Івано-Франківець Петро Буяк - відомий станіславський харизматик-художник, його мистецькі образи - в стилі примітивізму і наївізму. Деколи вражають силою, деколи звучать "як стьоб" на сучасний пафос...Як каже хтось там в "Анклюзі", "в него розуму набито так, як у стіні флєшок".Ми сидимо під цегляною стіною, говоримо про то, що "було ще тогди..."
Спеціально для 0342.ua - Петро БУЯК і його "рентген" на світ.
ПРО РАЙ
Що я буду робити в тому раю? Та і в котрому? Я вже в раю. От - рай: життя. Боженька вигадана, яка в церквах висить на іконках, якось мене не дуже надихає...Ну бо все дуже примітивно і смішно, насправді. Я би не хотів бути у тому раю, де боженька, оцей, що висить на іконках, мені розказує, що і до чого. Поняття не маю що робити в такому раю. І церковники, до речі, теж не мають того поняття.
Але зате церковники дуже файно пояснюють, що буде, якщо не вірити в цього боженьку, йому не поклонятися. Це буде пекло з страшними муками. Ну як видите, лякати пеклом, то можуть. А от що робити в раю – ніц не кажуть. Що робити в тому описаному людьми раю? Сидіти вічність, прославляти боженьку? Для кого? Йому ж самому? Смисл? В бога що, якийсь комплекс недостатності, він якийсь самозакоханий старий дідо, щоб його прославляти, щоб його хвалити безперервно, йому молитися, його любити…В нього шо якась недостатність любові? Як? Він же все створив, він ідеальний, йому нічого не треба, навіщо йому аби якась комаха на землі йому молилася якимись незрозумілими мантрами, які вона і сама добре не розуміє? Чи йому конче треба, що якийсь піп у церкві щось бубонить собі під ніс: бу-бу-бу, безнастанно. Ніхто навіть в цьому не розбирається толком – а що він там бубонить…? Ну от нащо боженьці цей цирк? Га? Він же мега-творець, всесвіт сотворив, і йому треба оцю золоту табличечку з хрестиком?!
ПРО ЦЕРКВУ
Це великий бізнес. Богу церква не потрібна, якщо толком розібратися, з Богом ми можемо собі говорити отутво у головах своїх, в думках, навіть сидячи отут, за цим столом. А от людям, які дуже вправно, хоч і грубо, вміють маніпулювати всіма потребами людини, її страхами, церква таки треба, розумію. Вони за цих 2-3 тисячі років навчилися доброму християнському бізнесу…Ну бо це непоганий земельний бізнес, бізнес дорогоцінних металів, який, згідно з законодавством абсолютно не оподатковується. Золото, хрестики, поліграфія, срібло - це все абсолютно безподатково і безперешкодно продається в лавках коло церкви, за це все люди платять свої гроші.
Попи на собі перевозять за кордон велику кількість дорогоцінностей, спокійно, бо в них на все індульгенція абсолютна. Церква як бізнес для мене є зло. Бо люди, які переймаються матеріальним, апріорі відходять від духовного. Найліпші представники духовного це, певно, були ті, що жили в печерах і тішилися куску хліба, ходили босі, писали мудрі книжки, ходили відлюдниками і все. А оці пацани, які роз’їжджають на «лєксусах», будують мільйонні величезні храми з позолотою, під якими потому сидять бідні і просять милостині. Ікос не файно.Ну побудували такий храм, повно золота, багатства, то якої холєри отут біля вас, на ваших же сходах сидять бідні люди і далі просять…Я шось не розумію .А на них вам що, не вистачило?
Ви ж людям помагаєте, де ж ті всі ваші заповіді, які ви проповідуєте?...
Це також хороший поліграфічний бізнес, рекламний, бо в церковних газетах присутні реклами, за які платять гроші люди. Далі - це земельний бізнес, бо спочатку на клаптику землі – капличка, далі – церква, далі цілий мікрорайон, який фактично приписаний територіально на землі церкви. Землі ці фактично не оподатковуються. Словом, поняття церкви – якась капітальна фігня на нині.
