Завтра на вулиці Довгій відкриють нову меморіальну дошку

Таким чином місто вшанує пам'ять подружжя Вінтонів — політв'язнів радянських таборів та визначних громадських діячів, які проживали в будинку за адресою вул. Довга, 83.

Встановлення анотаційної дошки проходить в рамках програми "Івано-Франківськ — місто героїв". Початок урочистого відкриття об 11:00.

Довідкова інформація: 

Богдан-Зеновій Іванович Вінтонів
Богдан-Зеновій Іванович Вінтонів народився 13 серпня 1926 року в м. Станиславів (Івано-Франківськ). Батько – Вінтонів Іван Пантелеєвич, уродженець м. Станиславів, проживав на вул. Довга (будинок знаходився на місці теперішньої ЦНІП). Мати – Вінтонів (з дому Принхан) Пелагея Григорівна (з Гірки). Проживала сім’я Вінтонівих в м. Станіслав, вул. Надрічна, 8/1.   Іван Вінтонів закінчив гімназію, працював колійовцем і утримував сім’ю, що складалась з дружини Пелагеї, доньок Євгенії Вінтонів (Артамошкіна), Ярослави Вінтонів (Двулят), Божени Вінтонів (Русанова).
Богдан Вінтонів навчався в початковій школі в м. Станіслав, де прийняв перше причастя 11.06.1936 р. о. Юліан Вальницький. Згодом – навчання у гімназії та вступ у фармакологічну школу, де і став членом ОУН, писав і розповсюджував листівки на патріотичні теми у боротьбі як із німецькими, так і з російськими окупантами.  
У травні 1948 року, виконуючи завдання ОУН, придбав і передав у боївку друкарську машинку. В будинку сім’ї Вінтонівих на вул. Надрічній, 8 в м. Станіславі був державний архів УПА. 
1 листопада 1948 року був арештований НКВД. 5 березня 1949 року воєнним трибуналом НКВД Станіславської області був засуджений по статті 20-54-Іа до 10 років позбавлення волі і статті 54ІІ УК УССР з конфіскацією майна. Покарання відбував у Воркуті працюючи в шахтах. 
Звільнений 12 червня 1956 року. Утримувався під стражею 7 років 7 місяців 11 днів. Реабілітований Богдан Вінтонів прокуратурою Івано-Франківської області 17 квітня 1991 року (№ 1032/91). Така ж участь наздогнала цілу сім’ю Вінтонівих. 
Батько Богдана Вінтоніва, Іван Пантелеєвич Вінтонів, був також заарештований і засуджений трибуналом на 10 років. Покарання відбував у Казахській ССР в м. Джезкадган. Туди ж етаповано заарештованих двох сестер Богдана Вінтоніва: Євгенію та Ярославу Вінтонів (1923 р. н., в заміжжі Двулят), яка в дорозі примерзла до лавки і захворіла на бронхіальну астму. Коли батько, Вінтонів Іван, по тюремній пошті дізнався, що в лазареті по приїзді лежить його хвора донька, то намагався віддавати свій пайок, щоб хвора і знесилена донька вижила. Але невдовзі про це дізналося тюремне начальство і батька з донькою роз’єднали, а через хворобу Ярослава Вінтонів першою повернулась до Станіслава.
Друга сестра Богдана, Євгенія Вінтонів (1920 р. н.), навчалась у гімназії та медінституті, добре знала німецьку мову, також була членом ОУН і виконувала доручену їй роботу передаючи здобуту інформацію хлопцям в ліс. За це й була заарештована за статтею 20-54-Іа до 10 років ув’язнення. Покарання відбувала в Казахській ССР, приймала участь в масштабному Кінгірському повстанні, в якому загинуло багато засуджених політв’язнів. Їх живими давили танками, а нутрощі після цього намотувались на ланцюги танків. Євгенія Вінтонів брала активну участь у підготовці і безпосередньо у самому повстанні. Вона кинулась із пляшкою з горючою рідиною під танк, але Євгенію врятував від смерті і відтягнув у траншею її майбутній чоловік, який також був політв’язнем – Сергій Артамошкін. Він з першого курсу пішов добровольцем на фронт і попав у полон до німців, які проводили досліди над полоненими чоловіками, роблячи їх безплідними. Після звільнення Євгенія Вінтонів і Сергій Артамошкін одружились, дітей у цієї сім’ї не було. 
