• Головна
  • Прикарпатський фотохудожник Руслан ТРАЧ : "Але я собі так дозволив..."
харизма!
17:25, 21 листопада 2017 р.

Прикарпатський фотохудожник Руслан ТРАЧ : "Але я собі так дозволив..."

харизма!

Як сприймати життя так, як воно є, де знаходиться межа між ілюзією і здоровим глуздом, що таке мавки, духи, карми і барахлячі чакри, яке воно - стандартне і брехливе оточення, куди йти, якщо не знаєш дороги...Про це та про інше розповів сьогодні сайту  0342.ua  відомий гуцульський фотограф   Руслан ТРАЧ,  цікавий митець зі своїм поглядом на все, розуміючий світ з-під споду і з гори, чоловік,фотографії і думки якого безапеляційно ламають стереотипи і відповідально творять світ, в якому він живе.

Довідково:  Руслан ТРАЧ - відомий фотограф, що живе у Верховині Івано-Франківської обл. Руслан працює в жанрі етно-фентезі. Його роботи презентували на виставках у Києві, Івано-Франківську, Чернівцях, Галичі, Косові. Він - автор проекту "Инчий світ", "Мандали" співавтор проекту "МольфАРТ". Зараз Руслан готує до друку книгу фотографій і думок, яка незабаром побачить світ в одному з франківських видавництв.

Розмову з Русланом ведемо на холодному осінньому повітрі, проте це не заважає  ловити барви таємниць, про які він переважно мовчить...і розуміти  цього митця, що відповідально творить світ, в якім живе. 

Прикарпатський фотохудожник Руслан ТРАЧ :  "Але я собі так дозволив...", фото-1

ПРО ВИДНЕ МІСЦЕ

Є така штука, яку я називаю видним місцем. Коли ти вважаєш, що є щось таке, котре варте того, аби і інші люди то пообзирали, то береш і кладеш на видне місце… Якщо комусь то сподобається, він собі того візьме, якщо ні, то полишить і піде шукати далі. Я думаю так діяти справедливо і економно). В наш час цих видних місць дуже багато: і сторінки в різноманітних соцмережах, і медіапортали…А хочеш - бери книжку свою видавай. Люди, будьте обережні, коли висловлюєте думки на видному місці.Це має свої побічні дії. Найважливіша побічна дія, що до вас потягнуться люди, які розділять ту ідею, яку ви виголошуєте. То в чому небезпека? В тому, що ми, як правило, боїмося виголошувати свої думки, а використовуємо якісь стандартні або ж брешемо і маємо таке ж оточення: стандартне і брехливе. Тому буду говорити те, що думаю, бо краще один справжній товариш, ніж тисячі підписників на сторінці.

ПРО КРИТИКУ

Ми, люди, як правило, вважаємо себе набагато або трохи розумнішими за інших. Тому відразу біжимо давати поради, коли хтось, на нашу думку, щось робить неправильно Ну така вже у нас природа. Всі придурки, один я Д’артаньян. За собою це теж бачу і страшне не люблю це в собі. Стараюся помічати і викорінювати. Напевно, тому так страшно не люблю, коли я, наприклад, в людини нічого не питаюся, ба навіть не знаю про її існування, і тут на тобі: прилітає докладна розповідь що і як я повинен зробити. Тому критики не сприймаю. Категорично. Ні разу. Коли мені потрібно порада(а таке потрібно мені дуже часто), я шукаю людину, котру вважаю професіоналом, і вчуся в неї. Тому для себе бачу єдиний правильний спосіб допомагати іншим: самому жити так, аби до тебе зверталися за порадою. Якщо лізеш з порадами до людини, яка не просить значить, ти просто вимахуєшся на фоні тієї людини. Мені це мерзьке, то вже вибачте, коли так роблю, бо я тоже ще той засранець… Світ простий : є речі, які тобі подобаються і є, які не подобаються і те, що ти подобаєш-обзираєш з задоволення, те, шо ні-кладеш, де взяв та й ідеш далі.