ПРО ЗАГРОБНЕ ЖИТТЯ
А що я можу сказати, як я там не був...? Нє, ну я можу собі нафантазувати якесь своє загробне життя, яке я хочу, але знати не можу, бо не маю з ним зв’язку. Поки-що, це для мене фантазія. Це казочка, котра іде від пропаганди того, котре само з собою не годно тут на землі нічого зробити. Але що, релігія тут знов помічна: ти, чоловіче, не парся, яким би ти не був невдахою на землі, ти як помреш, то там боженька тебе пригріє, бо ти був собі такий «лошок» слухняний, багато плакав і молився, то ти не переживай, не переймайся, не думай, ми вже все за тебе подумали. Ти будеш робити те, що ми скажемо, а потому ми тебе приведемо під ворота оцього бородатого дяді…От так приблизно воно починалася, ця пропаганда цього всього дешевого цирку, але не знаю, чого воно далі пропагується, люди вже стали наче розумнішими, і в принципі наука розвинута, хоча в свої часи та сама церква спалювала і знищувала всю науку, щоб люди тільки не розвивалися, навіть інквізицію придумала …Тільки хтось трохи розумніший з’являється, щось придумає – всьо: спалити на фіг, бо він уже почав думати головою. А думати не мооожна, можна лиш вірити і слухати.
ПРО АЛЬТЕРНАТИВУ
Я не є прихильником будь-якої релігії, взагалі, на релігію я дивлюся як на якусь байку про якихось своїх гуцулів, яких я придумав на вовчинецьких горах…Це якась така собі оповідка…Цікава навіть деколи. Бо навіть серед церковних оповідок можна собі розганяти якісь прикольні історії. Наприклад,класна історія про цікавого і розумного чоловіка Ісуса, який ходив по тих прадавніх горах чи барах, пив собі добре вино з пацанами і «віщав» істину, мудрість..Нє, він класний чувак, жив собі, був, добре говорив, мав прикольну бригаду, і рішав собі все, робив свій світ, а не чужий.
ПРО "ЯК ТИ НЕ БОЇШСЯ ТАКЕ ГОВОРИТИ"
Говорю з відсутності якоїсь дурної віри в цих ряжених попів, з відчуттів. От не можу пояснити. Відчуваю, що щось не так. По відчуттях же людина живе, за вірою своєю. О, іде людина і вірить, що ось, це моє: ці всі церкви, сповіді, золоті храми. А я навпаки. Ну не моє це, от відчуваю тут фальш і все. Я не хочу чіпати вас, а ви не чіпайте мене. А ви мене чіпаєте, бо ви вже торкаєтеся мого простору своїми церквами, щось мені насаджуєте. Та ходіть собі тихонько, розказуйте щось там тим, хто кличе вас розказувати. Та де там! Ходите і бамкаєте, бамкаєте, забудовуєте той Франківськ церквами як би здуріли. Тема забудови міста мені особливо болюча, його знищенню історично, величезні «бабки» виділяються місцевою владою на підтримку цього всього церковного торжества, а на реальну реставрацію міста – копійки.
ПРО ПСИХОЛОГІЮ РЕЛІГІЙНОСТІ
Чому так?...Бо людина первісна до тепер. Людина хоче вірити в щось і всьо. Хоть ти трісни. Лиш аби був покровитель, котрий мені поможе якщо що. А якщо сталася якась херня, і навіть я щось начудив, то це значить: так треба, доля, судьба, богу угодно, боженька так хоче. Ну та чекай, та зберися трохи, що є з тобою. Як боженька таке хоче, то якийсь той боженька трохи… неправильний. Хоча… Я би на його місці, може, ще більше гнобив людей , тому що людина така наразі, до неї інакше не доходить.
У мурашок, песиків, котів є свої боги, в яких вони, певно, теж вірять… Але між нашим видом, людським, думаю...