Мати Богдана Вінтоніва, Палагея Григорівна Вінтонів з донькою Боженою Іванівною Вінтонів (1945 р. н.), якій було на той час 3 роки, вивезли на поселення в Красноярський край на Абакан. З ешелону жінок з дітьми викинули на сніг, де не було нічого підготовленого для життя людей. Тому нещасні жінки утворювали коло, всередину кола ховали дітей і своїми тілами їх зігрівали. Інша група жінок вирубувала в снігу землянки і матері так чергувались, щоб вижили діти. Потім вже валили ліс і будували зруби. 
Лілія Сліпенчук (донька Богдана Вінтоніва), бачила під шкірою на руках у бабусі дротики, які хірурги вже після повернення до Станіслава відмовлялись витягати, бо вважали, що з ними вона вже буде помирати. 
Будинок Вінтонівих, коли вивезли всю сім’ю, конфіскували і поселили туди приїжджого міліціонера з сім’єю. Після звільнення, члени сім’ї Вінтонівих по черзі стали повертатись додому в м. Станіслав, а жити не було де. Їх не прописували, неможливо було зняти житло і влаштуватись на роботу.
Батьки Богдана Вінтоніва орендували житло біля вокзалу і лише в 1963 році їхній будинок віддали. Богдан Вінтонів у Воркуті познайомився і покохав таку ж політув’язнену Оксану Зенюк, землячку із Станіслава. 20 вересня 1956 року вони одружились. Ще у Воркуті у них народилась 15 грудня 1957 року єдина донька Лілія Богданівна Сліпенчук, яка і зараз проживає в м. Івано-Франківськ за адресою вул. Довга, 83/29. Лілія Сліпенчук має двоє дітей: син Ростислав Володимирович Сліпенчук (1980 р. н.) та донька Юлія Володимирівна Сліпенчук (1988 р. н.). 
Внуків до безтями любили бабуся та дідусь - Оксана та Богдан Вінтоніви, - і мріяли, що вони будуть жити у вільній, багатій, перспективній державі Україні. Внуки також виросли патріотами своєї Батьківщини, як їхні бабуся та дідусь. 
Богдан Іванович Вінтонів був членом організації політв’язнів та організації «Меморіал». Після звільнення і повернення до Станіслава працював майстром художньо-виробничого комбінату, часто хворів. Помер 6 травня 2005 року у м. Івано-Франківськ, похований на цвинтарі у Княгинині. Проживала сім’я Вінтонівих за адресою: вул. Довга, 83/32, м. Івано-Франківськ.
Оксана Володимирівна Вінтонів (з дому Зенюк)
Народилась Оксана Володимирівна Вінтонів (з дому Зенюк) 23 лютого 1926 року в м. Станіслав (Івано-Франківськ). 
Батько Оксани, Зенюк Володимир Теодорович (05.10.1899 – 07.10.1942), закінчив гімназію і працював в страховій компанії «Дністер». Бабуся по батьковій лінії – Зенюк Стефанія Каролівна (09.06.1877 – 06.1963). Мати – Зенюк Марія Кирилівна (з дому Шевчук) народилася 13.01.1895. Брат – Зенюк Ярослав Володимирович (04.12.1922). Дідусь по материнській лінії, Шевчук Кирило, був членом повітової господарської Ради ЗУНР в м. Станіслав.
Сім’я проживала на Майзлях у м. Станіслав по вул. Сапіжинського, 229 (тепер Незалежності), але під час війни будинок був зруйнований бомбою, тому змушені переїхати у бабусину хату на вул. Котляревського, 3.
3 вересня 1932 р. Оксана Вінтонів (Зенюк) відвідувала дитячий садочок на Майзлях, який опікували союзянки, а виховательками були: Урсакі Ярослава, Кшановська Стефанія та лікар Грубельний. У 1933 вступила в семикласову школу управ при приватній учительській жіночій семінарії сестер Василіянок у Станіславові.
Перше причастя прийняла в 1936 році. Далі навчалась в гімназії, де учнями було 40 хлопців і 5 дівчат. Директором гімназії був Левицький О., а катехитом о. Володимир Микитюк. Обидва за Першої світової війни – сотники УГА.
Головною організацією в гімназії була «Виховна спілка української молоді», центр якої знаходився у Львові (ВСУМ). Офіційно ця організація не була дозволена німецькими окупантами, але вона існувала і навіть мала свою бібліотеку. У ВСУМі були 3 курені (2 хлопчачі і 1 дівчачий). Влітку, як і пластуни, їздили в табори, де проводились вишколи.
В гімназії діяла законспірована сітка ОУН-юнацтво, до якої, втім, належало небагато учнів. Першою в класі членом ОУН стала Віра Олійник, яка потім і була провідником Оксани Вінтонів (Зенюк). 
