• Головна
  • Все йде по колу. Які пристрасті вирували на виборах в Прикарпатті століття тому
16:45, 9 квітня 2019 р.

Все йде по колу. Які пристрасті вирували на виборах в Прикарпатті століття тому

Все йде по колу. Які пристрасті вирували на виборах в Прикарпатті століття тому

На виборах до австрійського парламенту (Державної Ради) у 1907 році в Станіславові (тепер – Івано-Франківськ) ледь не переміг представник партії сіоністів, колишній міський рабин Маркус Брауде. Авторитетний юдейський проповідник несподівано випередив обох «польських» кандидатів – чинного посла Павла Ствертню та так званого «польського» єврея, підприємця Едмунда Рауха.

Все йде по колу. Які пристрасті вирували на виборах в Прикарпатті століття тому, фото-1

Як тепер, так і тоді кандидатів на виборах було – не проштовхнутися. А втім, серед того натовпу вирізнялися головні конкуренти: чинний посол до рейхсрату, представник польської національно-демократичної партії («ендеків») Павел Ствертня, асимільований (чи, як тоді казали, «польський») єврей Едмунд Раух і представник партії сіоністів, яка тоді вперше взяла участь у виборах, доктор Маркус Брауде – колишній рабин, який донедавна проповідував у тутешній поступовій (реформаторській) синагозі.

Все йде по колу. Які пристрасті вирували на виборах в Прикарпатті століття тому, фото-2

Сіоніст Маркус Брауде мав значний авторитет серед станіславівських євреїв. Цей юдейський проповідник  походив із дуже-дуже давніх рабинських родин. Його батько, Лейб Брауде, був прямим нащадком чеського рабина Абрагама Брауде (1650-1717), автора релігійного трактату «Ешель Абрагам». Інша гілка цього роду вела до славетного вільнюського рабина Йошуа Гешля. Мати Маркуса Брауде була донькою львівського рабина Гірша Орнштайна, предком якого був кабаліст і краківський рабин Ашер Лемль, померлий 1541 року.

Маркус від шести років перебував під впливом свого енергійного дідуся. З дідового дозволу він, окрім ортодоксальної юдейської науки, здобув і загальну освіту, причому і в реальній школі, і в гімназії іспити щоразу складав екстерном і з відзнакою. Поглиблювати знання подався до Берліна, де вступив одночасно і до ортодоксальної рабинської семінарії, і на філософський факультет університету. Згодом він склав іспити на доктора філософії, а його докторська робота «Початки теорії пізнання» 1899 року вийшла друком у Львові.

У процесі навчання Маркус Брауде сильно перейнявся ідеями сіонізму, тож ще в Берліні заснував товариство «Сафа берура», яке дбало про розвиток рідної мови – івриту. Окрім того, він був серед засновників сіоністського товариства «Юнг-Ізраель», яке навіть представляв на славнозвісному першому конгресі сіоністів у Базелі (1897).

1 червня 1900 року Маркус Брауде обійняв посаду рабина в поступовій синагозі (темплі) Станіславова. І хоча йому не вдалося здобути прихильність асимільованих («польських») євреїв, які займали в храмі перші лавки і до яких належала майже вся тогочасна єврейська еліта міста на чолі з бургомістром Артуром Німгіном, але на його проповіді сходилися з вулиці молоді люди, які потім на тій же вулиці переказували зміст його казань.

Коли через активну громадсько-політичну позицію Маркуса Брауде відсторонили від посади станіславівського рабина, він 6 квітня 1907 року виголосив прощальну проповідь, послухати яку зійшовся велелюдний натовп, заповнивши цілу площу перед синагогою. Після промови її автору влаштували овацію і потім супроводжували його оплесками аж додому.

А вже майже через місяць Маркус Брауде повернувся до Станіславова як висуванець сіоністів на парламентських виборах. Його приїзд перетворився на справжній тріумфальний похід. Як зауважила місцева газета «Кур’єр Станіславівський», доктора Брауде зустрічали «як визволителя єврейського народу з польської неволі». Стихійна маніфестація почалася ще біля вокзалу, куди потягом зі Львова прибув колишній ребе. Натовп, над яким майоріли плакати з написами німецькою та на ідиш «Вибирай доктора Брауде!», супроводжував його аж до приміщення товариства «Ерец-Ісраель» на вулиці Липовій (тепер – вулиця Шевченка). Там відбулося віче, яке постановило підтримати кандидатуру Маркуса Брауде на посла до парламенту від міста Станиславова.

