Франківець зібрав величезну колекцію пташиних гнізд. ФОТО

Директор івано-франківського краєзнавчого музею зібрав колекцію пташиних гнізд.

Ярослав Штиркало — орнітолог за фахом. Про гнізда й про пернатих мешканцiв цих «хаток» може розповiдати годинами. Його колекція знаходиться в івано-франківському краєзнавчому музеї. Щоправда зараз усі гнізда заховані у фондах, але розповісти і показати багато цікавого на світлинах чоловік залюбки погодився. 

— Пане Ярославе, чому і як Ви зацікавилися птахами?

Відколи себе пам’ятаю любив дивитися у небо та спостерігати за пернатими. Уже в школі, десь у класі сьомому почав цікавитися видами птахів, їхніми гніздами, читати, спостерігати й вивчати, що і як вони їдять, де оселяються, як виводять пташенят. Така любов до птахів привела мене на біологічний факультет Львівського університету. А далі — почав працювати та вже кілька років збираю гнізда.

—  Не таємниця, що маєте колекцію з кількох десятків гнізд,  де  Ви їх збирали?

Понад 50 гнiзд зiбранi в нашій області. Звiсно, це не вся багата палiтра пташиних жител, якi характернi для нашого краю. Адже на Прикарпаттi є близько 200 видiв птахів, чимало й червонокнижних. Гнізда я збирав біля річок, на полях, серед трав і звісно, на деревах. Зняти гніздо непросто, адже треба, аби воно було цілісним, при транспортування воно може й розпастися, тому треба бути дуже обережним. Надалі ніякої «консервації» гнізда не потребують. Їх варто зберігати у сухих і провітрюваних приміщеннях, бажано помістити у просторі коробки та зайвий раз не чіпати руками. Так можна зберегти гніздо надовго. Моя колекція наразі знаходиться у краєзнавчому музеї. Часто ми її виставляємо, щоправда у вітринах за склом, бо у нас дуже багато відвідувачів, і хтозна чи хтось надміру цікавий не візьметься розкладати гніздо по гілочках. Тому мусимо гнізда берегти.

На Прикарпаттi є близько 200 видiв птахів, чимало й червонокнижних. 

— Чи гуманно забирати у птаха гніздо, адже фактично Ви руйнуєте його житло?

Гнiзда для колекцiй природознавцi збирають наприкiнцi лiта або восени, тодi, коли птахiв, а тим паче пташенят, там уже немає. Як правило, до своїх жител бiльшiсть пернатих уже не повертаються. А щороку будують новi. І скажу вам, що взяти гніздо — справа нелегка. Так навіть важко  збирати «хатки» птахiв, якi гнiздяться або на землi, або на невисоких кущах i низьких деревах. А виявити пернатих, якi там живуть, i визначити час, коли вони покидають мiсце свого тимчасового прихистку, ще важче. Цi гнiзда добряче замаскованi, адже ворогiв у таких птахiв вистачає. Це й гризуни, й більші птахи, й різні тварини. Вони руйнують гнiзда, з'їдають яйця та пташенят. Отож тi птахи, якi влаштовуються у, здавалося б, доступних мiсцях, майже себе не виявляють.

Пернатi, що оселяються помiж травами, також майстерно маскують свої гнiзда. Навiть пiсля кiлькох годин спостережень важко визначити, де саме їх «житло», адже пташки, прилетiвши на мiсце проживання, не йдуть одразу до дiточок, а стають за кiлька метрiв вiд них. I лишень згодом потроху наближаються до пташенят.

Пташки, прилетiвши на мiсце проживання, не йдуть одразу до дiточок, а стають за кiлька метрiв вiд них

— Які найоригінальніші екземпляри у Вашій збірні?

Та кожне гніздо оригінальне (сміється). Ось візьмемо таку, наприклад, просту й звичну пташку як сорока. Про неї всі добре знають. А ось її гніздо — дуже цікаве. Воно неправильної кулястої форми зі своєрідним «дашком» із гілок, що захищає і самих птахів, і найголовніше — маленьких сорочат. Ось одне із сорочих гнізд моєї колекції має в діаметрі пiвметра, 80  сантиметрiв заввишки. І все зроблене  з... алюмiнiєвих дротiв, а iнше — взагалi з рибальських сiток.

Дуже оригінальне гнiздо ремеза, пташки з родини товстодзьобих синиць. Воно біле й ззовнi дещо нагадує велику дитячу рукавичку. Ремез оселяється в прибережнiй зонi та будує гнiзда, як правило, на вербах. Звисаючi гiлки птах обплутує сухими травинками та павутиною, якi перед тим  розминає дзьобом i лапками. З них робиться так званий каркас. На нього накладається пух з очерету. Ця конструкцiя настiльки мiцна, що не прогинається пiд вагою самого птаха та його дiток. Вхiд у гнiздо — збоку. До своєї хатинки ремез залiтає знизу. Заслуговує на увагу й гніздо очеретянки. Ця птаха шукає зарості очерету. Бере дзьобиком кілька стебелинок та будує чашкоподібну «хатку».

Гніздо Ремеза

Гніздо Очеретянки

А є такі гнізда, які не можна взяти, але вони також дуже цікаві. Так голуба рибалочка, пташка, що трохи більша за горобця, яка оселяється біля невели­ких річок, озер, потоків з бе­реговими урвищами, вириває гніздо у берегах. А вистеляє гніздо кістками дрібної риби, яку птаха їсть. У норах гніздиться й голуба бджолоїдка та берегова ластівка. Хотілося би взяти гніздо білого лелеки. Але це також неможливо, бо окремі з них до двох метрів в діаметрі, а важать близько…півтонни. Та й лелеки не покидають своїх гнізд, а щороку повертаються до «домівок» і добудовують, добудовують…

Окремі з них до двох метрів в діаметрі, а важать близько…півтонни

— Чи є в нашій області якісь програми зі збереження пташиних гнізд?

Гнізда оберігають насамперед у Національних природних парках, заповідниках, у лісництвах. Є окремі й сільській ініціативи. Ось наприклад, у селі Блюдники Галицкого району є своя програма зі збереження лелек. Це село здавна називають лелечою столицею Івано-Франківщини. Чимало ініціатив зі збереження гнізд і птахів виявляють учителі, учні, працівники шкільних екологічних станції, керівники природничих гуртків. На це не особливо виділяються якісь кошти. Казати про гроші на збереження птахів можна лише коли це частина програми у Нацпарках, заповідниках, все інше — добра воля людей.