14 жовтня 1943 року в драмтеатрі відбулась оперета Барнича «Шаріка» - німці провели облаву, серед арештованих були і гімназисти, і студенти, і двоюрідний брат Павлівський з Верхнього Угринова. У листопаді відбувся відкритий суд та розстріл на вул. Страчених (всього 27 хлопців). Після цієї події Оксана Вінтонів (Зенюк) теж стала членом ОУН, щоб служити своєму народові та боротись як з німецькими фашистами, так і з російською окупацією. Вона ознайомилась з програмою українського націоналіста, склала присягу, отримала псевдо «Софійка» і займалась розповсюдженням літератури.
У зв’язку зі специфікою діяльності в ОУН, тобто оперативною роботою, - влаштувалась на роботу в аптекуправління бухгалтером, щоб мати доступ до придбання медикаментів, які або передавала оунівцям в ліс, або перевозила на ровері до сіл, а звідти ліки вже передавались в боївки УПА. 
28.02.1945 р. Оксану Вінтонів (Зенюк) заарештовано слідчим УКТБ по Станіславській області - старшим лейтенантом Лоскутовим, який звинуватив її в приналежності до контрреволюційної організації, знав її псевдо «Софійка» і те, що вона була розвідником по м. Станіслав. На підставі цього було проведено обшук на вул. Котляревського, 3 у м. Станіславі. Слідчі дії вів лейтенант Мєняєв та старший лейтенант держбезпеки Гостєв, узгодив та підписав  начальник УНКГБ – полковник держбезпеки Акідінов.
13 липня 1945 року воєнним трибуналом військ НКВД Станіславської області була засуджена строком на 10 років за статею 20-54-Іа УК УССР з позбавленням в правах на 5 років. Перебувала в місцях позбавлення волі 9 років 8 місяців та 5 днів (28.02.1945 – 03.11.1954) та ще 1 рік 6 місяців і 5 днів на поселенні. Покарання відбувала в Комі АССР м. Воркута, де проводила боротьбу за права політв’язнів. Вимогами було: 
1)покращення побутових умов (кишіли воші та блощиці, а мокрий одяг після важкої праці не висихав);
2)полегшення роботи (жінки на лісовалах травмувались і ледь допрацьовували до вечора);
3)покращення харчування  (з їжі була буланда з тюльки, кусок кліба і 0,5 склянки води, щоб постійно хотілося пити, а за будь-яке порушення – карцер і півпайка їжі);
4)дозвіл писати та отримувати листи раз на місяць (тобто 12 листів на рік);
5)заборона на нашивки номеру на одязі.
Під час такої боротьби і заворушень було розстріляно багато людей, але все ж таки їхні вимоги були відправлені у Москву і режим хоч трішки послабився. 
На поселення до Оксани Вінтонів приїжджала її хвора на рак мати Марія Зенюк, адже знала що більше не побачить доньки. Там же, на засланні у Воркуті, Оксана Вінтонів (Зенюк) зустріла свого майбутнього чоловіка Вінтонів Богдана-Зеновія Івановича, який народився у Станіславі 13 серпня 1926 і також відбував покарання як політв’язень. 
Одружились Оксана та Богдан-Зеновій 20.09.1956 року, а 15 грудня 1957 року у них в м. Воркута народилася єдина донька Лілія Вінтонів (в заміжжі Сліпенчук). Після повернення до Станіслава Оксана Вінтонів вступила в Республіканський технологічний технікум по спеціальності бухгалтерський облік промислових товарів та закінчила навчання 4 липня 1967 року. До виходу на пенсію пропрацювала головним бухгалтером обласної психоневрологічної клінічної лікарні № 1 на вул. Млинарській, 21.
Оксана Вінтонів до останніх днів, навіть за важкої хвороби, була активним членом Союзу Українок, організації політв’язнів та «Меморіал». Також входила в товариство української мови «Просвіта», в якій була активним учасником у проведенні різноманітних заходів, акцій, пошуку матеріалів, а також виступала перед школярами та гімназистами. Кожної неділі ходила до церкви на Майзлях, у побудові та зборі коштів на побудову якої активно долучався свого часу батько Оксани – Володимир Зенюк.
Оксана Вінтонів реабілітована 17 квітня 1991 року прокуратурою Івано-Франківської області (№669-92).  Померла 28 червня 2010 року на День Конституції вже незалежної України. Похована в м. Івано-Франківську на цвинтарі в Княгинині. 
За роки діяльності Оксана Вінтонів нагороджена подяками від Управи союзу Українок,  Крайової управи братства ОУН-УПА Карпатського краю, Союзу українок, організації «Меморіал».