Прикарпатський фотохудожник Руслан ТРАЧ :  "Але я собі так дозволив...", фото-2

ПРО РЕЛІГІЮ

Релігія - частина людської культури, релігій є дуже багато і вони по- різному використовуються людьми. Способи застосування релігій – це контролювання великих мас населення, шляхи для духовних пошуків, вирішення внутрішніх психологічних проблем, чудовий спосіб заробляння грошей, пошуки сенсу життя і багато-багато інших. Все залежить від людини, яка використовує цей феномен. Дехто іде туди, аби робити добро собі через роблення добра іншими, дехто - аби робити просто добро, але лиш собі.

Є, правда, і такі, які хочуть ощасливити весь світ єдино-праведним словом, то я таких на дух не переношу. Через таких в різні часи виникали інквізиції, хрестові походи.

Я виріс в релігійному середовищі, тому з народження сприймав диктат віри як щось належне. Лишень потім, коли дізнався, що релігій є дуже багато і всі вони твердять своє, я почав ставити собі питання. Зараз я «ізгой», бо бути невіруючим в те, що вірять довкола, дуже не популярно. Рідні моляться за те, аби мене полишив диявол, але я і в диявола не вірю. Хоча різноманітні священні тексти читаю доволі часто, а Новий заповіт - книга, яка надихає мене на мій шлях. Я не вірю помислам релігійної людини, бо за її вчинками часто стоїть страх покарання або очікування винагороди. Я вірю людині, яка вибрала бути доброю, бо так краще для неї і оточуючих.

ПРО ЛЮБОВ

Не люблю, коли це слово використовують в стосунках, для стосунків можна використовувати такі слова як кохання, пристрасть, інстинкт, звичка, дружба, турбота, відчай, страх і т. д. Навіщо такі різні прояви і емоції називати одним словом. Для мене любов - це певна сила, яка об’єднує не тільки двох, а весь світ. Вчені кажуть, що до великого вибуху ми були одним, потім щось нас розкидало всесвітом і залишилася згадка про те, як ми були одним цілим. Саме це я називаю любов’ю. Любов у значенні, схожому на ті, про які говорив Христос. Любити іншу людину- це приймати її такою як вона є, дбайливо вирощувати в ній гарні риси, мужньо витримуючи всі її захисні системи. Для цього потрібно зрозуміти, що і ти, і людина, котра стоїть навпроти тебе, - одна суть, і те, що вас розділяє, це не більше, ніж ілюзія мислення обидвох.

Світ - єдиний живий організм, який складається з різних ярусів чисто так само, як і наш організм складається з мільйонів клітин, які собі живуть і помирають і навіть не здогадуються, частиною якого Васі чи Петі вони є.

Любов для мене - це відчути єдність з людиною, що навпроти тебе, з людством і з цілим світом. Так, це є непроста справа, я цьому вчуся. Виходить по-різному .

Прикарпатський фотохудожник Руслан ТРАЧ :  "Але я собі так дозволив...", фото-3

ПРО ПАТРІОТИЗМ

Скажу коротко: було би добре, якби людство шукало ворогів поза межами самого себе. Наприклад, взяло собі за ворога голод чи невиліковні хвороби, чи там екологічну якусь проблему. Але ні ! Ми давай лупити один одного, бо не тому богові молимося, чи не на тій мові розмовляємо. Тут готовий повірити у всякі глобальні змови, бо то дуже вже якось  дивно виглядає.

Людство витрачає сили на знищення один одного, а не на те, що його справді знищує…

Може, то направду глобальна змова така, а може все простіше, і то наша природа, яка таким чином примушує людство еволюціонувати через конфлікт. Не знаю… Бачив людей, для яких російська пісня з вартісним змістом є найгірше зло тільки тому, що вона написана росіянином… Дивне мені це…Я не від того. Для мене людина визначається за вчинками, а не за мовою чи кольором шкіри, чи віросповіданням. Я патріот, але мій рідний край - це не лише земля коло мого паркана і біля меж рідного району. Мій рідний край всюди, де ступає людська нога.

ПРО ЕЗОТЕРИКУ

Магія, містика, інша штукенція така - то дуже весело. Чесно весело.

В часи юнацької жаги пізнання всього, я магіями-містиками зачитувався борше, ніж порнографічною літературою.