Кандидатурою, яка мала відібрати голоси у Брауде, став прихильник асиміляції євреїв із тогочасним «польським світом», комерсант (торговець шкурами, власник парового млина та патенту на торгівлю алкоголем) Едмунд Раух. Головним своїм завданням у парламенті кандидат Раух назвав проведення податкової реформи, яка передбачала би, зокрема, підвищення рівня річного заробітку, з якого нараховується податок з прибутку, з 1200 корон річно до 2000 корон. Завдяки цьому більшість службовців й урядників, які отримували у той час середню місячну платню у 100 корон, були би взагалі звільненні від оподаткування.

Все йде по колу. Які пристрасті вирували на виборах в Прикарпатті століття тому, фото-3

Також Едмунд Раух ратував за зниження відсоткової ставки та навіть повного скасування деяких податків, які, за його словами, провокують підвищення цін на деякі товари та послуги. Хитрий торгівець сирими шкурами також пообіцяв, що боротиметься за такий собі худоб’ячий «безвіз» – відкриті кордони для торгівців худобою, щоби ліквідувати дорожнечу м’яса в Станіславові. Кандидат ще раз підкреслив свою належність до «польського світу», пообіцявши відстоювати в парламенті запровадження польської мови у галицькій жандармерії та на залізниці.

Передвиборна агітація у той час велася бурхливо. Зокрема, агітаторів за чинного посла до парламенту, залізничника Павла Ствертню звинувачували у надмірній нав`язливості, з якою вони поширювали передвиборні листівки із, як би тепер сказали, «чорним піаром». У пана Ствертні, зауважували газетярі, «погані порадники і приятелі, які, випускаючи летючки образливого та наклепницького змісту, завдають шкоди перш за все самому пану Ствертні».

«Ми не вважаємо, що пан Ствертня схвалює такі методи боротьби. Хорони Боже кожного кандидата від таких тлумків і зарозумілих радників, які більше шкодять, ніж допомагають», – писав  «Кур’єр Станіславівський».

Все йде по колу. Які пристрасті вирували на виборах в Прикарпатті століття тому, фото-4

Водночас в газеті обурювалися цілеспрямованим і регулярним здиранням афіш, розклеєних у місті на підтримку підприємця Едмунда Рауха, якого вважали компромісною фігурою як для польського, так і для єврейського електорату.

Тим часом Маркус Брауде здобував щораз більшу прихильність у Станіславові, його підтримка зростала не лише серед «темної маси євреїв», юдейського проповідника підтримували також деякі представники інтелігенції. «Сіоністична агітація, як усім відомо, проводиться дуже жваво і може створити для нас результати немислимі та несподівані. На це треба зважати, ситуація є дуже напруженою, можемо вийти з неї переможцями тільки за умови нашої солідарності… В день виборів нехай нікого не забракне біля виборчих урн, бо не відомо, чий голос стане вирішальним», – закликала виборців газета польської громади.

Однак, щоб здобути прихильність абсолютної більшості виборців і пройти до парламенту вже в першому турі, сіоністу Брауде забракло 730 голосів. Виборці в Станіславові розподілили свої голоси між трьома головними конкурентами майже порівну: доктор Брауде отримав 1204 голоси, Павел Ствертня – 1151, Едмунд Раух – 1119.

Решта кандидатів безнадійно відстали: соціаліст Макс Зайнфельд набрав лише 222 голоси, українець Володимир Янович – 134, а доктора Еліяша Фішлера підтримали тільки 23 особи. «За нього голосували навіть не всі з тих 75 осіб, які входили до його виборчого комітету і поставили свої підписи на афішах», – саркастично зауважив «Кур’єр Станіславівський».

А своєрідний антирекорд встановив місцевий лікар, який був відомий тим, що практикував у найбідніших єврейських кварталах, доктор Фелікс Берґгоф – йому свою довіру висловили лише 13 виборців.

У тогочасній пресі відзначали надзвичайно високу активність мешканців Станіславова, які прийшли на дільниці, щоби віддати свій голос на тих виборах. «Із 4 350 виборців взяли участь в голосуванні 3 866, тобто 89% – цифра небувало велика, яка свідчить про нечувану агітацію, яку проводили прихильники всіх кандидатів», – оперативно, уже через день після голосування, повідомляли результати підрахунків газетярі.