Івано-Франківськ новиниІвано-Франківська анотаційнадошка подружжяВінтонів.відкриття
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
185 переглядів у травні
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
О 10:00 він прибуде до Верховної Ради України, яка на той момент відкриє урочисте засідання. І вже за декілька хвилин розпочне складати присягу на вірність українському народові. Такий порядок вступу на пост Президента України передбачений Статтею 104 Конституції України, а також Регламентом Верховної Ради України. Але що на додачу планує Володимир Зеленський, якими фактами запам'ятались попередні інавгурації і як це відбувається в інших країнах - розповім...
Суспільство
Подія відбулась у Маріїнському парку.  Українські військові присягнули на вірність новому президенту України як Верховному головнокомандувачу.
Політика
Новообраний президент України Володимир Зеленський склав присягу на вірність народу України. Присягу було складено за традицією, клятвою і рукопокладанням на Пересопницьке Євангеліє. Складання присяги відбулося в присутності численних гостей і народних депутатів у залі Верховної Ради. З рук голови КСУ Наталії Шаптали він отримав Знак Президента України, Гербову печатку Президента України, Булаву Президента України, перед цим голова ЦВК Тетяна Сліпачук вруч...
Суспільство
Смертельна дорожньо-транспортна пригода сталася близько півночі в неділю, 19 травня. О 23.52 в селі Боднарів Калуського рйону 25-річний водій автомобіля BMW 320, житель Івано-Франківська, вчинив наїзд на пішохода, інформують "Вікна" з посиланням на управління цивільного захисту Івано-Франківської ОДА. Від отриманих травм чоловік загинув на місці ДТП. Загиблим виявився місцевий мешканець, 1969 року народження. Подробиць смертельної аварії поки що немає.
Культура
В рамках програми заплановані фестиваль мистецтва та науково-практична конференція “Коло Вінценза”. Про це повідомили у Верховинській районній раді, пишуть на  Дзеркало медіа.“Ідея форуму полягає у відродженні літньої культурної української столиці – Верховинщини на Івано-Франківщині.Форум покликаний не лише розкрити різноманіття культури Карпат, але й зібрати інтелектуальних лідерів Східної та Центральної Європи, адже Україна є однією з країн, яка підписа...
Пригоди
Нещодавно  в Івано-Франківському міському суді було винесено вирок у справі про крадіжки в магазині алкогольних напоїв. Інцидент стався восени минулого року. Жінка зайшла до приміщення супермаркету і скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, викрала з виставкового стелажу одну пляшку алкогольного напою “Bacardi” вартістю 351грн. 92коп. і втекла з магазину. Через декілька годин жінка повернулась за добавкою. Вона ще раз викрала пляшку “Bacardi...
Пригоди
Сьогодні, близько 9:10, на повороті вулиць Мельника-Сахарова легковик в'їхав у тролейбус №6. Про це повідомила журналістка БРІЗ з місця події.  В ДТП ніхто не постраждав. На місці аварії можливі затори. Деталі згодом.
Пригоди
Через сильні дощі вже "плавали" Тисмениця, Ямниця, Калуш, Микуличин, Яремче, Рогатинщина. На сторінці гірських рятувальників Прикарпаття виклали відео затоплених населених пунктів.  Нагадаємо, лише за останню добу у Калуші вода підтопила три вулиці, у селі на Рогатинщині - 22 двори Також 18 травня рятувальники надавали допомогу: - 18.05.2019 о 12.33 год. Яремчанська МР, с. Микуличин, вул. Грушевського. Відділенням ДПРЧ-9 відкачувало воду з  території прива...
Суспільство
“Місто – це історія та сучасність. Івано-Франківську – 357!”,- підписав відео Руслан Марцінків.
Новини по темі
У Верховині відбудеться Міжнародний форум “Via Carpatia – 2019” та гуцульське свято “Полонинське літо”
Зразковий театр танцю «Фламінго» — переможець танцювального олімпу
У Франківському драмтеатрі режисер Жуль Одрі представив "Калігулу". ФОТО
У Коломиї видали перші листівки з жартівливими коломийками (фото)
Україна виступила на Євробаченні
Google вже спрогнозував переможця «Євробачення»
У Франківську пройшов музичний проект «Голос дитячого серця» (фоторепортаж)
У Франківську відзначили найкращих працівників музеїв (ФОТО)
Кімнату-музей «Історії визвольних змагань українців» відкрили у Коломийському навчально-науковому інституті
Активісти відновлюють маркування туристичних маршрутів на Яремчанщині (ФОТО)