А помнож це все на мій ірраціональний спосіб мислення і будеш мати образ юнака, що вже готовий був вознестися на інші планети, тілько от ще третя зверху чакра барахлила…

Але якось так сталося, що на слово я хоча і вірив але не дуже до кінця. Тому мав собі звичку часто ставити питання, а чи дійсно воно так як мені говорять, а ще коли починаєш порівнювати балаканину з різних джерел, то стає трохи дивно від того, що то тамки твориться. Одним словом-ліпше би ніхто не розказував мені про чакри, карми, астральні тіла, тонкі світи, всякі незримі ангели, мавки, духи… Хіба-що говорити про художній образ, тоді так… Моя позиція така: якщо хто не може описати явище науковими термінами, надати докази з перевірених джерел, то ліпше не тратити свій час і мої нерви. І на цьому бесіда тутки закінчена, бо я цього добра наслухався за життя доста.

Прикарпатський фотохудожник Руслан ТРАЧ :  "Але я собі так дозволив...", фото-4

ПРО ТВОРЧІСТЬ

Творчість для мене - важливезна річ. Творчість - це коли ти поєднуєш якісь речі, які до тебе ще ніхто не поєднував, або ти сам не поєднував. Багато мільйонів років каміння під ногами в мавп було лиш для того ,аби оббивати мізинці на ногах, бо меблів з гострими кутами тоді ще не було. Але наш мозок виявився здатен до творчості, і в одного далекого предка виникла ідея: а що буде, якщо гострий кусок каменя приладнати до палиці. Гм, ну зовсім несумісні речі ,взагалі ніхто так не робив до нього, а він взяв, зробив і вийшла кам’яна сокира. Так перший творчий акт перетворив жертву в мисливця, будівничого. Крім творчості, я ще шаную ремесло. Ремесло - це те, що ти вмієш робити дуже добре і робиш це з дня в день. Що цінніше? Не знаю навіть…

Бо творчість - це як знайти алмаз, а ремесло – це навчитися його шліфувати.

ПРО КУЛЬТУРУ

Культура - річ тонка і надзвичайно важлива. Якщо взяти малу дитину, викинути в позакультурний простір, то дитина виросте в залежності від середовища. Якщо до вовків - буде бігати на чотирьох і вити п-о вовчому, якщо до інших тварин - набереться інших навичок. Але якщо до років п’яти її звідти не забрати до суспільства, то вона вже ніколи не навчиться бути людиною. Все, що потрібно людині для вдалого функціонування в соціумі, знаходиться в культурному пласті: в мові, традиції, інтелектуальних знаннях, звичаях і правилах поведінки і т.д. Цей пласт, пласт культури, - надбання людства, без нього воно буде починати з нуля іти довгим шляхом проб і помилок. Сучасний, наприклад, простір несе просто все, що ми можемо знати і що будуть наслідувати наступні покоління. Тому для мене це відповідальна річ-чим особисто я буду наповнювати простір, ретранслятором яких ідей буду…

Прикарпатський фотохудожник Руслан ТРАЧ :  "Але я собі так дозволив...", фото-5

ПРО ЖИТТЯ І ЕВОЛЮЦІЮ

Якби мені треба було когось назвати богом, то я б назвав ним саме життя. Але то дуже нетиповий бог. Він сліпий, і для еволюції використовує смерть. Смерть для життя не є антагоністом, смерть то обов’язковий процес…. Не було би смерті , світ був би наповнений вічними бактеріями. Процес простий: тобі дається життя, яке ти проживаєш, весь досвід передаєш в днк або в культурі і помираєш, звільнивши місце іншим. Також для життя дуже важлива помилка.

Помилка -  це шанс...

Шанс створити щось таке, що не існувало до тебе, щось таке, що ніхто ще не робив. Більшість помилок спричиняють швидку смерть , але серед них є такі, які чудовим чином дають тобі еволюційну фору і рраз - ти раптово виявився «на коні»… Найцікавіше, шо ти не знаєш, до самого кінця не знаєш, що тобі допоможе, а шо тебе вб’є. Тільки час це визначить. Так життя поширює себе всюди: від вічних снігів до пекельного тиску на дні океанів і далі …. Це дивовижний процес, він мене дуже захоплює, це справжнє диво: як кілька випадкових молекул еволюціонували в мене? А що буде далі? Я не знаю. Але вся моя творчість, енергія направлена на те, аби дати шанс людству на виживання. Який сенс життя? Живи як вважаєш за правильне, а наступне покоління визначить правий ти був чи ні.

