Історичні будівлі Івано-Франківська. Австро-Угорський банк

Фото Дениса Трофімова

«Банківський квартал» — стара назва комплексу споруд у Станіславові, складеної із чотирьох Г-подібних кам’яниць, які, прилягаючи одна до одної, утворюють квадрат.

Мешканці Австро-Угорщини найбільше довіряли Австро-Угорському банку. Він був заснований у 1878 році та швидко став лідером фінансових операцій. У 1900-му його акціонерний капітал становив 200 мільйонів корон. На зламі століть майже 50 % усіх іпотечних операцій державного Австро-Угорського банку припадало на галицькі відділення. Загалом у Галичині та Буковині діяли 12 його філій. Одна з них – у Станиславові, пише Репортер.

Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького

Читайте також: Площа Адама Міцкевича - одна з наймальовничіших площ Івано-Франківська

Від 1880 року тутешня філія Австро-Угорського банку винаймала кілька кімнат у новозбудованій кам’яниці Марка Ландау, що на розі теперішніх Вічевого майдану й вулиці Бачинського. На початку ХХ століття держава придбала ділянку на початку вулиці 3 Мая (Грушевського), яка перед тим була городом родини Шидловських. Незабаром розпочалось спорудження власного будинку філії за проектом модного архітектора Яна Кудельського. Роботи вела будівельна фірма Селіга Рубінштейна. 

Газета «Кур’єр Станіславовскі» у жовт­ні 1907-го так характеризувала будівлю: «Новоспоруджений будинок філії Австро-Угорського банку є окрасою міста. Її творець Ян Кудельський може гордитися справою своїх рук і таланту». Остаточне вселення банкірів відбулось 11 квітня 1908 року. 

Споруджена у стилі еклектики кам’яниця стоїть на перетині теперішніх вулиць Грушевського і Василя Вишиваного (адреса – Грушевського,4), що обумовило її Г-подібну форму. Ріг будинку заокруглений, акцентує перехрестя вулиць, увінчаний куполом з гостроверхим шпилем та рядом люкарн (дахових вікон) гостроверхої форми. 

Найцікавішим елементом екстер’єру є вікна другого ярусу. Вони подвійні, розділені між собою колонкою – імпостом. Спарені вікна охоплює глуха арка, з круглою розеткою у середній частині. Такі вікна фахівці називають біфоріями. Це надає банку схожість із архітектурою ренесансних палаців епохи Відродження. Мабуть це єдиний такий будинок у нашому місті. 

З побудовою кам’яниці завершилось формування так званого «банківського кварталу», утвореного чотирма будинками, що торцями прилягають один до одного. Першою стала кам’яниця Германа Басса, зведена у 1897 році. В ній також розміщувався банк – Іпотечний. 

Читайте також: Історичні будівлі Івано-Франківська. Плац Франца

Після поразки у Першій світовій війни Австро-Угорщина розвалилася, тож пішов у небуття і її банк. Але святе місце порожнім не буває – будинок зай­няв державний Банк польський. На початку 1930-х у лівому крилі влаштували мансардні житлові помешкання. Цікаво, що операційний зал містився у трьох наріжних кімнатах другого поверху. А на першому поверсі, саме під залом, була квартира директора. До 1938 року банком керував Мар’ян Гоетц, якого змінив такий собі пан Крабінський. Ще у кам’яниці мешкали заступник директора, сторож і кур’єр. 

У радянські часи кам’яниця стала частиною комплексу контори Держбанку СРСР, що займала також сусідній будинок колишнього Іпотечного банку. Від 1991 року тут відділення Нацбанку Украї­ни, а у 2003 році приміщення продали банку «Аваль». 

Через два роки австрійська фінансова група «Райффайзен» купила «Аваль», тож банк отримав нову назву – «Райффайзен банк Аваль». Таким чином коло замкнулося: австрійським банком почали, австрійським і завершили. 

Читайте також: Історичні будівлі Івано-Франківська. Будинок БрумберҐерів

Фінансистам сам Бог велів гідно дбати про свою оселю, тож через 100 років кам’яниця виглядає доглянутою. Невеличкі зміни полягають у зникненні декоративних ваз на даховому карнизі, появі масивних ґрат на вікнах та стриманої вивіски, що вигідно виділяється на тлі сучасного рек­ламного несмаку.

Банківський квартал

Квартал знаходиться між вулицями Незалежності, Шашкевича та Грушевського. 

Сьогодні тут містяться філія Райффайзен банку Аваль, книгарня «Букініст», центр обслуговування абонентів оператора Life:), головне управління архітектури і містобудування, ресторан «Слован» та інші установи. 

Започаткувала цей квартал красива кам’яниця ресторатора Германа Басса, споруджена у 1897 році (зараз тут міститься відділення Райффайзен банку Аваль). 

Після смерті власника, у 1911 році кам’яницю викупив у вдови Басса Іпотечний банк. Відтоді споруда свого призначення не міняла. На початку 1898 року у будинку розмістилася кав’ярня «Уніон», яку високо цінували в місті. Через 15 років кав’ярня перемістилася в новозбудований готель «Уніон» на початку вулиці, а старе приміщення кав’ярні зайняла книгарня польського єврея М. Гасклера — одна з найстаріших книгарень міста. Недавно на вимогу теперішнього власника будинку книгарня виїхала звідси. 

Читайте також: Історичні будівлі Івано-Франківська. Іпотечний банк

У 1905 році почалося спорудження Австро-Угорського банку (теперішня адреса — вул. Грушевського, 4), який приліг до кам’яниці Г. Басса. Цей будинок зараз теж займає відділення Райффайзен банку Аваль.

Цього ж року була введена в експлуатацію нова триповерхова кам’яниця Леона Ґрауера, зведена за проектом інженера Яна Томаша Кудельського. Тут зараз знаходяться такі установи, як центр обслуговування абонентів оператора Life:), головне управління архітектури і містобудування, Прикарпатський центр Української академії архітектури. Будинок стоїть на куті вулиць Незалежності та Шашкевича (вул. Шашкевича, 2).

Поряд із кам’яницею Ґравера, на збігу вул. Шашкевича з вул. Грушевського, в цей же рік закінчилось будівництво кам’яниці лікаря А. Ляхавця (вул. Шашкевича, 4). 

Його будинок замкнув і ознакував кінець формування банківського кварталу, який вважається одним із найкращих надбань архітектури австрійського періоду.

Читайте також:Історичні будівлі Івано-Франківська. Морфологічний корпус медичного університету. Фото

Історія Станиславівської фортеці (відео)

Історія сучасного вигляду міської ратуші