За версією “Репортера військовий з Калущини Микола Левкун став “людиною тижня”

За велику сили волі, приклад для інших і дуже добрі спортивні досягнення, пише Репортер.

Минулих вихідних у США закінчився Х фінальний етап Кубка світу з парабобу. Представник Всеукраїнської федерації бобслею та скелетону, майор Національної Гвардії України Микола Левкун посів там 11 місце. І це дало йому змогу надійно закріпитися в десятці загального заліку Кубка світу.

Бобслей – це швидкісний спуск спеціально обладнаними льодовими трасами на санях особливої конструкції. Карколомні віражі, швидкість буває понад 100 км на годину. Парабоб – майже те саме, але для людей з інвалідністю.

«Це надзвичайно серйозне досягнення Миколи, зважаючи, що буквально за кілька місяців у новому для себе виді спорту він вже майже на рівних змагається з атлетами, котрі штурмують найшвидші льодові треки світу багато років», – зазначили представники всеукраїнської федерації.

А Міжнародна федерація бобслею та скелетону (IBSF) назвала прикарпатця «Відкриття сезону».

Цікаво, що для Миколи Левкуна це був перший сезон у житті. Бобслеєм він захопився у Латвії, коли був на реабілітації. Каже, спробував і пішло. Але професійно займатися цим видом спорту почав з три місяці тому. Тоді готувався до чемпіонатів у Норвегії, Німеччині та Швейцарії. Займається з ним відомий український тренер Михайло Гераскевич.

Микола Левкун родом із села Боднарів Калуського району. В армії – з 2003 року. Спершу строкова, потім контракт, далі навчання у військовій академії, згодом там і викладав. Перед вій­ною перевівся у спецпідрозділ «Омега». У його складі з травня 2014 року Левкун кількома ротаціями був на фронті.

У березні 2017 підірвався на міні. Побратими п’ять кілометрів несли пораненого Миколу до бази. Він переніс дев’ять операцій, але врятувати ноги не вдалося.

Попри все, не опускав рук і продовжував боротися: займався у спортзалах, їздив на різні змагання для ветеранів, перемагав.

Завдяки волонтерам благодійного фонду Revived Soldiers Ukraine у США Миколу поставили на ноги та придбали два протези.

Півтора роки тому він ще сидів у візку, а нині представляє Україну на світових змаганнях.

Крім того, влітку минулого року з побратимами, які теж на протезах, Левкун піднявся на Говерлу, тепер мріє про Казбек.

Бажаємо Миколі Левкуну й надалі підкорювати гірські, спортивні, життєві вершини. Тільки вперед, тільки вгору!