Гора Смотрич - одна з найпопулярніших серед туристів вершин Прикарпаття

Смотрич (1898 м) – одна з вершин гірського масиву Чорногора, розташована на відстані 1,5 км на схід від головного хребта і з’єднана з ним доволі пологою сідловиною.

Гора розташована в Карпатському національному природному парку на Чорногірському гірському масиві у Верховинському р-ні Івано-Франківської обл. Підніжжя Смотрича розташоване в селі Дземброня, тож підйом на вершину найкраще розпочинати саме з цього мальовничого села.

В південно-західному напрямку від г. Смотрич розташована величезна котловина – саме з неї бере свій початок р. Погорілець. Відраз ж за котловиною здіймається масивна гора Піп Іван Чорногірський з характерною його ознакою-візитівкою на вершині – високогірною обсерваторією «Білий Слон».

На захід від Смотрича знаходиться г. Дземброня, на північний захід – г. Менчул, на південний схід – г. Великі та Малі Стайки, на північ – Дзембронські водоспади, на північний схід – с. Дземброня, яке власне і є найближчим населеним пунктом до гори.

Гора Смотрич - одна з найпопулярніших серед туристів вершин Прикарпаття, фото-1

Схили гори стрімкі, місцями обривисті, вершина кам’яниста. Вздовж верхньої частини гори є чудернацькі скелі, які часто нагадують тварин. По дорозі на вершину Смотрича розташована полонина, де завжди можна зупинитися, відпочити, скуштувати гуцульського сиру, напитися прохолодної джерельної води. Полонина розташована на роздоріжжі між вершиною Смотрича і Вухатим каменем. Вухатий камінь – найцікавіше місце на Смотричі- передвершина. Висота – 1864 м. Вирізняється з-поміж інших завдяки високим кам’яним виходам, які в народі називають “церквами”. Дорога на вухатий камінь менш стрімка, ніж на Смотрич. Проходить через Дзембронські водоспади. Похід на Вухатий камінь є одним з найпопулярніших туристичних маршрутів.

Читайте також: Піп Іван Чорногірський (2 028 м), Чорногора

Через Смотрич та Вухатий камінь проходить туристичний маршрут на гору Піп Іван Чорногірський. Варто зауважити, що через Вухатий камінь маршут трохи довший, але менш стрімкий і мальовничіший.

Полонина Смотрич

Одна з найпопулярніших високогірних полонин в Карпатах, на яких вівчарі випасають худобу і займаються виробництвом різноманітних сортів сиру. Через неї проходить кілька туристичних маршрутів.

Полонина розташована на висоті 1200 метрів над рівнем моря. Вона названа на честь однойменної гори, яка відноситься до Чорногорського гірського масиву Українських Карпат. Це місце з надзвичайно гарними гірськими пейзажами, яке приваблює туристів ще й своєю автентичністю. Місцеві жителі використовують полонину по її основному призначенню - живуть в невеликих будиночках-колибах і пасуть баранів з коровами. Їх житло обладнано під сироварню, де протягом усього літнього періоду роблять сметану, бринзу, вурду та інші кисломолочні продукти, дотримуючись традиційні рецепти. У зимовий період худобу переганяють, а колибу залишають для потреб туристів, які можуть там і зігрітися, і відпочити. Відомий цікавий факт, що на полонині Смотрич проходили зйомки знаменитого фільму режисера С. Параджанова "Тіні забутих предків".

Святилища гори

Самий вигляд Смотрича і Вухатого Каменя свідчить про те, що ці гори стали священними не випадково. В Карпатах більше немає такого місця, де б по всій підковоподібній дузі двох гір були розкидані скельні остаки дивовижних форм. Природні особливості цих гір ідеально підходять під визначення поняття так званої бугади, яке ввів академік А. Окладніков на основі вивчення релігійно-космогонічних уявлень тюркських та інших народів. «Під бугадами, — пише В. Даниленко, — розуміють гори, скали і навіть лежачі на місцевості великі камені, як правило, з рогатими виступами , що й було основою сприймати їх як зооморфні, бикоподібні божества чи тотеми». Гігантський скельний комплекс Смотрича і Вухатого Каменя, що нагадує підкову, трон, голову рогатого бика, вражає людей ХХI століття масштабом, величчю священного місця, містерією народження нового дня.

