На початковому етапі війни FPV-дрон став революційною платформою для доставки, проте для нього не існувало спеціалізованих боєприпасів. Це створювало парадокс: високотехнологічний носій був змушений використовувати імпровізовані та неефективні засоби ураження. Перші рішення були кустарними — бійці самостійно прикріплювали до дронів ручні гранати або бойові частини від РПГ, що було пов'язано з величезними ризиками, низькою надійністю та поганою аеродинамікою. Ця проблема стала каталізатором для стрімкої еволюції боєприпасів — від небезпечної імпровізації до промислового виробництва цілої номенклатури спеціалізованих зарядів.
Ера імпровізації: бойова частина РПГ як вимушене рішення
Основною причиною використання бойових частин від гранатометів РПГ-7 була їхня доступність та доведена ефективність кумулятивного заряду проти бронетехніки. Однак ця адаптація мала критичні недоліки. По-перше, надмірна вага та погана аеродинаміка бойової частини значно знижували дальність, швидкість та маневреність дрона. По-друге, штатний п'єзоелектричний підривач гранати був розрахований на високу швидкість зустрічі з ціллю і часто не спрацьовував при повільнішому підльоті дрона, особливо при влучанні під гострим кутом. По-третє, процес підготовки та встановлення такого боєприпасу був вкрай небезпечний для оператора. Низька надійність та непередбачуваність підриву робили кожен виліт ризикованою лотереєю.
Промисловий стандарт: надійність та ефективність заводських кумулятивних і осколково-фугасних зарядів
Наступним логічним кроком став перехід до промислового виробництва боєприпасів, від початку спроектованих для застосування з БПЛА. Цей процес було взято під контроль державою, яка прискорила кодифікацію та стандартизацію нових зразків. З'явилися два основні типи стандартних боєприпасів. Перший — кумулятивний (HEAT), оптимізований за вагою та формою для максимальної бронепробивності при збереженні льотних характеристик дрона. Другий — осколково-фугасний (HE-Frag), призначений для ураження піхоти, легкоброньованої техніки та укріплень. Головна перевага промислових боєприпасів — надійність. Ця надійність, помножена на можливості сучасних платформ, адже сьогодні можна купити fpv дрон, розроблений спеціально для бойових завдань, кардинально підвищила ефективність та безпеку FPV-атак.
Вузька спеціалізація: термітні та термобаричні заряди для особливих завдань
З насиченням військ стандартними боєприпасами почалася розробка вузькоспеціалізованих зарядів для вирішення нетипових завдань, де звичайні заряди були неефективні. З'явилися термобаричні боєприпаси. Їхній принцип дії — створення об'ємного вибуху з надлишковим тиском і високою температурою, що робить їх ідеальним засобом для знищення противника в замкнутих просторах: бліндажах, будівлях та окопах. Паралельно були розроблені термітні (запалювальні) заряди. Вони створюють осередок горіння з екстремально високою температурою (понад 2000°C), здатний пропалити легку броню, знищити дорогу електроніку або викликати пожежі в лісосмугах, випалюючи замасковані позиції. Поява цих боєприпасів свідчить про зрілість FPV-системи як зброї.
Народження повноцінного арсеналу для повітряної піхоти
Еволюція боєприпасів для FPV-дронів пройшла шлях від небезпечної імпровізації до створення диверсифікованого, промислово виробленого та стандартизованого арсеналу. Цей процес перетворив FPV-дрон із простого "камікадзе" на універсальну ударну платформу, здатну ефективно вражати будь-які цілі — від танка до укритої в бункері піхоти. Прогноз на майбутнє: наступним етапом стане розробка "розумних" боєприпасів із програмованими підривачами для повітряного підриву над окопами, а також тандемних кумулятивних зарядів для подолання динамічного захисту та подальша мініатюризація для використання на ще менших платформах.
