-Франківській області.

У випадку з цим хлопцем односельчани припускали, що юнак вкоротив собі віку, адже попередньо його звинуватили в підпалі стодоли. Суспільного тиску не витримала психіка молодика. 

За останні роки українці пережили політичний, військовий та економічний шок. Одним із наслідків стало зростання випадків самогубств серед дорослих та дітей. Не обминула ця «епідемія» й Прикарпаття.  Протягом 2014-2016 років в Івано-Франківській області зафіксовано 495 випадків самовільного вкорочення віку жителями регіону, 16 з яких скоєних дітьми.

запит1

Ледь не щодня в оперативній інформації, яку щоранку моніторять журналісти, є повідомлення про вдалу чи ні спробу самогубства в області. 0342.ua спробували зрозуміти та пояснити, чому українці, й зокрема прикарпатці, у багатовічній боротьбі між "боротися" і "здатися", обирають варіант №2.

Ми поспілкувалися із людьми, які в силу своїй професії чи покликання нерідко стикаються з категорією людей здатних на суїцид. 

«Справжнім жахом був 2015 рік, коли ми фіксували 10 випадків самогубств серед неповнолітніх. Цього ж року «лише» два здійснених самогубства та дві спроби. Серед найпоширеніших причин вкоротити собі віку у підлітків: проблеми в сім'ї, цькування в школі та нерозділене кохання», — продовжує пані Алла.

Батьки  виїжджають за кордон, залишаючи дітей "суспільними сиротами", яких все ж намагаються повноцінно виховати тітки чи бабусі, які апріорі не можуть замінити маму чи батька. Буває, що отримавши на свої плечі навантаження у вигляді виховання молодших братів чи сестер, старші не витримують і здаються.

В одному з "вдалих" випадків дівчинка написала у щоденнику, що сумує за мамою, їй не потрібні гроші, а потрібна мама». 

Спеціалісти відзначають небезпечну роль соціальних мереж. Дуже часто діти, особливо дівчата, залишають повідомлення на своїх сторінках, на кшталт: «Я нікому не потрібна, тому мою смерть ніхто не помітить».

«Вконтакті» існують закриті групи, де спілкуються потенційні самогубці. На стінах яких можна легко знайти інструкції з суїциду. Наприклад, як правильно різати вени, які пити медикаменти та яким чином зав'язувати мотузки для повішення. Або ж рекомендовано пройти своєрідну онлайн-гру, останнім кроком якої стане крок у світ потойбіччя.

"Періоди загострення самогубств – весна (березень) і осінь (вересень-жовтень)" – правоохоронці.

Варто розуміти, що є діти, які просто хочуть привернути увагу до себе, а є ті, які дійсно здійснюють самогубство. Це психологічно сильні особи, слабкі бояться йти до кінця.

Отець Володимир Вінтонів, настоятель храму св. Йоана Хрестителя, має досвід роботи із людьми, які хотіли здійснити самогубство, тому звертає увагу на більш ширший спектр проблеми.

«Суїцид – це наслідок. Первинна проблема – різке падіння і без того невисокого рівня життя в Україні. Люди не здатні повноцінно жити, отримуючи заробітну плату у розмірі 100-150 доларів. Працівник на Заході такі гроші заробляє за день. Українці, які не можуть виїхати за кордон, виживають, а не живуть.  Від економічних криз та конфліктів завжди страждають найменш захищені верстви населення», — каже він.

"Щодо самогубств серед дітей, то тут важливими є два фактори: вплив молодіжних субкультур та проблеми в сім'ї. Через постійну роботу, батьки, в кращому випадку, менше приділяють уваги дітям, а в гіршому, спрямовують негатив, отриманий під час робочого дня, на своє чадо", – аргументує священнослужитель.

За словами отця Володимира, люди, які хочуть зробити суїцид, часто сигналізують про це, деякі навіть відкрито говорять. Важливо почути їх. Якщо за певною людиною помітні нахили до самогубства, то варто діяти радикально. Тобто, залучати кваліфікованих психіатрів чи психологів.

До категорії потенційних самогубців Отець додає й важкохворих людей, які втомившись від повсякденного болю, приймають рішення покінчити життя самогубством. Для таких осіб хорошим виходом є інформування про хоспіси, де про них можуть потурбуватися.

Психолог Ірина Волощук розповідає про ще одну причину дитячих самогубств, а саме – залежність від комп’ютерних ігор та віртуального простору. Підлітки, стикаючись із проявами та негараздами реального життя, нерідко виявляються не готовими долати проблеми.

У нас зараз смерть повсюди. Йде війна, гинуть військові, культивується смерть в кіно та іграх.

«Психіка дорослих проходить певну адаптацію, дітям ж складніше витримувати труднощі. Тому, самогубство вони бачать, як вихід із ситуації»,  —  пояснює вона.

Пані Ірина відзначає масштаби психологічних проблем у дітей, але більшість батьків не звертаються по допомогу до спеціалістів. Певна робота починається, коли вчителі в школі помічають якісь зміни у поведінці школяра. Наприклад, некерованість чи надмірна апатія до всього.

Шкільні психологи намагаються оминати тему самогубств у спілкуванні з дітьми, адже є ризик, що це може спровокувати тих осіб, які мають певні психологічні проблеми.

У підсумку експерти кажуть, що увага до близьких – найдієвіший засіб у боротьбі з цим страшним явищем.