Фото Спадщина предків

Саме святилище розташоване на лівій частині гірської підкови, на продовгуватому північно-східному відрозі Вухатого Каменя, довжиною 1,3 км. Уздовж її терасоподібної вершини є 21 скельний комплекс включно з Вухатим Каменем. Від північно-східного краю гори на камені у вигляді зооморфа виявлено велику округлу заглибину діаметром один метр, глибиною 35 см. На його східній частині вирізьблено косораменний хрест висотою 40 см.

Фото Спадщина предків

Зі скельного комплексу, який називають «Голова», починається центральна частина святилища, розміщена на середній терасі Вухатого Каменя. Довжина святилища 320 м, ширина 20-25 м. Висота скельного комплексу сягає семи метрів, ширина — понад 10. Він справді нагадує велетенську голову, направлену на північний схід — напрям сходу сонця в день літнього сонцестояння. З цього ж боку вирубано в скелі дві невеликі площинки — нижню (2 м х 0,6 м) і верхню (1,3 м х 0,7 м) із задніми вертикальними стінками. На верхній площинці видовбано чашоподібну лунку діаметром 50 см, глибиною 45 см. Нижче на скелі викуто схематичне антропоморфне зображення, ймовірно, жінки з косораменним хрестом на грудях. Праворуч від нього — метрове еліпсовидне (яйцеподібне) зображення. М. Гімбутас дійшла висновку, що косораменний хрест (знак у вигляді двох перехрещених діагоналей) був емблемою Великої Богині. А. Міллер наводить приклади жіночих статуеток з косораменним хрестом на грудях. А. Голан зазначає, що в епоху неоліту такий хрест був емблемою Великої Богині і вважався жіночим знаком, а в період бронзи він трактувався як символ сонця і був чоловічим символом, за матеріалами Спадщини Предків.

Читайте також: 10 найвищих вершин Українських Карпат

Одним із найбільш інформативних є скельний комплекс, що має назву «Жаба». Камені-жаби — поширене явище на скельних святилищах Карпат (с. Розтоки, с. Мариничі). В. Даниленко на основі широкого кола археологічних джерел Південно-Східної Європи зробив висновок про існування у прадавні часи особливого, наділеного ознаками жаби, символу матері-землі. Цей виключно архаїчний, переважно південно-європейський образ Великої Матері, Землі, помираючої і воскресаючої природи, зберігся до наших днів у народному мистецтві у вигляді площинних «жаб’ячих» мотивів гуцульської вишивки. На одному з виступів витесано в скелі й прошліфовано об’ємно-просторове лівопрофільне зображення голови бика висотою 2 м, направленої на північний схід, у напрямку сходу сонця в день літнього сонцестояння. Діаметр його круглого ока з повікою у вигляді місяця сягає більше 50 см, глибина 15 см. На його лобі зроблено округлу плоскодонну заглибину, виділено морду і роги, а біля ока проведено лінійно-кутову стрічку. Ліворуч від голови бика на похило-горизонтальній поверхні скелі викуто в грубій узагальненій манері більш ніж двометрове зображення жінки (можливо, андрогіна), що лежить. Однак зображення дійшло до нас фактично знищеним, воно простежується лише при боковому, північно-східному, освітленні. Порівняно краще збереглася зігнута в лікті права рука, що тримає серповидний місяць у вигляді добре прошліфованої дуги біля чітко окресленої вульви.

Скельна композиція у вигляді голови бика і антропоморфного зображення Великої Матері з місячним серпом свідчить про їх релігійно-космогонічний зміст. Поділ первісного космосу на верхній і нижній передбачав їх уособлення у вигляді жінки і чоловіка або брата і сестри. В грецькій міфології перший акт творення світу, а саме народження праматір’ю землею Геєю свого чоловіка — Урана, шлюб з яким у подальшому привів до народження всього сущого — тварин, рослин, небесних тіл і стихій. Такими самими за змістом є шумеро-аккадська і ведична міфології. Комплекс неба, сонця у стародавніх скотарсько-землеробських культурах Переднього Сходу і Півдня Європи зображався у вигляді посередника дракона-змія, птаха (сокіл, орел) або бика (Чатал-Гуюк, Трипілля, Мікени), носіїв чоловічого начала.