Історичні будівлі Івано-Франківська. Костел святого Юзефа на Майзлях

Фото Ігоря Гудзя

Історія будівлі

Протягом 1880-1910 років населення передмістя Княгинін-Колонія збільшилось у вісім разів. У 1911-му Станиславів мав 33 000 мешканців, а Колонія – майже 7000. Дільниця була навпіл розділена залізницею, східну частину називали Майзлі. Є дві версії виникнення цього топоніму. Згідно з першою, тут колись виготовляли майзлі, тобто долота для рубання заліза, якими часто користувались у колійових майстернях. За іншою, залізничники масово грали в карти і під час гри «фербель» вживали термін «майзель».

Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького

Читайте також: Історичні будівлі Івано-Франківська. Австро-Угорський банк

Половина Майзлів сповідувала римо-католицизм, втім жодного костелу дільниця не мала. У 1905 році тутешні поляки утворили комітет спорудження храму та почали збір пожертв. Дуже допоміг архітектор Феліціян Баян, який безкоштовно виготовив проект. Вартість будови становила 70 000 корон, за матеріалами Репортер. 

Роботи почали 25 травня 1910 року. У цей день десятки волонтерів вийшли копати траншеї під фундамент. Освячення відбулось 8 червня 1913-го, церемонію проводив архієпископ львівський Юзеф Більчевський, який офірував 1000 корон на добудову. Чому на добудову? Тому що костел здали недовершеним, без передньої високої вежі, лише з сигнатуркою* над центральним об’ємом. Та й інтер’єри були бідненькі. Нарекли храм іменем святого Юзефа, на згадку про старий дерев’яний костел, який у XVIII столітті стояв на Тисменицькому передмісті. 

Невдовзі почалася Перша світова, і всі роботи припинили. Лише у 1921 році, після внесення коректур у проект Баяна, почали добудову фронтової вежі. Незважаючи на економічну кризу, польський уряд виділив на це 25 млн. марок. Сума ніби велика, але інфляція тоді була ще гірша за теперішню. Вдруге храм освятили у 1924 році, а через два роки створили окрему парафію. Першим ксьондзом на Майзлях став отець Соломон Шальбеттер.

Костел вирішений у романському стилі, з елементами неоготики. У плані нагадує латинський хрест, на перетині рамен якого вміщена восьмикутна сигнатурка. Стіни спираються на різновисокі контрфорси, а три­ярусна вежа заввишки 48,5 метра поступається лише ратуші. 

Внутрішні розписи виконав місцевий художник, викладач школи деревного промислу Еміль Дубрава. У 1935 році закупили орган, виготовлений на фірмі Станіслава Кіровського у Пьотркуві (Польща). Через два роки один із ініціаторів будівництва храму – Матеуш Пілецький – отримав орден від Папи Пія ХІ. При костелі діяли храмові братства, парафіяльний хор «Лютня» та семикласна школа імені святого Станіслава Косткі. 

Читайте також: Історичні будівлі Івано-Франківська. Іпотечний банк

У часи німецької окупації пробощ, отець Тадеуш Птак активно співпрацював з польським рухом опору та ховав у себе кілька єврейських родин. Заарештували його вже совіти, а потім вислали до Польщі. Туди ж відправились вів­тарні образи та орган. Нині вони містяться у костелі салетинів у Дембовці. Останні ксьондзи покинули парафію у 1946 році, після чого храм використовували як склад. 

В ніч на 7 листопада 1988 року (якраз на день жовтневої революції) група старшокласників-патріотів із сусідньої школи № 15 підняла на шпилі костелу синьо-жовтий прапор. Полотнище пошила Світлана Деркач, а встановив його Ігор Дуневич. Радянське керівництво підняло на вуха всіх силовиків. Древко намагалися перебити автоматними чергами, втім воно виявилось… залізним. Тоді знайшли якогось альпініста, і той зняв прапор.

У 1990-му храм передали громаді християн віри євангельської, яка зробила капремонт. Тепер тут молитовний дім. На сучасному фото храм мало відрізняється від старої листівки, втім одна відмінність є – на сигнатурці нема хреста.

Реставраційні роботи

Громаді християн віри євангельської виділили будівлю римо-католицького костелу на вулиці Перова, 1 (теперішня вул. Мочульського). За це Міністерство культури зажадало 24 000 карбованців компенсації, бо планувалося реставрувати і переобладнати те приміщення під виставкову галерею. Для невеликої громади християн зібрати таку суму на той час було непростим завданням, але з Божою допомогою необхідні кошти згодом були зібрані. Більше того, громада була звільнена від оплати за проект (6000 карбованців), тому заплачено було 18 000 карбованців, а 6000 залишились для проведення ремонту. 

Читайте також: Площа Адама Міцкевича - одна з наймальовничіших площ Івано-Франківська

Незабаром розпочалися реставраційні роботи. Спершу відновлювали інтер’єр храму: вимітали сміття, ставили саморобні лавки, зносили хто що мав. До роботи люди йшли зі своїм знаряддям і на весь день. Обіди варили вдома, а потім привозили автобусом. По воду ходили до сусідів, але коли ті довідалися, що то – церква п’ятидесятників, відмовилися давати. 

Робота була складною. На токарському верстаті, який привезли Михайло Штейнград і Василь Семанишин, працювали Зеновій і Ярослав Пікуляки, Василь Двірник, Петро Габ'як та інші брати. Під час ремонту вікон Славко Пікуляк, Люба Щукіна, Василь і Роман Цимбалюки, Олег Манжула знімали мірки, вирізали форми, малювали – усе робили на цементній підлозі, бо робочих столів не було. Найнебезпечнішою була робота над сценою. Працювали допізна під молитви групи людей на балконі, і завдяки Божій допомозі обійшлося без травм. У ремонтних роботах брали участь майже всі члени громади. 

У той час до Івано-Франківська приїхала група віруючої молоді з Волинської області. Вони почали відвідувати місцеву церкву і допомагати у відновлювальних роботах. Серед тієї групи були і теперішній старший пастор церкви ХВЄ м. Івано-Франківська єпископ Юрій Веремій, а також Сергій Тельятен, брати Валентин та Віктор Черняки та інші. За короткий термін було завершено ремонт інтер’єру, проведено опалення. У грудні того ж року у приміщенні колишнього римо-католицького костелу було проведене перше відкрите богослужіння. 

Пастором церкви тоді був Євген Пилипів. Громада проводила євангелізації на похоронах та весіллях. Це була єдина можливість проповідувати Христа, бо відкрито свідкувати не давав КДБ У міру того, як церква зростала, виникла потреба в організації хору. Ольга Скальська запропонувала запросити керівника зі Львова. Він кілька разів приїжджав до Івано-Франківська вчити співу, а згодом приїхав брат з Волині – Вадим і почав керувати хором. Приєдналися до цієї справи Віктор Черняк, Ярослав Олеськів. 

При церкві діяла недільна школа, започаткована ще в підпіллі.

Читайте також: Історичні будівлі та архітектурні пам'ятки Івано-Франківська

Історичні будівлі Івано-Франківська. Плац Франца

Історичні будівлі Івано-Франківська. Будинок БрумберҐерів

Історичні будівлі Івано-Франківська. Морфологічний корпус медичного університету. Фото

Станіславський пивзавод: історична пам'ятка та зразок промислової архітектури XVIII століття

Історія Станиславівської фортеці (відео)

Історія сучасного вигляду міської ратуші

Добірка загадкових будинків Івано-Франківська