ПРО НАУКУ

Найбільший мій жаль в житті за тим, що я фотограф, а не науковець.

Дуже вже то файні люди... Чим мені подобається науковий підхід до пізнання реальності? Бо наука іде шляхом сумніву. Вчений муж повинен все піддавати критичному мисленню і сумніву, навіть те, що вважається науковою істинною. Тому наука розвивається, постійно змінюється, перевіряє сама себе, а найголовніше - дає реальні плоди. Будь-який науковець з часів Сократа підтвердить, що рівень його власних знань набагато менший, ніж рівень незнань. Але усвідомлення того, що ти щось не знаєш, примушує тебе рухатися вперед до пошуку відповідей. Все, що видно довкола, створено завдяки розумові, який прагнув пізнання нового, розкриття таємниць всесвіту. Жоден гуру, піп чи ще якийсь пророк не здатен придумати нічого… Вони, як правило, повторюють простенькі ідеї, яким вже тисячі років, і лиш обертають то все в різні обгортки, зате вони знають все на світі: починаючи від того, хто створив всесвіт і закінчуючи тим,шо від ГМО у вас виростуть жабри. Наука всього не знає, але постійно розвивається і виправляє сама себе. Наукові теорії просто зачаровують: великий вибух, темна матерія і енергія, квантова фізика. Ці речі набагато цікавіші, ніж якісь казки тисячолітньої давнини, а для мене дивовижність важлива, бо я - романтик.

Прикарпатський фотохудожник Руслан ТРАЧ :  "Але я собі так дозволив...", фото-6

ПРО БОГА

Чи вірю я в бога? Уточни, в якого чи в яких, бо їх мільйон. І не потрібно казати, що всі боги-одна суть. Бо не може бог одночасно хотіти, аби ти з’їдав переможених противників, і при цьому підкладав праву щоку. Але то ліричний відступ. Так от.

Мені не треба вірити в бога, я його цілком бачу, це факт, причому дуже достовірний.

Поняття бога присутнє в людській культурі, люди активно користуються цим поняттям і казати, що цього немає, то була би відверта брехня. Це поняття має владу над певним складом людських умів і цілком здатне підняти тисячу людей, аби вони пішли убивати іншу тисячу чи ще якесь добро і справедливість насадити. Для когось бог виконує інші функції, але не менш реальні і важливі, наприклад, заміняє любов батька, дарує сенс існування, позбавляє відчуття самотності, дозволяє непогано заробляти і інше по потребі. Тому, так, я вимушений признатися, що боги таки існують як частина людської культури. Чи існує бог поза людською культурою? Ну, ви зрозуміли)))

ПРО ПОЗИТИВ

Мало вірю позитивним людям… Не тому, що погані, а тому, що вони самі собі не вірять. У нас як все відбувається. Коли ти очікуєш щось погане, то людина точно знає, чому це погане відбудеться, в неї є на сто причин. А коли людина каже, що все буде добре, то вона надіється тільки на те, що все буде добре, і їй зовсім ліньки поворушити мізками чому все буде добре. Тому негативне мислення сильніше від такого вимушеного оптимізму. Позитив повинен бути обґрунтований, мозок потрібно тренувати шукати причини: чого все буде добре, а не просто повторювати це як мантру. Як позитивне так і негативне мислення є не об’єктивною точкою зору на світ, і обидва мають свої плюси великі і мінуси не менші. Важливо усвідомлювати яку саме зараз ти стратегію використовуєш і чи вигідна вона тобі, і мати волю переключатися на бажану.

Прикарпатський фотохудожник Руслан ТРАЧ :  "Але я собі так дозволив...", фото-7

ПРО ВІЧНІСТЬ

Я буду існувати вічно. Кожну мить, яку прожив від народження до своєї смерті. Людина нездатна сприймати вимір часу весь, і бачить тільки ту частинку часу, в якій перебуває. Але якби вона могла бути над часом, вона би побачила, що існує завжди у вічності… Тому важливо кожну мить проживати, так аби було гарно…

Це моя маленька псевдонаукова віра, напевно. Але я собі так дозволив.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Івано-Франківськ #Івано-Франківськіновини #Трач #фотографія #гори #метафізика #карпати #автентика
0,0
Оцініть першим
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить
live comments feed...