Все йде по колу. Які пристрасті вирували на виборах в Прикарпатті століття тому, фото-5

До речі, щоб забезпечити високу явку виборців, у станіславівському магістраті спеціальним розпорядженням бургомістра дозволили видавати талони для голосування у переддень та в сам день виборів. Не дивно, що в результаті тільки 244 виборці не отримали своїх талонів на голосування і не змогли стати учасниками виборів.

Сама ж процедура голосування у той час виглядала так. Місто було поділене територіально на чотири виборчі секції, три з яких мали облаштовані виборчі дільниці у реальній школі (тепер – стоматологічний корпус медичного університету на вулиці Незалежності), а ще одна – у жіночій школі імені Королеви Ядвіги (тепер – ЗОШ №7 на вулиці Грушевського). Проголосувати тут можна було від 8-ї години ранку до 6-ї вечора. Для цього потрібно було прийти на виборчу дільницю з отриманим в магістраті талоном, в якому було вказано секцію, до якої належить виборець, і власноручно та правильно вписати у нього ім’я та прізвище кандидата (лише неправильне написання деякими виборцями імені Маркуса Брауде завадило йому стати переможцем у другому турі). Заповнені картки виборці складали вдвоє чи вчетверо і віддавали голові виборчої комісії, а той вкидав їх в урну.

«Ніхто не повинен нікому повідомляти, за кого голосує і яке ім’я на своїй картці написав, бо голосування є таємним. Голосувати за дорученням не можна, кожен повинен віддати свій голос особисто, а про всяк випадок добре би було мати при собі документ для ідентифікації особи», – нагадував у спецвипуску в переддень виборів «Кур’єр Станіславівський».

Коли після підрахунку голосів у Станіславові з’ясувалося, що абсолютної переваги (для перемоги в першому турі слід було отримати 1934 голоси) не має жоден із кандидатів, одразу ж на наступну п’ятницю, 24 травня, було призначено другий тур голосування, до якого вийшли сіоніст Маркус Брауде та польський націонал-демократ («ендек») Павел Ствертня.

У другому турі польський кандидат лише на 123 голоси випередив свого головного опонента.

«Перше повідомлення про результат виборів було оприлюднене близько восьмої години вечора. Натовп чекав із напруженням, а коли пролунали слова: «Ствертня переміг», нечуваний запал і ентузіазм охопив присутніх. Старші та поважні люди падали одне одному в обійми, радіючи, що наше місто так щасливо відбило соціалістично-гайдамацько-сіоністичну навалу», – писав «Кур’єр Станіславівський»

Із музикою та радісними вигуками натовп виборців рушив до будинку, де мешкав повторно обраний депутатом місцевий залізничний інженер Павел Ствертня, і там вигукували привітання на його адресу. Потім на його честь влаштували смолоскипну ходу, яку супроводжували грою музиканти залізничного оркестру «Гармонія» та Товариства святого Йосифа. Кінцевим пунктом походу було Міщанське казино (тепер – бібліотека для юнацтва на «стометрівці»), з балкона якого Павел Ствертня звернувся з подячною промовою до своїх симпатиків.

Перевага польського кандидата була дуже хиткою. Одновірців Маркуса Брауде, яких у місті було чимало (із 4 351 виборця в Станіславові лише 1809 були християнами), підтримали українці та соціалісти. Натомість кандидата польських «ендеків» Ствертню підтримали асимільовані (так звані «польські») євреї та русини-москвофіли.

Незначний розрив між кандидатами другого туру був би ще меншим, якби виборча комісія зарахувала всі голоси, віддані за Маркуса Брауде. Але 82 бюлетені були визнані недійсними, бо, за свідченнями єврейського дослідника Леона Штрайта, ім’я кандидата було написано там неправильно – через латинську букву «с». Окрім того, декілька з них були подерті на одній із виборчих дільниць, коли кілька чи кільканадцять осіб, за свідченням тамтешнього головуючого, доктора Леона Борала, намагалися проголосувати під чужими прізвищами.

«На кого були заповнені бюлетені, невідомо. Всі ті особи були передані в руки поліції», – повідомляв через газету голова виборчої дільниці Леон Борал.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#новини #прикарпаття #вибори
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...